Арбенін
Що? Від якої?
Слуга
Не дочув.
Арбенін
Записка? Ніні?
(Іде; слуга залишається).
вихід ДРУГИЙ
Афанасій Павлович Казарін та слуга.
Слуга
Оце лиш барин вийшли. Почекайте
Хвилинку їх.
Казарін
Гаразд.
Слуга
Я зараз доповім.
(Виходить).
Казарін
Я ждатиму хоч рік, мосьє Арбенін: знайте,
Не відступлюсь ні перед чим!
Діла мої погані неймовірно,
Потрібен друг — товариш вірний,
Що мав би тисяч зо три душ,
Великодушний був би, можний —
Мав, тобто, грошей добрий куш
І покровительство вельможне.
Арбеніна будь-що я знов тепер втягну
До гри; не зрадить він старовину,
Товариша завжди підтримати зуміє,
Перед дітьми не сторопіє.
А молодь ця дурна —
Мов ніж мені вона;
Кажи їй що завгодно
Нездатні ні почать, ні кинуть вчасно грать,
Ні чесність гордо показать.
Пересмикнувши благородно.
Погляньте ви на стариків:
Чимало з них при грі добилося чинів,
Та й з грязі
Знечев'я вийшли в князі.
А все чому? Тому, що вміли без вагань
Охоронять свої звичаї та закони.
Держались правил... Глянь!..
При них і честь і міліони.
вихід ТРЕТІЙ
Казарін та Шпріх.
Входить Шпріх.
Шпріх
Ах, Афанасій Павлович! Вам шана!
Зустріти вас не думав тут ніяк.
Казарін
Я теж. Ти що, з візитом?
Шпріх
Так.
А ви?
Казарін
І я.
Шпріх
Невже? А непогано,
Що стрілись ми... Якраз такий случай —
Про діло є розмова з вами.
Казарін
Бувало ти все зайнятий ділами,
А ділом — первина.
Шпріх
Bon mot1 все тільки й знай!
А річ важлива це.
Казарін
До тебе маю справу
Я теж.
Шпріх
От і гаразд! Зголосимось на славу.
Казарін
Не знаю... Ну, кажи!
Шпріх
Дозвольте лиш спитать:
Чи чули ви, що друг ваш милий Арбенін...
(Робить з пальців ріжки)
Казарін
Що?.. Та звідки знать
Ти можеш це?
Шпріх
Небесні сили!
Я уладновував це п'ять хвилин тому.
Кому ж і знать?
Казарін
Та чорту ж, не кому!
Шпріх
От бачите, його дружина ці дні
Не знаю вже — на балі, на обідні
Чи в маскараді — стрілася з одним
Князьком... Відтак вони спізнались,
І князь щасливим став. Та тільки річ у тім,
Що враз красуня перед ним
Від усього ледь-ледь не відклепалась.
Князь в лють запав — та й ну — туди й сюди
Розповідать!.. Тепер біда того й гляди.
Мене владнати це просили діло.
Що ж! Взявся я — одразу все й приспіло:
Князь обіцяв мовчать, записку написав.
Покірний ваш слуга її ледь-ледь підправив
І за призначенням доставив.
Казарін
Гляди, щоб вуха муж тобі не обірвав.
Шпріх
Пусте! В бувальцях я бував,
Але миналось без картелі.
Казарін
І битий ще не був?
Шпріх
Вам тільки жарти й сміх,
А я завжди скажу: безглуздо на дуелі
Життям ризикувать...
Казарін
Ти правий, мудрагелю!
Ризикувать життям, таким для всіх
Коштовним і значним — це справді гріх.
Шпріх
Одначе, годі з тим — я про важливе з вами
Поговорити мав...
Казарін
А це що ж?
Шпріх
Анекдот,
А діло в тім...
Казарін
Та пек тобі з ділами!
Іде Арбенін.
Шпріх
Ні... Так от,
Хортів мені прислали — від самого
Від графа Вруті — добрі п'ять собак.
Казарін
Твій анекдот кумедний, їй же богу!
Шпріх
Ваш брат мисливець — взяв би хоч одного.
Казарін
Ну та й Арбенін — от дивак!
Шпріх
Купіть...
Казарін
Пошитись в дурні так!
От і женися після цього —
Одурений, осміяний...
Шпріх
Ваш брат,
їй-богу ж, дуже буде рад.
Казарін
Честь, вірність — все брехня і всі жінки однакі.
Шпріх — не женись!
Шпріх
Давно жонатий я — от на!
Послухайте мене — це ж просто клад...
Казарін
Жона?
Шпріх
Та ні, собака.
Казарін
От дались собаки!
Казав ти, скільки їх там штук?
Як жінку — не скажу, що Бог дасть — невідомо.
Але собак не скоро збудеш з рук.
(Арбенін входить з листом, вони стояли з лівого боку
біля бюро, і він їх не помітив).
Замислений, з листом... дізнатися б, що в ньому?
ВИХІД ЧЕТВЕРТИЙ
Ті самі та Арбенін.
Арбенін (непомічаючи їх)
О, вдячносте людська!.. Хіба не я
Недавно ще, не знавши навіть, хто ти,
Честь врятував тобі й життя... І що ж?.. Змія!
Нечувана підступність... В дім мій, потай,
Мов злодій влізши, оганьбив
Мою він честь і соромом окрив
Моє ім'я. А я — сліпий достоту,
Мов те дитя, незнале ворогів,
Забувши все, весь досвід давніх днів,
Не запідозрив би цього злочинства зроду.
Мені здавалося, що тут її вина...
А він... він, думав я, не знає, хто вона,
І вже забув, як сон, нічну свою пригоду.
Він не забув. Він став шукать її й знайшов,
І тут не міг угамуватись.
О, вдячносте! Чого лише не знав
Я у житті!.. А довелось ще дивуватись.
(Перечитує лист)
"Зреклися ви, коли я вас найшов,
Мені признатися..." О, скромність виняткова!
"Пересудів боялись ви й розмов.
Могли нас чути, випадково,
Так... не зневажливість, а страх
Читав тоді у ваших я очах.
Ви тайни любите — гаразд, це буде тайна!
Та я радніше вмру, аніж зречуся вас".
Шпріх
Лист!.. Оце так!.. Ну, от — пропало все нараз!
Арбенін
О, звабник вправний він, на славу!
Я хочу відповідь послать йому криваву!
(До Казаріна)
А, ти був тут?
Казарін
Я жду вже довгий час.
Шпріх (убік)
Піду до баронеси. Хай клопоче
І розсипається, як хоче.
(Наближається до дверей).
вихщ П'ЯТИЙ
Ті самі крім Шпріха.
Шпріх непомітно виходить.
Казарін
Ми з Шпріхом... Де ж той Шпріх?
Пропав десь... (убік) Лист!.. Ах, он що! Ну, віншую!
(До нього)
Чого замислився?
Арбенін
Атак, думки... міркую.
Казарін
Про марність всіх надій і благ земних?