Коли човен нахилило, Сарандакі заплутався в снастях і тепер намагався виплутатись, щосили вимахуючи своїми дужими руками. Велетенські хвилі перекочувалися через човен. Круг нього все кипіло. Крізь шум моря чути було рев Сарандакі та кулеметні черги, що добивали їх.
Серед водяного виру, плутанини снастей, вітрил та розкиданих тіл Сарандакі підвівся на весь зріст. Макферсон став важко сповзати з корми... Мертвий. Вони вже це зрозуміли. Його кров заливала човен.
І Сарандакі теж не обминуло.
Але Ніс бачив, як він стояв, вивергаючи страшні прокльони на адресу метаксистів, накликаючи на них пекельні муки, і землетрус, і сімейну ганьбу, і смерть. Тут велетень випростав руку, яка стискала ракетницю Вері. Він цілився в малий форт угорі, на скелі. Ось Сарандакі уперся ногами. Пролунав постріл.
Ракета шугнула вгору, описавши білу дугу. І вибухнула. Вибухнула жовтими й зеленими вогнями, що плавними лініями пішли далі. Злетівши високо в небо над малим фортом, вони стали опускатися вниз яскравим сяйвом, сліпучішим від сонця, живучішим від життя, сильнішим від смерті і плавнішим від обертання землі.
Жовте й зелене.
А малий форт відповів скаженою кулеметною чергою. Сарандакі прийняв її всю. Всю в себе. Прийняв люто й жадібно. Вона вдарила його з величезною силою, він би так не вдарив. Маленькі кульки — то був теж велетень, і дужчий за нього.
Це був кінець.
Його повалило, й падаючи, він ухопився за грот. Він зачіпався за банки, за розкинуті ноги Макферсона і, повиснувши всім тілом на гроті, потягнув своєю вагою човна за собою.
Човен перекинувся, сповз із рифу й пішов під воду.
А з ним потонув і він сам, і Макферсон, і міномет, і лондонець, що шепелявив.
Зелене й жовте усе ще горіло, опускаючись над бухтою.
Останнім зник під водою лондонець.
А у вухах чувся голос Сарандакі, що вигукував страшні прокльони.
І знову кулеметна черга. А довкола дощ і дощ. Дощ без кінця. Зелені й жовті вогні, мов падучі зорі, гасли й диміли на заливному дощі.
Ніс усе дивився на зелені й жовті вогні. Не міг відвести очей, стежачи за ними до кінця. Потім оглянувся на Сарандакі.
Сарандакі вже не було видно. Усе вже зникло під водою. Тільки білий клапоть топселя напнувся над водою, але хвиля накрила його, й він одразу опав.
Розділ двадцять п'ятий
Коли Ніс підплив до громаддя скель, його човен майже лежав на боці. Австралос і одноокий поперехилялись через навітряний борт, вирівнюючи човен.
— Можете стріляти звідси? — закричав він до них.
— Ні, ні. На таких хвилях неможливо,— сердито відповіли вони.
— Тоді йдемо до берега,— сказав Ніс. І відразу почав розвертатися.
— Ось ті теж спробували піти до берега,— сказав Берк, показуючи туди, де потонув Сарандакі. Але тепер було однаково. Вони вже попали під перехресний вогонь двох фортів. Лусь, лусь, лусь — тільки тріски летіли на всі боки.
Ніс круто ліг на правий галс. Він не робив спроб уникнути вогню. Просто мчав уперед. Уперед до берега. Уперед, туди, де перед очима маячіли дроти, рифи, скелі, прибій і вузька смужка білого піску.
Потоки розпеченого свинцю летіли просто на них. Човен дедалі дужче кренився під вітром. Працював кожен дюйм вітрил. Вони всі далеко перехилялися за борт, щоб вирівняти човен. Це було важливіше, ніж потоки розпеченого свинцю. Кулі впивалися в човен з усіх боків.
Стоунові кров ударила в голову. А Енгес Берк — хоч би що. Лише болісна гримаса на обличчі.
Одноокий раптом упав за борт. Звалився із свинцем у тілі. Просто в зелено-білий вир.
У Ніса від напруження боліла спина. Він щосили стискав румпель, весь вигнувся, як вербовий прут, опираючись жахливій швидкості, з якою їх несло на берег.
А попереду, чимраз ближче й ближче — у білій піні прибою жовтий, а не білий — пісок. Смуга піску ширшає і наближається. Коли човен вдариться об твердий пісок, то розлетиться на друзки. Навіть хвилі об нього розбиваються. Вони самі вилітають на нього, ось зараз, зараз.
Угору на хвилі. Вниз. Потім, під подвійною силою вітру й води, під тріскотливий супровід кулеметних Черг — вперед. І з гуркотом униз! Човен пішов у піке, як літак. Злетів, і хвиля викинула його на жовтий твердий пісок.
Вітрило, вихопившись на волю, метлялося на вітрі, вдаряючи на всі боки, збиваючи з ніг.
Це був кінець. Човен лежав, загрузнувши в камінні й піску, на прибережному мілководді. Загруз серед каміння, якого досі не було видно перед білим піском у воді. Море било в човен. Тріщали вітрила. Ніс і Берк незграбно поставали на ноги.
Стоун, велетень Стоун, схопив міномета й підняв його просто на голову. І побіг з ним по воді. Ніс смикав за ручку ящика з мінами й витяг його з човна. Тут його збив з ніг грот; підвівшись, Ніс подав ящик Беркові. Круглий Енгес Берк, якого накрило білим шумовинням, чув і відчував тепер рев розпеченого свинцю тільки з одного кулемета. Тільки з одного.
І спотикаючись, притискаючись до скелі, вони рушили до дротяної загорожі.
Та зразу кинулись назад, бо розпечений свинець почав збивати жовтий пісок довкола них. Дріт загороджував шлях в ущелину. Так їх можуть перестріляти по одному.
• Стріляє тільки один форт. Інші не можуть нас дістати,'— сказав Стоун.
Він добіг до розбитого човна, що його море піднімало й кидало на каміння та жовтий пісок.
— Отой,— показав рукою Берк.
Форт стояв навскоси через бухту. Цей форт перший відкрив вогонь.
Ніс і Берк потягли ящик з мінами за Стоуном до човна. Вони дісталися до нього крізь розбурхані хвилі, пробравшись попід вітрилами, що лопотіли на вітрі, ухиляючись від потоків розпеченого свинцю. Вони сховалися від нього за розбитим човном. Попригинались і почули, як свинець замолотив у дно та в борти.
Каміння геть подірявило човен. Корма відпала. Вітер подер вітрила, і їхні клапті полоскалися в хвилях прибою. Пісок тут був твердий. Вони залягли за човном на мілководді. Дощ полив іще дужче. А кулемет і далі вивергав розпечений свинець, що пролітав у них над головою, відколюючи тріски від бортів човна.
— Ну! — сердито гримнув Ніс.— Стріляйте вже!
— Не хвилюйся,— відказав Берк.
Стоун встановив міномета на мілководді. Він швидко визирнув з-поза човна, що лежав на боці й усе дужче заривався в мокрий пісок. Визирнув і враз пригнувся. Берк понишпорив мокрими тремтячими руками в ящику з мінами. Потім стромив руку під своє застебнуте на всі гудзики хакі й дістав торбинку з зарядами. Він вставив три заряди в міну.