Треба думати логічно, без емоцій. Якщо я піду викликати Марійку з уроку, щоб пояснити, чого не можу, то… з мене буде сміятися півшколи… скажуть хлопці, що я бабій і спідничник… та й дівчата можуть таке сказати… А чому вона не слухала те, що я казав? Кожне слово було правдою! Чи дівчата сприймають пояснення хлопців навпаки?
Костика розбирала лють упереміш із образою. Якби вона знала, скільки я тоді натерпівся від хлопців! Але ж я би їй про це не сказав ані слова! Не буду її шукати! Не буду! Подумаєш, велика цяця!.. Костиковим лицем скотилося кілька сльозин. Щоб ви знали, дівчатка, що чоловіки теж плачуть!..
…Уночі снилося, що він летить у літаку, в якого раптом починають відвалюватися крила. Зараз буде аварія! Літак летить над землею, але це достатньо високо, щоб… Костик дивиться у віконечко і бачить Марійку, яка стоїть унизу і кличе його до себе. Вона махає руками і сміється. Вона кричить: "Костю! Я люблю тебе!" Він умить забуває всі образи, дістає парашут. Розбиває віконечко кулаком, розкриває парашут і летить до неї. Раптом парашут…
Кость прокидається. Такі horror-сни провідали його вперше.
15
Ледве відсидів уроки. Постійно думав про Марійку, сон і трохи про післяобідній матч. Із географії таки отримав сьогодні двійку. Це заслужено, адже минулого разу обіцяв Галині Дмитрівні, що підготує урок, але… А ви би вивчили географію на Костиковому місці? Дуже було б цікаво послухати вашу відповідь…
Нарешті уроки закінчилися. Кость знову обдурив учительку географії (може, тому, що вона така добра до нього?) і не дав щоденник на оцінку. Потім, потім думати про це все. Якось викрутиться, а зараз — футбол. Уся увага до м'яча і поля, вся увага до поля і м'яча, вся увага до…
Такі медитації (хоч Кость і не знав цього премудрого слова) завжди допомагали йому зосередитися. Але не сьогодні. Якийсь мандраж невідомого походження вільно бродив хлопцевим тілом. Чи душею?
Глядачів було небагато. Костик знічев'я скосив погляд у їхній бік — і раптом у другому ряду побачив Марійку. Радість заполонила всі частинки його єства, відганяючи, немов добра фея, все попереднє дратівливе хвилювання. Вона прийшла! Вона є! Раптом відчув себе спокійним, мов вільна весняна трава. Матч розпочався.
Треба зіграти якнайкраще. Забити кілька голів. Робити чудеса "обмотки" дев'ятачків. Якнайкраще, якнайкраще.
Уже в першому таймі Кость відчув, що сьогодні не його день. Хлопці з тієї команди відбирали м'яч, по воротах ударив лише раз, влучивши просто в їхнього брамкаря. Тайм закінчився нульовою нічиєю — переважно завдяки їхньому воротареві, який сьогодні творив чудеса. "Може, він теж любить Марійку?" — промайнуло у хлопцевій голові.
На початку другого тайму команда 9-А нарешті забила їм гол. До речі, у першому таймі наш воротар такі брав! Через п'ятнадцять хвилин Костеві вдалося обігнати захисника і увірватися в штрафну. Вихід сам на сам! І тут він відчув дикий біль у нозі… він на газоні… Біля нього купка хлопців… Нога розпухає… Костеві допомогли вийти за межі поля… заміна. Краєчком ока він спостеріг, як Миколка забив пенальті. Пенальті такою дорогою ціною, пенальті, яке заробив виключно Кость.
Але що таке? Вчитель фізкультури наполягає, що Костика слід відвезти в лікарню. До нього доносяться крізь ватяні вуха і таку ж голову уривки фраз учителя і навіть тренера команди суперників: "Може бути перелом… Тріщина… Або надрив зв'язок". Що це все значить? Костик бачить, що до краєчка поля під'їхала якась машина. Невже швидка? Але раптом усе затуляє й заспокоює стурбоване і поблідле лице Марійки, яка схиляється над хлопцем, щось шепочучи і примовляючи…
16
Лікарня. Коли б йому зранку сказали, що надвечір він потрапить до шпиталю, Костик би лише розсміявся. Але зараз не до сміху. Біля нього мама і тато. Допомагають зробити рентген. Костик лише за допомогою тата заліз на велику рентгенівську канапу, втикану незрозумілими лампами. Назад у палату. Виявляється, що він потрапив у травматологічне відділення Старомихайлівської районної лікарні. Ось такі пироги…
Щось шепчеться батько з лікарем, кудись виходять двоє на кілька хвилин, потім повертаються. Лікар у значно кращому настрої:
— Що, козаче, хочеш грати у футбол?
— Хочу, — ледь прошепотів Костик.
— Молодець. Адже характер людини і її ріст як особистості часто формується саме у неприємних ситуаціях. Бо коли ми будемо сидіти біля маминої спідниці до закінчення школи, то який же з нас буде боєць? Чи не так, хлопці?
Прибіг Миколка. Супер! їхня команда зуміла перебудувати хід матчу і виграти 2:1! Микола забив вирішальний гол на 83-й хвилині. Дев'ятачки тиснули, але Сергій, їхній воротар, витягнув м'яч практично з дев'ятки, причому "мертвий" м'яч. Шовковський!
— Костику, ти не переживай, я після того, як забив, також потягнув Ярему по нозі. Хоч він і без того був переляканий — і клявся, що не хотів тебе травмувати, що так вийшло…
— Якби не хотів, то не бив би мене по нозі у штрафному… М'яч же був попереду… — Костик болісно махнув рукою.
— Нічого, не переживай, — невміло втішав хлопця його найкращий друг. — Завтра ми прийдемо. Що тобі принести?
— Нічого не треба… — а подумки: "Приведіть Марійку, ось кого б я хотів найбільше бачити".
Нарешті тато і Микола пішли. Костикові наклали ґіпс.
Лікар сказав, що перелому, на щастя, немає, але він підозрює розрив зв'язок. Операції поки що робити не треба:
— Будемо займатися консервативним лікуванням.
Що таке "консервативне" лікування? Це без операції? Нога у гіпсі, як у консерві? Чому він сказав "поки що"?
Дуже пекла і свербіла нога під гіпсом, ще й права, "футбольна". Лікар, до речі, кинув мимохіть, мовляв, на рік забудь про футбол. Як це можливо, шановний Айболите? Навколо сновигали на милицях або лежали хворі різного віку. Переважно всі були оковані гіпсом. Один хлопець, із яким Кость розговорився, лежав уже місяць у якихось залізяках. "Це апарат Єлізарова", — охоче пояснив.
У палаті було сперте і важке повітря. Мама залишилася цілу ніч сидіти біля Костя.
…Снилося, що він грає у футбол із командою дівчат. Один супроти п'ятьох. Марійка обмотує його і забиває гол у лівий нижній кут воріт. Удар настільки сильний, що сітка дрижить, як Костикове серце. Він одночасно воротар і гравець. Команда дівчат сміється, а Марійка найдужче. Він виймає м'яча із сітки і раптом западається кудись у підземелля. Там нема води, нема сонця, лише кілька мініатюрних світлячків. Костика починають обступати якісь чорні собаки і…