Місіс Старкветер. Не забудь же — ти маєш їхати на проханий обід.
Старкветер (відмахуючись). Чи я коли що забував?
Служник увіходить до покою й підходить до Старкветера; спиняється, поки місіс Старкветер скінчить. Старкветер слухає її терпляче, лице йому немов скам'яніле.
Місіс Старкветер. О, ця вічна політика! Цілий час тут, — після тієї та й знов тієї ж; високі ціни, підкуп та крадіжка; крадіжка, підкуп та високі ціни. Нестерпно! За моїх дівочих часів у нас не заведено було розмовляти про такі речі. Ну, гаразд, ходімо, Конні.
Місіс Давсет(підводячись і кидаючи погляд на Давсета). Нам теж час уже рушати.
Протягом наступної сцени коло Старкветера, Маргеріт прощається з гістьми, що один по одному виходять — спершу місіс Старкветер і Конні, далі Давсет і місіс Давсет. З-під уваги місіс Давсет не випали останні слова місіс Старкветер. Старкветер, не відповідаючи дружині, запитливо дивиться на служника.
Служник. Містер Доблмен уже виїхав, сер.
Старкветер. Проведіть його сюди, скоро він приїде.
Служник. Слухаю, сер. (Виходить).
Маргеріт, Долорес Ортега та Ратленд далі сидять за чайним столиком; Маргеріт наливає Ратлендові другу філіжанку чаю. З часу до часу Маргеріт допитливо поглядає на гурт заклопотаних чоловіків по другий бік кону. Старкветер похмуро замислився. Габард теж мовчить, роздумуючи.
Чалмерс. Якби певність, що ці папери в Нокса, я б витрусив їх у нього з горлянки.
Старкветер. Не ляпай язиком казна-чого, Томе. Становище надто серйозне.
Габард. Але ж Нокс не має грошей. А Старкветерова стенографістка коштує чимало.
Старкветер. Не тільки сам Нокс пришитий до цієї справи.
Хутко входить Доблмен; він збуджений, але добре панує над собою.
Доблмен(до Старкветера). Ви одержали телеграму, сер? (Старкветер кивав головою). Я зв'язався з нью-йоркською конторою — з Мартіно — і перебалакав, а тоді вирушив сюди, щоб негайно доповісти вам.
Старкветер. Що Мартіно сказав?
Доблмен. Виявилося, що ваші архіви на місці.
Старкветер. Хвалити бога!
Протягом подальшої Доблменової мови Ратленд прощається з Маргеріт та Долорес Ортегою й виходить. За хвилину підводяться і йдуть до виходу Маргеріт та Долорес Ортега, кидаючи зацікавлені погляди на чоловіків. Долорес Ортега виходить. Маргеріт затримується хвильку на дверях, востаннє тривожно глянувши на чоловіків, і теж виходить.
Доблмен. Але не зовсім. Стенографістка, міс Стендіш, призналася. Вже віддавна і не раз витягала вона з архіву по два-три листи й документи, їх фотографували й повертали назад. Але найважливіші з них затримано й повернуто копії. Мартіно каже, що міс Стендіш і сама вже не може пояснити, які з тих повернених документів справжні, а які — копії.
Габард. Тут завинив не Нокс.
Старкветер. Мартіно сказав, для кого міс Стендіш працювала?
Доблмен. Для Герста.
На обличчях трьох чоловіків проступила тривога.
Старкветер. Герста! (Замислився).
Габард. Це ще не так загрозливо. Дешева сенсація — то найбільше, що зможе Герст видобути з отих документів. Але хто ж тому галасові бульварної преси повірить!
Старкветер. Гадаю, що цього разу Герст діятиме спритніше. Він, звичайно, видрукує ці документи в своїх газетах, але тільки по тому, як Нокс пошлеться на них у своїй промові. Ото спритний собака! Та й вибрав же слушний час, щоб ударити по мені, по урядові, по всьому! Отже, це Герстова робота. Грає на публіку. Підохочує Нокса на це ефектне викриття в парламенті саме тепер, у критичну хвилину, коли нам треба затвердити цілу низку важливих законів. (До Доблмена). Чи Мартіно подав вам відомості, які саме документи вкрадено?
Доблмен(переглядаючи свої нотатки). Запевно мені не відомо, але він казав про листування з компанією "Щасливого року" (Старкветер помітно змінюється на обличчі), про каледонські листи, про кореспонденцію "Чорний Вершник". Він згадав також… (Заглядає в свої нотатки)…листування Естенбері та Глутса. Та й інші були, багато інших, тільки він не зазначив, які саме.
Старкветер. Це страшне! (Запанувавши над собою). Дякую вам, Доблмене. Будь ласка, повертайтеся додому, зв'яжіться знову з Нью-Йорком і довідайтесь про всі деталі. Я дожену вас незабаром. Ви маєте машину?
Доблмен. Таксі, сер.
Старкветер. Гаразд, їдьте і добре пильнуйтеся.
Доблмен виходить.
Чалмерс. Я не знаю, що то за листи, але справа, здається, серйозна.
Старкветер(люто). Серйозна! В історії країни ще не було такої сенсації, щоб ти це знав. Ідеться про сотні мільйонів доларів. Ідеться про більше — про втрату влади. І навіть про ще більше: юрба, величезна маса темних людей, може повстати і зруйнувати все те, коло чого я ціле життя своє заради них працював. О, йолопи! Йолопи!
Габард(зловісно хитаючи головою). Годі й уявити собі, яка здійметься буча, якщо Нокс виголосить ту промову і подасть докази.
Чалмерс. Ото ж бо й лихо! Народ і без того вже роздратований та неспокійний. Його раз у раз підбурює блягузкання радикальної преси, підбурюють журнали, що пасуться на скандальній хроніці, та демагоги. Народ тепер, як той порох, що йому тільки подай іскру.
Старкветер. А цей добродій Нокс не дурень, хоч він і мрійник. Спритний негідник, ось хто він, і битися вміє. Знати, що він з Заходу, нащадок піонерів. Його батько з запрягом волів перетнув рівнішу аж до Орегону. Він добре знає, коли козирнути, а надто ще як йому випали найкращі карти.
Чалмерс. Нічого схожого вам ще зроду не траплялось.
Старкветер. Я завше стояв понад брудом та юрбою — я був незаплямований і чистий. Але це — це вже занадто! Це — іскра. Хто й зна, яким боком воно може обернутись.
Чалмерс. Може, дійде до зміни уряду.
Старкветер(люто киваючи головою). Тоді нова партія, партія демагогів підгорне все під свою руку. Націоналізують залізниці й телеграф, введуть прогресивний податок, що фактично означатиме конфіскацію приватного капіталу.
Чалмерс. І з'явиться сила радикальних законів — про заборону дитячої праці, про відповідальність підприємців, про державний контроль над родовищами вугілля в Алясці, про невтручання в справи Мексіки. І хто зна, що станеться з вашим енергетичним концерном, який так важко було створити.
Старкветер. Цього не повинно бути! Це неймовірне лихо. Це означає, що сам процес капіталістичного розвитку загальмується й зупиниться зовсім. Це означає регрес років на десять. Це означає, що треба буде багато праці докласти, аби той регрес подолати. Це означає не тільки всі закони, що заважатимуть нам на кожному кроці, але ще й пальці юрби, що впнуться у важелі врядування. Це означає анархію. Це означає руїну й злидні для всіх тих засліплених дурнів, для того бидла, що силкується будь-що знищити підвалини власного добробуту.