Жінки. Так... Так... Еге ж... Правда...
П т а ш и х а (на дітей). Геть к сучій матері... додому!..
Шурубалка. Товаришко!.. Громадянко!...
Пташиха. Он подивися!.. Цигарки палять!.. (Кричить) . Ви що отам робите, вилупки?.. Га?..
Шурубалка. Громадянко!.. Ви реагуєте на мозкові оболонки моїх дітей...
14
Вбігає перша:
— Ідуть... Ідуть...
Рух.
Пташиха. Знайшли?
Перша. Що кричав, а що лаявся... Господи!.. Пташиха. Ну й що? Перша. Тепер мовчить.
Шурубалка (плескає в долоні). Стройся!.. Піонери наперед!..
Барабан. Учні збігаються. Третя жінка хреститься. Невеличка пауза.
15
Входять Леп і Сторож. Леп. Так ти не знаєш, кого там поховано? Сторож. Не скажу... Не за моєї пам'яті це було... Здається, Ху... Ну, ото, що ви сказали...
16
Вбігає Ямка. Шум мотора. Ямка (ледве не плачучи). Товаришу Лепе... Знайшли? Леп (трошки вагаючись, потім виразно). Знайшов!.. Ямка. Невже, голубчику? Де?..
Леп. Там... І знаєте, як знайшов? Дивлюсь — старий трухлявий хрест і напис олівцем: Хе-у, дві букви... Решту, мабуть, дощами змито...
Ямка. Слава богу... Я зараз до виконкому... Я ще приїду... (Біжить до автомобіля).
Леп. Товаришу Ямко!.. Заждіть!.. (До сторожа). Гляди мені, щоб хто хреста не вкрав... Сьогодні пришлю робочих... (Біжить). Та позривай кавуни... Товаришу Ямко!.. Ось і я з вами...
Ш у р у б а л к а (гониться за Непом). Товариш... Будь ласка, скажіть... коли і що...
Діти й собі зриваються і біжать.
Ванько!.. Виконкомський автомобіль приїхав...
Пташиха. Знайшли!.. Зараз викопуватимуть тіло... Палазю... Сестро моя... Біжи скликай наших... Мерщій!.. А ти, Мартуню, ходімо... Подивимося, де... (Хапає сторожа). Покажи де...
Сторож. Та підождіть...
Пташиха. Зараз!.. Де благочестива могила!..
Ширма
ДІЯ ТРЕТЯ
Одслоняється ширма. Стінка виконкому. На трибуні нарада комісії в справі вшанування пам'яті Хурини. За голову — Божий.
1
Божий (дивиться на годинника). Товариші!.. Так не можна гаяти часу в балачках... Є пропозиція скінчити обговорення... Заперечень нема?
Голоси. Нема...
Божий. Подавайте пропозиції... Хто почне?
Кашляють.
Ну, давайте я! Президія виконкому обговорила справу з могилою вчителя Хулія Хурини і ухвалила: вважаючи на лінію партії до інтелігенції і здебільшого до старих спеців і беручи на увагу, що в особі вчителя Хулія Хурини маємо ми безперечно старого спеца, вшанувати пам'ять його вставанням.
Всі встають.
На всіх засіданнях, нарадах і зборах що відбудуться сьогодні... Оновити могилу вчителя Хулія Хурини й приг поручити Комгоспу вкупі з Наросвітою скласти проекта невеличкого пам'ятника на могилу... Я думаю — постанову президії візьмім до відома?..
Голоси. До відома...
Голос. І .керування...
Г о л о с. Це інформація, а не директива.., Просто до відома...
Представник фінвідділу. Товаришу Божий!.. А не заважить цей пам'ятник, хоч він і невеличкий буде, нашому бюджету?
Божий. Полушка грошей... Можна буде поміж населення зібрати... Крім того, це тільки проект... Тут головне— хай центр знає, що заходів вжито, що ми не проспали і цієї справи... Сосновський за фейлетон, а наш протокол уже в центрі... (Сміється).
Комісія сміється.
Божий. Ну, давайте ваші пропозиції...
Представник Наросвіти. Дозвольте?
Божий. Ану, Наросвіто!.. Що там у тебе?..
Представник Наросвіти. Ми обговорили, як найкраще вшанувати пам'ять Хулія Хурини по лінії Наросвіти...
Божий. Тільки покоротче...
Представник Наросвіти. Дуже бажано було б, щоб... ну... збудувати одну школу, принаймні одкрити хоч одиїн новий комплекс імені Хулія Хурини.
Божий. Все?
Представник Наросвіти. Як на зґляд, то... все...
Божий. Щось збідніли ви й на фантазію... А проте і тут загнули.
Представник фінвідділу (сміється). Як би нам не довелося закрити якої школи...
Божий. Назвавши її іменем Хулія Хурини?.. Хо-хо-хо...
Комісія поштиво сміється.
Божий. Так не можна, товариші!.. Пропозиція нереальна!.. (Суворо й іронічно). Збудувати школу це принаймні не менш як 15 000 карбованців... І якби вони були, то ми б і без Наросвіти і без Хулія Хурини збудували... Я оце пригадав із Леніна. Як він писав в якомусь томі: "Ми бідні... Гроші, гроші і ще раз гроші"..; Читайте Леніна, товариші... Так не можна... Так не можна... Далі хто?..
Я м к а. У мене є конкретна пропозиція... Божий, Ага!.. Комгосп?.. Пропоную вписати у протокол: комгоспові оглянути всі кладовища, щоб знав, хто й де у його похований. Тож дохазяйнувалися... Два дні шукали могилу і насилу, насилу знайшли... Ямка. Товаришу Божий...
Божий. Анекдот!.. Перед мертвими сором!.Давай пропозицію! Тільки щоб без грошей...
Ямка. Назвати одну вулицю — ім'ям Хулія Хурини...
Божий (подумавши). Я гадаю, що це можна, товариші... Яку ж саме?..
Ямка. Ну... хоча б Поштову...
Божий (до секретаря). Пиши... Присвятити Поштовій вулиці ім'я Хулія Хурини...
Секретар. Товаришу Божий!.. Поштова вулиця в нас уже має революційну назву...
Божий. Яку?.. Коли?..
Секретар. Імені Фрідріха Енгельса... Затверджено в протоколі великої президії виконкому ще року 1921-го за № 5421...
Ямка. Я думаю, що можна буде... Все одно Фрідріха Енгельса громадянам нашим тяжко вимовити... І візники плутають... Везуть до маклера Енгельсона.
Божий. Ні!.. Не треба чіпати... Нехай Поштова вулиця так і залишається... Та хіба мало в нас вулиць!.. А Тюремна?.. Скобелівська, Крива...
Представник Наросвіти. Крива ж, здається, імені Плеханова...
Божий. Хіба?..
Секретар. У нас, здається, вже всі вулиці перейменовано... Тюремна — Рози Люксембург, Скобелівська — Степана Халтурина... Ось я принесу протоколи..,
Б о ж и й. Не треба!.. Приспічило нам поперехрещувати вулиці так, що й про запас не зосталося. Боронь доле, хто вмре з вождів, хоч касуй постанови виконкому або будуй нову вулицю...
Ямка. Можна наш театр назвати...
Божий. Годі!.. Дотеатралились!.. Позачиняти їх треба... Не знаю, що там думають собі Луначарський і, здається, Шумський у нас... Позаводили опери, оперети, а наслідок — усякі Пташихи з претензіями... Хоч випрягайсь з виконкому та сам женися на жертвах. Ні!.. Не вартий наш театр, щоб назвати його навіть ім'ям Хулія Хурини... (Дивиться на годинника). Пропоную завдяки відсутності часу перенести пропозиції на другий раз... Нема заперечень?..