Сонце саме клонилось до заходу, її погляд звернувся туди, а уста стягнулись, мов до усміху.
— Огрівай, сонце!.. Мене і моїх дітей огрівай...— зашевелилися її уста...
І це було посліднє її бажання на цім світі.
* * *
А чужі й милосердні люди поховали її на її рідній землиці!..
Чернівці, січень, 1927
« Первый Предыдущая Страница 5 из 5