Гордон спочатку не міг пригадати його, як у свій час і Фрімена Навіть його ім'я — Везубі—ні про що не говорило Гордону, доки Везубі не нагадав своєму співбесідникові про його участь в одному з політичних диспутів в
Кембріджі. Везубі був тоді серед опонентів Гордона і репрезентував якесь фабіанське товариство15, члени якого вбачали запоруку грядущого соціалізму в просвіченому керівництві Гордон тоді доводив, що ні освіта, ні прищеплений склад думок не мають нічого спільного з натхненним керівництвом Він казав, що, незалежно від кінцевих соціальних ідеалів (фабіанських чи консервативних), тільки той може здійснювати керівництво, хто має природжений розум й пристрасть, достатні для того, щоб утвердити себе у владі
— Тепер ви трохи змінили свої погляди,— казав Ве-зубі, який чудово пам'ятав усе, що говорив Гордон — Я бачу, що ви вже визнаєте набутий інтелект, а не природжений розум, за передумову керівництва, хоч метод у вас залишається той самий: сильна особа несамовито й чудодійно здійснює керівництво. Ви самі навіть стали виглядати трошки несамовитим й напівчудотворцем.— засміявся Везубі.— Я не зовсім погоджуюсь з вами, Гордон, але взагалі не так важливо, хто керує, як те, якому ідеалові це керівництво служить. Яким повинен бути ідеал? Якою повинна бути мета? Ось де починається політичне питання
Весь ранок Везубі намагався втягнути Гордона в спір про політику, але Гордон відмовчувався, бо не хотів висловлюватись на цю тему експромтом Спочатку він взагалі не хотів розмовляти з Везубі. Коли той прийшов, Гордон послав його під три чорти і звелів забиратися геть, але Везубі залишився, сказавши:
— Я не допущу, щоб ви розбили собі голову, Гордон. Я знаю ціну вам і не допущу, щоб ви загинули або замучили себе, і я нікуди звідси не піду, доки не переконаю вас у тому, що можу допомогти вам.
Гордон знизав плечима і дозволив Везубі залишитися, але вже за кілька хвилин йому стало гидко сидіти отак віч-на-віч з іншою людиною в своїй кімнаті, і ВІР вискочив на вулицю Везубі зрозумів, що відбувається в душі Гордона, і після тактовного мовчання запропонував йому пройтися до парку Беттерсі й посидіти там на свіжому — повітрі. Але Гордон відмовився, бо в цьому йому теж ввижалося щось надто конфіденціальне, надто інтимне і він зайшов у цей ресторанчик, сподіваючись заспокоїтися в його брудній обстановці за чашкою чаю.
Везубі цей вибір припав до смаку.
— Нема кращого місця для щиросердої бесіди, ніж добре, похмуре робітниче кафе' — весело сказав він.— Звичайно, якщо там не дивляться на тебе вовком. Але, на щастя, робітники цієї країни знають мене і вважають своїм надійним, хоч і шаленим другом. Так само, як і торі, вбачають в мені запеклого, хоч і розумного ворога Я й тих і тих повчаю уму-розуму.
— Чи не стаєте ви від цього тінню тіней?—спокійно, але в'їдливо спитав Гордон. — Ні тим, ні сим, людиною між небом і землею?
Везубі подобалося це визначення.
— Мене раніше ніхто так не називав. Звичайно всі, хто б вони не були, називають мене спеціалістом по спеціалістах, бо я вірю в тих, на кому тримається країна, а не к тих, хто верховодить нею. Я палко вірю в практичне керівництво, і політика для мене — це тільки засіб для того, щоб просвіщати адміністраторів, впливати на них і навіть спрямовувати їх. Ось чому я займаюся політикою.
Гордон фиркнув — він не хотів підтримувати розмову на цю тему.
Гордон взагалі мало з чим погоджувався і мало до чого пристосовувався після свого повернення в Англію. Навіть вбрання його свідчило про це Він носив армійську форму, вузькі, ретельно випрасувані брюки хакі й вовняну гімнастьорку того ж кольору, яка акуратно й щільно облягала його. Уніформа гарно сиділа на ньому, хоч він виглядав в ній дебелішим, ніж був насправді, та й чорні черевики були трохи завеликі на його маленьких ногах.
На перший погляд він справляв враження бравого й дуже охайного солдатика, але обличчя виказувало його. Це було обличчя не солдата, а мислячої, соромливої, незвичайної людини. Воно не відповідало його вбранню, та він, власне, цього і хотів.
— Ви даремно намагаєтеся випитати в мене мої політичні погляди, Везубі,—промовив Гордон, нахилившись над чашкою.— У мене їх немає.— Гордон по-англійськи розмовляв так само, як по-арабськи — його голос був надто різкий і високий, щоб звучати приязно, і водночас в ньому було надто багато глузування з себе самого, щоб співбесідник міг всерйоз сприймати його слова А втім, Везубі не звертав уваги на голос Гордона Більш того, в самомпенненому, проникливому погляді Везубі просвічувало розуміння співбесідника, розуміння причин всієї його нер-
вової претенціозності, бо Везубі бачив перед собою другого Лоуренса, який гак і не став Лоуренсом, бачив людину, яка, обравши собі роль, виконувала її бездоганно — від рівних складок на брюках і до ущипливого голосу.
Гордон зіщулився — немов вітер пустині швиргав йому в обличчя пісок.
— Чому взагалі ви хочете втягти мене в політику?
— Тому що, повторюю, ви—неабияка людина, Гордон. Що б ви там не казали, а ви — перетворювач світу. Ваші діла в Аравії свідчать про це. Але, знову-таки, на вас чекає доля Лоуренса, якщо ви не знайдете застосування своїм героїчним концепціям тут, на батьківщині.
— Я не Лоуренс! Я зовсім не приїхав на батьківщину, щоб, як Лоуренс, покарати плоть за недосконалість інтелекту.
— То скажіть, що відбувається у вас на душі? Яка ваша мета?
Гордон знав, що найпростіша відповідь може приголомшити Везубі, і тому він просто відповів:
— Свобода особи — для всіх людей. Везубі засміявся.
— Ну, я скажу вам, ви вмієте приголомшувати, Гордон. Свобода?—повторив він.— Ніякої політики, тільки свобода! Розтлумачте, як ви все це уявляєте собі. Я не приймаю абстракцій від людини дії.
— В цьому немає ніякої абстракції,—відповів Гордон.— Якщо розтлумачити цю ідею, то вона виходить дуже простою. Насамперед, моя ідея спрямована проти держави, тому що держава панує над життям, вона — прокляття й антитеза свободи Мені гидке все, що грунтується на необмеженому пануванні. Далі, якщо застосувати цю ідею до релігії, то вона відкидає і Люцифера, і Ієгову; якщо застосувати її до політики, то вона відкидає і капіталізм, і комунізм. Мені ненависне будь-яке обмеження, що грунтується на жорстокості.