Друг твой Варсава.
78
[До Петербурга].
Из Ольшанскія Ивановки 1790 года, септемвр[іа] 26-го.
Возлюбленный паче всЂх человЂк, Михаиле! 1
Мир тебЂ, муже божественных желаній!
Мати моя, Малороссія, і тетка моя, Украина, посылают тебЂ в дар малорослую мою дщерь Авигею "Икону Алківіадскую". Прійми ее и, яко Давид, наслаждайся ею. Она не лицем, но сердцем красавица, и вся слава ея внутрь ея. С нею бесЂдуя, бесЂдуеш со мною. Сердце мое в ней, а ея во мнЂ. Она породит тебЂ единаго точію сына, иже есть истое начало.
Род сей лицемЂрный и сластоочесный, ругаясь нарицает бЂсною и буйною. Аз же тя, прежде юношу, нынЂ же обрЂтох тя мужа по сердцу моему. Вся моя дума твоя есть и твоя — моя. Вот единость! Любовь! Дружба!..
Письмо сокращу. Не удерживаю от бесЂды с дЂвою Евою. Только припишу воспЂтую мною в Харко†Харкову пЂсеньку в августЂ:
ORATIO AD DEUM IN URBEM ZACHARPOLIM
Ех hoc Zachariae prophetae grano: "7-m sunt oculi domini..."
Zacharias oculos septem tibi praedicat esse.
Septimus est oculus, Zachariana polis.
His oculis septem tu solus, Christe, pupilla.
Caeci sunt oculi, quando pupilla latet.
O reclude in eam, miseratus, ocellos!
Sic sol verus erit, Zachariana polis.
[Молитва до бога за місто Харків.
З такого зерна Захарія-пророка: "7 очей господа..."
Захарія прорікає, що в тебе сім очей.
Сьоме око — місто Захарія.
Цим семи очам ти єдиний, Христе, зіниця.
Сліпі очі, коли закрита зіниця.
О розкрий свої очі, зглянься на нього!
Так місто Захарія буде справжнім сонцем]. 357
Сіи очи откроет Авигеа в Захаріевском свЂщникЂ. Tu versus facies slavonicos. [Ти будеш складати слов’янські вірші].
Іаков мой к сей моей "ДщерЂ" простудился. Замарал в ней и мое и кому поднесена имя. Откуду сіе? — не вЂм. Сего ради пересылаю к тебЂ, другу, сей для него списанный список. Уживай, лучше его, себЂ сію твоего лиценціата душу. Аще бог помощь, во слЂд "Авигеи" еще два мои сыночки выправляют крилца и думают к вам летЂть. "Древній м<ы>ір" (пишу ы, ut differat ab illo [щоб відрізнити від того...]: мир) и "Михаил, боряй Сатану". Они рожденны для тебе и посвященны от самых пелен святому твоему духу. Окажет пролог. Будь же им отец и покров вовЂки! Но потерпим. Снимаются копіи. Оригинал ли прислать? Увижу. До "Дщери" случайно привязалася "Ода" Сідронія езуиты. Благо же! На ловца звЂрь, по пословицЂ. ПослЂ годовой болЂзни перевел я ее в ХарковЂ, отлЂтая к матерЂ моей, пустынЂ. Люблю сію дЂвочку. Ей! Достойна быть в числЂ согрЂвающих блаженну Давидову и Лотову старость, оных — "приведутся царю дЂвы". Прилагаю тут же, как хвостик, и закоснЂвшее мое к Вам письмишко гусинковское. НынЂ скитаюся у моего Андрея Иван[овича] Ковалевскаго. Имам моему монашеству полное упокоеніе, лучше Бурлука. Земелька его есть нагорняя. ЛЂсами, садами, холмами, источниками распещренна. На таком мЂстЂ я родился возлЂ Лубен. Но ничто мнЂ не нужно, как спокойна келіа, да наслаждаюся моею невЂстою оною: "Сію возлюбих от юности моея..." О сладчайшій органе! Едина голубице моя, бібліє! О, дабы собылося на мнЂ оное! "Давид мелодивно выгравает дивно. На всЂ струны ударяет. Бога выхваляет". На сіе я родился. Для сего ям и пію, да с нею поживу и умру с нею, аминь!
Твой друг и брат, слуга и раб, Григорій Варсава Сковорода — Даніил Меінгард 2.
Число моих твореній
Лучшее значат звЂздки.
1. Наркисс. Узнай себе ***. Первородный плод.
2. Симфоніа библейных слов сему: "РЂх: сохраню пути м[оя]".
3. Симфоніа "Аще не увЂси самую тебе..." и протчая ***.
4. Неграмотный Марко. У Як. Правицкаго.
5. Алфавит мира (о природЂ) ***.
6. Разговор Кольцо *.
7. Древній мыр.
8. Жена Лотова *.
9. Брань Михайлова со Сатаною **.
10. Ікона Алкивіадская ***. 358
11. БесЂда 1-я: нареченна Сіон.
12. БесЂда 2-я: Сіон.
13. БесЂда 3-я: нареченна двое **.
14. Діалог: Душа и НетлЂнный Дух. У Правицкаго.
15. Притча, нареченна Убогій Жайворонок. У Дискаго.
Переводы
Из Цицерона.
1. О старости. Поднесена Степ. Ів. Тевяшову, полк[овнику].
Из Плутарха.
2. О смерти.
3. О божіи правосудіи *.
4. О храненіи от долгов. Дарена Алекс. Юр. Сошальскому.
5. О спокойствіи душевном. Подн[есена] Яков[у] Мих. Захаржевскому.
6. О вожделЂніи богатства. Завезена в Крым без списка.
7. Езуита Сідронія "Ода о уединеніи" et cetera.
У друга нашего бабайскаго іерея Іяк. Правицкаго всЂ мои творенія хранятся. По мнЂ бы они давно пропали. Я удивился, увидЂв у его моего "Наркісса" и "Симфон: Аще не увЂси..." Я ее, ожелчившися, спалил в ОстрогорскЂ, а о "НаркіссЂ" навЂки было забыл. Просите у его. А я, не точію апографи, но и аутографи раздал, раздарил, расточил.
Non prodesl messis, nisi servit, cura fidelis.
Fons fundit largas, festa reservat aquas 3.
[Не приносить користі врожай, якщо немає доброго піклування; Джерело щедро розливає воду, а посуд її зберігає].
Post scripsi. При "Авигеи" пріймите и "Алфавита — сына". Так дух велЂл 4.
79
[Із с. Іванівни до Петербурга. 2 квітня 1794 р.] / 1091 /
Desideratissime Michaël!
Pax tibi et tuis! 1
Senectus mea dolet, sed sepulchrum corporis dolet, non animus. "Жτну Лотову", уже совершенную, пришлю, аще бог восхощет, через Андрея Ивановича. Пришлю и "Потоп Зміин": et videbis, fortassis et admiraberis. Nam uterque liber tuo nomini est consecratus. Prologos hoc aperit. Feci prologon et in "Narcissum", id est, in librum: "Nosce te ipsum", sed iste veniet suo tempore. Sed quid hoc tandem? Quando tuam cor— 359poris domunculam videbo, in qua meus Michaël habitat? Expectando defessus sum. Celerum semper sum tecum. Neque enirn non ii sumus...2 "Плоть ничто же..."
Vale, carissime!
Tuus et servus et amicus Greg[orius] Daniel Meingard.
Найжаданіший Михайле!
Мир тобі і твоїм!
Старість моя страждає, але страждає тлінне тіло, а не душа. ["Жену Лотову", уже совершенную, пришлю, аще бог восхощет, через Андрея Ивановича. Пришлю и "Потоп Зміни"] і ти побачиш і, можливо, будеш здивований. Адже ж обидві книги присвячені твоєму імені. Обидві починаються прологом. Я зробив пролог і до "Нарцісса", тобто до книги "Пізнай себе самого", але цей пролог прийде в свій час. Однак що ж це таке? Коли я побачу домівку твого тіла, домівку, в якій мій Михайло живе? Від чекання я знемігся. Зрештою я завжди з тобою. Бо ми не ті... ["Плоть ничто же..."]