Зупинитися на всіх доказах, аргументах, на сюжетах міркувань пітерського ерудованого полеміста немає змоги та й немає потреби, але на деяких — таки можна, треба й необхідно.
Д. Лихачов захоплено зізнається, що для росіян природа завжди була свободою, волею, привіллям, і радить послухатися до волі, де погуляти на волі, вийти на волю, і воля — це відсутність турбот про завтрашній день (!), це безтурботність, блаженна зануреність в усе нинішнє, те, що є. Мовляв, широкий простір завжди володів серцями росіян. Цей простір виливався в поняття і уявлення, яких нема в інших мовах. Чим, наприклад, відрізняється воля від свободи? Д. Лихачов відповідає: тим, що воля вільна — це свобода, об'єднана з простором, і нічим не перегородженим простором. "Притеснять человека — это прежде всего лишать его пространства, теснить... Воля — это большие пространства, по которым можно идти и идти, брести, плыть по течению больших рек и на большие расстояния, дышать вольным воздухом, воздухом открытых мест, широко вдыхать грудью ветер, чувствовать над головой ветер, иметь возможность двигаться в разные стороны — как вздумается".
21-24.06.95 р.