Бурятинський. Це наші дівчата "Contra spem spero" читають.
Вартовий. "Contra spem spero"? O, та це ж по" латині! Без надії сподіваюсь!
За розмовою вартовий незчувся, як чиясь біла в перснях рука міцно схопила його за комір і з люттю потягла у глиб темного коридора.
— Куртя марціала! — чується звідти.— Воєнно-польовий суд!
Під низькими нарами, зр напівсутіні, Поля й Даша ведуть тиху розмову.
Даша. Тільки тепер, тільки звідси, мабуть, і можна повністю оцінити те, що було.
Поля. Як нам дихалось легко, які мрії широкі кожен плекав...
Дівчата позаплющувались, і вже — напливом — проходять у їхніх мріях рідні Причорноморські степи. Мчать на Первомайськ машини з червоними прапорами, без краю золотяться, хвилюються пшеницею колгоспні лани... Поміж пшеничними хвилями йде живий веселий Парфен, торкаючись на ходу рукою ласкавого колосся... Все навкруги, залито сонцем...
Даша (не розплющуючи очей). Ох, Полю, Полю...
Поля (задумливо). Ти чуєш, Дашо, як десь далеко попереду в нас... за війною, за горем... пшениці шумлять?
Даша. Чую.
Поля. Тож усе наша "кодимка" шумить... Не пропаде вона, ні. Люди її збережуть...
Степ. Ліг крізь степи у далеч, мовби до самого сонця, талий провесняний шлях. Під конвоєм жандармів та есесівців з собаками ідуть тим шляхом іскрівці, пов'язані попарно за руки іржавим колючим дротом... В першій парі — старий Гречаний і Моргуненко, в другій — Вайсман і Кравець, в третій — Поля і Даша Дяченко, в четвертій — Азізов і Маруся Коляндра і далі так парами, парами — довгою страдницькою колоною...
Камера, в якій сиділи іскрівці, уже порожня. Двері її деякий час стоять відчинені навстіж. Потім хтось — нам не видно його — з силою штурляє через поріг до камери двох румунів: спершу чабана, за ним юнака-вартового. На них уже ні поясів, ні погонів. З важким ірюком зачинилися двері за ними. Мов приголомшені, стоять обидва румуни посеред камери, непорозуміло роззираючись довкола.
Незабаром увагу їхню привертають написи, залишені іскрівцями на стінах.
Чабан (до юнака). Прочитай мені, брате, бо я... неграмотний.
Юнак (повільно, урочисто читає):
"Да здравствует Родина"... "Слава Червоній Армії"... "Contra зреm spero"...
В степу.
Давня, по-весняному розбита дорога із Голти на Кримку. Під рясним промінням сонця осідає, гребениться потемнілий сніг на полях. Важко шугають ноги в сніговій водянистій каші розбитого ішшху. їдуть і йдуть колоною іскрівці. Минають знайомі села, і люди проводжають їх скорботними поглядами. Минають в долинах придорожні саги з високими очеретами, і Поля стриманим рухом вказує Даші у той бік: якась маленька сіра пташка, мовби в передчутті весни, весело гойдається на очеретині... Може, та ж сама, що гойдалась перед Парфеновим передсмертним зором.
Поминули села, переходять набухлі талими водами степові балки, і чим далі — степ перед ними поступово вищає й вищає... Ось уже хтось із передніх схвильовано вигукнув:
— Кримка!
Всі набавили крок; з кожним їхнім кроком світ росте, ширшають перед ними відкриті, по-весняному світлі обрії.
Невдовзі стає видно всю заплаву Кодими, рідні села, що тануть в сонячній імлі, залізницю, що проходить за ними горою..;
Вражені прекрасним рідним краєвидом, оцим неосяжним розливом сонця після тісної задухи камери, передні зупинились самі собою, до них швидко підтяглася вся колона, і ось вони вже стоять групою на згірку під ясним небом, на повні груди вдихаючи вологе весняне повітря, з якимось радісним зачудуванням спрямувавши свої погляди вперед...
Начальник конвою в цей час подає конвоїрам знак...
Гулко застрочили автомати.
Ще строчать автомати, а з землі вже виростає високий
обеліск із сивих прибузьких гранітів, і мовби самі собою карбуються золотом на граніті їх імена.
Карбуються імена, замість пострілів бринить уже, наростає така ж світла, як оця сонячна провесінь, музика. Бринить музика, без краю шумить, колоситься на степових просторах "кодимка", і над розливами хлібів живими проходять по обрію герої "Партизанської іскри".
Голос диктора. Ви бачите їх. Такими були вони в житті. Такими загинули. Такими ж вічно молодими,' простими й прекрасними ввійдуть вони в історію свого народу, в історію його боротьби, страждань і невмирущих подвигів.
1955