Туанетта. Чудово… Але ж не можна отак зопалу говорити з Анжелікого: треба діяти обережно. Вам же сказали, що за нею стежать; не дозволяють їй ані з дому виходити, ані розмовляти з ким-небудь. Либонь, вам відомо, що тільки завдяки старій тітці, охочій до вистав, нам пощастило потрапити до театру, де й зародилося ваше кохання; ми, звичайно, нікому й слова не сказали про цю пригоду.
Клеант. Та я прийшов сюди не як Клеант і коханий Анжеліки, а як друг її вчителя музики. Він дозволив мені сказати, що він посилає мене замість себе.
Туанетта. Ось її батько. Вийдіть на хвильку: я скажу йому, що ви тут.
ЯВА 2
Арган, Туанетта.
Арган (гадаючи, що він сам, і не помічаючи Туанетти). Добродій Пургон загадав мені щоранку прогулюватися по кімнаті: пройти дванадцять разів туди і дванадцять разів сюди. Та тільки я забув його запитати, як треба ходити: вздовж кімнати чи впоперек…
Туанетта. Пане, тут один…
Арган. Говори тихо, негіднице! Ти розтрясла мені увесь мозок; наче й не знаєш, що з хворими треба тихо розмовляти.
Туанетта. Я хотіла вам сказати, пане…
Арган. Тихше, кажу тобі!
Туанетта. Пане… (Ворушить губами, вдаючи, що говорить).
Арган. Ну?
Туанетта. Я кажу вам, що…(Знову вдає, що говорить).
Арган. Що ти кажеш?
Туанетта (голосно). Я кажу: тут якийсь чоловік хоче вас бачити.
Арган. Нехай увійде.
Туанетта подає знак Клеантові, щоб той увійшов.
ЯВА 4
Арган, Клеант, Туанетта.
Клеант. Добродію…
Туанетта (до Клеанта). Не говоріть так голосно, бо розтрясете мозок у пана.
Клеант. Добродію, я в захваті, що ви підвелися з постелі і почуваєте себе краще.
Туанетта (прикидаючись обуреною). Як! Йому краще? Неправда! Наш пан завжди почуває себе погано.
Клеант. А я чув, що добродієві Арганові краще, і, як на мене, він добре виглядає.
Туанетта. "Добре виглядає", по-вашому? Навпаки! Наш пан виглядає дуже погано; то якісь нахаби набалакали вам, що йому краще. Йому ще ніколи не було так погано, як зараз.
Арган. Вона має рацію.
Туанетта. Він ходить, спить, їсть і п’є, як і кожен інший, а проте це не заважає йому бути дуже хворим.
Арган. Це правда.
Клеант. Добродію, мені дуже прикро це чути. Мене прислав до вас учитель співу панни вашої дочки; йому довелося виїхати на кілька днів на село, і він доручив мені як найближчому своєму другові продовжувати уроки з вашою дочкою. Він боїться, щоб під час перерви вона не забула всього, що вже вивчила.
Арган. Дуже добре. (До Туанетти). Поклич Анжеліку.
Туанетта. Я гадаю, пане, що краще провести добродія до її кімнати.
Арган. Ні. Поклич її сюди.
Туанетта. Та він же не зможе працювати з нею як слід, якщо їм заважатиме хтось сторонній.
Арган. Нічого, нічого.
Туанетта. Пане, це вас тільки схвилює; а треба ж уникати всього, що може вас збентежити і розтрясти вам мозок.
Арган. Аж ніяк, аж ніяк: я люблю музику і буду дуже радий, коли… А, та ось і вона! (До Туанетти). Піди подивися, чи вбралася моя дружина.
ЯВА 4
Арган, Анжеліка, Клеант.
Арган. Підійдіть сюди, моя доню. Ваш учитель музики виїхав на село, а цього добродія він прислав замість себе, щоб продовжити з вами уроки.
Анжеліка (впізнаючи Клеанта). О небо!
Арган. Що сталося? Чого ви так дивуєтесь?
Анжеліка. Це…
Арган. Що? Що вас так збентежило?
Анжеліка. Це, тату, надзвичайна пригода, такий збіг обставин…
Арган. Що таке?
Анжеліка. Я бачила сьогодні уві сні, що мені загрожувала страшна небезпека і що один юнак, надзвичайно подібний до цього добродія, врятував мене. Уявіть собі, як же я здивувалася, коли, прийшовши сюди, несподівано побачила того, хто мені снився цілу ніч.
Клеант. Щасливий той, хто володіє вашими думками чи то уві сні, чи то наяву, і я був би безмежно щасливий, коли б ви, потребуючи допомоги, вважали мене за достойного визволити вас із біди, бо немає нічого в світі, чого б я не зробив задля…
ЯВА 5
Арган, Анжеліка, Клеант, Туанетта.
Туанетта (до Аргана). Їй-право, пане, тепер я рішуче на вашому боці і зрікаюся всього, що я говорила вчора. До вас завітали добродій Діафуарус-батько й добродій Діафуарус-син, вони прийшли вас провідати. Ну, та й зятя ж ви матимете! Зараз ви побачите такого красунчика, такого розумника — найрозумнішого в світі! Він промовив тільки два слова, а мене вже всю підхопило! Він і вашу дочку причарує, ось побачите!
Арган (до Клеанта, який вдає, що хоче вийти). Не тікайте, добродію. Бачте, я віддаю дочку мою заміж, і до неї саме завітав її наречений, якого вона ще ніколи не бачила.
Клеант. То забагато честі для мене, добродію, бути свідком такого приємного побачення.
Арган. Він син знаменитого лікаря. Весілля справимо за чотири дні.
Клеант. Чудово…
Арган. Сповістіть про це її вчителя музики, щоб вів теж прибув на весілля.
Клеант. Обов’язково подам йому звістку.
Арган. І вас я теж запрошую.
Клеант. Ви робите мені надто велику честь.
Туанетта. З дороги, з дороги! Вже йдуть!
ЯВА 6
Добродій Діафуарус, Тома Діафуарус, Арган, Анжеліка, Клеант, Туанетта, лакеї.
Арган (прикладаючи руку до свого ковпака, не знімаючи його). Добродій Пургон, добродію, заборонив мені ходити з непокритою головою. Ви самі лікарі; ви знаєте, як це може тяжко відбитися на здоров’ї.
Добродій Діафуарус. Ми відвідуємо хворих, щоб допомагати їм, а не турбувати.
Арган і добродій Діафуарус говорять одночасно.
Арган. Я приймаю, добродію…
Добродій Діафуарус. Ми прийшли сюди, добродію…
Арган. … з великою радістю…
Добродій Діафуарус. … мій син Тома і я…
Арган... честь, що ви її мені робите…
Добродій Діафуарус. … засвідчити вам, добродію…
Арган. … І я хотів би…
Добродій Діафуарус. … наш захват…
Арган... особисто до вас завітати…
Добродій Діафуарус. … від тієї величезної ласки, що ви її нам робите…
Арган. … щоб запевнити вас у цьому…
Добродій Діафуарус. … виявляючи бажання прийняти нас…
Аpган. … проте ви знаєте, добродію…
Добродій Діафуарус. … в лоно вашої високошановної…
Apган. … що таке бідолашний хворий…
Добродій Діафуарус. … високошановної родини…
Арган. … який може тільки…
Добродій Діафуарус. … і запевнити вас…
Арган. … сказати вам…
Добродій Діафуарус. … що в кожній справі, яка залежатиме від нашої професії…
Арган. … що він завжди шукатиме нагоди…