У тому самому потоці, що поспішав усередину, був також наш герой Рафалеско, який став уже однією ногою у вагоні, але раптом перед його очима разом з пасажирами, що виходили, майнула знайома низенька постать з маленьким зім'ятим капелюхом на голові. Здається, Му-равчик? І Рафалеско не зайшов до вагона.
Побачивши Рафалеска, Муравчик теж зупинився ошелешений. Він не сподівався, що зустрінеться з Рафалес-ком тут саме тоді, коли дізнався від Брайночки Козак про речі, яких раніше не знав.
Ще сидячи в ресторані Шолома, наш Муравчик продумав цілий план, як найкраще використати чудернацьке становище, в якому опинився його новий друг Рафалеско аж з трьома нареченими: примадонною Швальб, Розою
Співак і Златкою Гольцман. "Щодо перших двох наречених,— думав собі Муравчик,— то немає сумніву, що, згідно з усім почутим від Брайночки Козак, Рафалеско з примадонною Швальб, бог дасть, швидко розплюється. Бо ж треба бути цілковитим йолопом, віслюком, щоб проміняти таке золоте яблучко, як Роза Співак, що її слава лунає по всьому світі, на якусь львівську покоївку — теперішню примадонну єврейського театру. Щоправда, в них були заручини. Але що з того? Насипте йому солі на хвіст і позивайте до рабина. Актор, та ще єврейський, не лякається таких речей. Мало є в нас акторів, які мають не тільки трьох наречених, а таки трьох жінок. Моя, твоя, ще й третя спільна?.. Отаке буває! Та то все пусте! Лишається тільки наречена номер три: Златка з немовлям. І в цьому вся заковика. Тут треба добре поживитися". Тільки не будь, Шолом-Меїр, віслюком і знай: якщо прогавиш цю щасливу нагоду, яку підкинув тобі господь бог у Нью-Йорку, тобі доведеться до смерті жувати солому, а не діло робити...
Так міркував сам собі Муравчик, зустрівшись раптом з Рафалеском тут, під землею. Але він приховав глибоко в серці свою радість, набрав байдужого вигляду і по-про-стецькому промовив до Рафалеска:
— Коли такий птах, як ви, їде під землею, що ж тоді робити нам, простим людям із Злидарівки?
Розділ 76 ОТ ТАК АМЕРИКА!
Якщо Муравчик визнав за краще приховати від Рафалеска свою радість, Рафалеско виказав одверто Мурав-чикові своє задоволення й радість з приводу того, що зустрів тут свого нового знайомого.
— Хелло! Хау ду ю ду? 2 — вигукнув радісно Рафалеско на американський манір і простяг Муравчику руку.— Добре, що я вас зустрів. Сам бог вас привів сюди. Ви мені дуже потрібні.
— Про мене, будь ласка, я готовий! — сказав Муравчик удавано байдужим тоном.— Куди ми підемо, приміром, цікаво знати?
— Нікуди,— сказав Рафалеско, шукаючи поглядом місце, де можна було б присісти.— Тут трошки поговоримо.
— Тут-таки, під землею?
— Тут-таки, під землею.
— Гаразд! Коли вам любо, то й мені приємно.
Обидва сіли на лаву і незабаром між ними зав'язалася
розмова. Розмовляв, власне, Рафалеско, а Шолом-Меїр Муравчик дивився йому уважно в очі й притакував головою. Дивну силу мав у собі цей Муравчик. Ні з ким ви не заприятелюєте так швидко, як з ним. І нікому не довірите все потаємне, що зберігаєте в душі. Рафалеско принаймні почував себе з ним набагато ближче, ніж з братом. Крім того, в Муравчика ще одна перевага: йому не доводиться багато пояснювати. Слова абсолютно зайві. Він дивиться на вас своїми хитрющими очима і вгадує, що у вас робиться на душі, схоплює на льоту те, що хочете сказати. Просто насолода мати справу з такою людиною.
— Вам не треба класти мені пальця в рота,— бубонів Муравчик хрипким голосом Рафалескові на вухо.— Вірте мені, я розумію все якнайкраще. Я вам скажу, якщо хочете почути одверту правду: треба стерегтися лихого ока, трапляється часом, що наш брат, грішна душа, вскочить у халепу, дівчина — це велика спокуса, а часом буваєш зовсім безневинним, трапляється, поплутає нечиста сила, а ти будь пророком і здогадайся, що появиться немовля. А потім, як то кажуть, не здихаєшся лиха... Насправді це діло вам обом не підходить. Гадаєте, що вона цього не розуміє? Вона це розуміє краще за вас, щоб я так мав стільки радості й утіхи.
Почувши ці слова, наш герой ожив. Наче важкий камінь скотився з його серця! Він побачив, що всі його передмови, пробачення й виправдовування були зовсім зайві. Муравчик не тільки не виявляв опору, не тільки не заступався за кривду бідолашної Златки, а, навпаки, за його словами виходило, що Златка сама не дуже допоминається весілля. Щоб ще більше заспокоїти нашого героя, Муравчик сказав:
— Звідки, вважаєте ви, їду я тепер? Таки звідти. Хотів переказати їй ваші слова, як ви мені доручили, а вона в сльози: "Яка я,— каже,— рівня йому? Він,— каже,— став великою людиною, навіщо ж мені весь час думати,
що я йому нав'язалася, напросилась до нього?" Чусте, які слова?
Рафалеско був зворушений:
— Таки справді?
— А що ж? Чи треба мені вигадувати, що на вербі ростуть груші?
— Ні. Цього я не кажу. Мене тільки цікавить, невже саме такими словами вона це сказала?
— Щоб я так мав стільки щастя й утіхи. Хіба ви уявляєте собі, яка то свята й чесна душа? За неї можна віддати кільканадцять примадонн!
У Рафалеска на очах виступили сльози, але він приховав їх від свого нового друга. А Муравчик вів далі:
— Туди-сюди, бачу, що дівчина говорить, як мудрець, тоді я собі подумав: може, вона й має рацію? І кажу їй: коли так, душечко, то треба тобі ось що знати. Парубок, кажу, дбав тільки про твою користь і про користь, кажу, твого маленького немовлятка. Але якщо, кажу, ти сама не дуже той, тоді інша річ. Тебе, кажу, ніхто не примушуватиме і силоміць на весілля не тягтиме. А як, спитаєш, буде з немовлям? Тобі, кажу, нема чого турбуватися, не забувай, кажу, що він неабихто, не випадкова людина з вулиці і, нівроку, добре заробляє, то він, напевне, кажу, тебе забезпечить як слід, тебе й дитину, кажу, і навіть твоїй матері, кажу, теж не доведеться запобігати ласки чужих людей. До того ж, кажу, ти лишаєшся не сама, я ще, кажу, не помер. Я був з тобою, кажу, і з тобою залишусь. Хто, кажу, привіз тебе сюди, як не Муравчик? Хто, кажу, записав тебе на своє ім'я, коли сходили з пароплава, як не Муравчик? Нехай тобі здається, кажу, що ти вже моя, а я твій, це ж цілком можливо? А якщо дійде до цього, в Америці теж можна знайти чотири дрючки з балдахіном, і Шолом-Меїр Муравчик прокаже відоме: "Тепер ти моя за законом Мойсея та Із-раїля" і — бувайте здорові. Я сам, не дивуйтеся, теж схиляюсь до цього. По-перше, через жалощі, бідолашна сирітка, а по-друге, чесна дитина, тиха голубка. А коли спитаєте, що ж буде з писклям? То, як сказано, ви, мабуть, теж не забудете...