І раптом отетеріла, побачивши чоловікові очі — червоні з безсоння і якось дуже витріщені.
— Оце і все,— сказав Антін.— Нема більше...
— Як, то немає?
— Єк, єк,— перекривив Антін.— Якби ж ти не гавкала!.. А то: "Кононові двоє, Федорці — пару"... Зараза! Увійшов, а вона вже шестеро розірвала...
Палажка полізла на піч і почала плакати.
— А щоб тобі було заціпило! — гримнув Антін і вдарив ногою по околотові.
Потім закутушкав поросятко в ряднину і поліз з ним на лежанку.
Сонний стогнав, мимрив щось і ворочався з боку на бік. Поросятко лізло йому під руку, заклопотано хрюкало, шукаючи материної цицьки. Антін спросоння сердито одштовхнув його. А вночі, перевертаючись на інший бік, наліг плечем і задушив...
Трохи згодом надворі тихо заграли багрянці і полізли у вікна. Зійшло червоне березневе сонце.