Перікл, цар Тірський

ДІЯ ДРУГА
Входить Г а у є р.
Гауер Царя показано вам тут,
Що рідну доньку звів на блуд,
І ще одного — слово й чин
Доводять нам, що кращий він.
І турбуватись вам не слід:
Цілісінький він вийде з бід.
Побачите: з усіх утрат
Ще вийде виграш у стократ.
Герой благословенний мій-
У Тарсі ще, в країні тій,
Де ловлять всі його слова,
Немов то Біблія жива,
й на честь рятівника свого
Вже ставлять статую його.
Та линуть вісті з далини,
Погляньте, що несуть вони.
ПАНТОМІМА
Одними дверима входять, розмовляючи, Перікл і Кле-
о н, аз ними весь їхній почет; другими — дворянин з листом до
Перікла. Перікл показує листа Клеонові, тоді нагороджує посланця й підносить
його в лицарі. Потім Перікл виходить зі своїм почтом у один бік, а Клеон зі
своїм — у другий.
А вдома Гелікан не їв,
Як трутень, мед з чужих трудів.
Порядкував він так, як міг,
Каравши зло, добро беріг,
Про все державця сповіщав,
Як той, прощавшись, побажав:
І як прибув Тальярд злочинний
Замордувать царя безвинно,
І що у Тарсі, безперечно,
Лишатись довше небезпечно.
І ось Перікл у морі знову,
Де буря повсякчас готова:
Ревуть вітри, вовки голодні;
Грім угорі, внизу безодня,
Було за дім йому судно —
Та вже розтрощене воно,
Позбувся цар наш усього,
І носять буруни його.
Ні слуг не стало, ні майна,
Душа зосталася одна.
Та ось кінчається біда:
його на берег викида.
Що буде далі — подивіться
й на Гауера не гнівіться.
(Виходить)
СЦЕНА 1
Морський берег біля Пентаполісу.
Входить Перікл, весь мокрий.
Перікл Вгамуйте гнів свій, о небесні зорі!
Дощ, вітер, грім! Згадайте, що людина
Не годна довго витримати вас,
І я вам підкоряюсь, як годиться.
Ох! Море кидало мене об скелі
Не раз, не два, і міг лиш думать я,
Що неминуча смерть уже моя.
Невже ви мало сили показали,
Віднявши все в нещасного царя?
Хоч не загинув він у вашім вирі,
Дозвольте тут йому померти в мирі.
Входять троє рибалок.
1-й рибалка Агов, Лахмане!
2-й рибалка Іди-но, витягнемо невід!
1-й рибалка Чуєш, Голоштаньку?
3-й рибалка Ви щось кажете, хазяїне?
1-й рибалка Ворушись, кажу. А то я тебе розворушу.
3-й рибалка Та я, хазяїне, задумався про тих бідолах, що оце
потонули в нас перед очима.
1-й рибалка Ох, сердешні! В мене в самого серце краялось,
як вони волали до нас "рятуйте!". Та що ж, як нам і самим тоді
було непереливки.
3-й рибалка А пам'ятаєте, хазяїне, що я сказав, як ми поба-
чили дельфіна? Ото вже крутився та скидавсь у воді! 1 що воно
таке — чи то риба, чи то звір... Хай їм абищо! Я щоразу, як бачу
дельфіна, так і думаю, що мене в море змиє. А цікаво, хазяїне,
і як воно ті риби в морі живуть.
1-й рибалка Так самісінько, як і люди на суходолі: великі
поїдають малих. От візьми якогось жмикрута. Це ж тобі достемен-
ний кат. Отак виграє та перекидається, женучи перед собою мільгу,
а тоді роззявить пащеку і всю разом проковтне. Таких китів і на
суходолі я видав, що не стулять пащі, поки не проглинуть усю
парафію — і церкву, й дзвіницю, й дзвони, і все до цурки.
Перікл
(убік)
Мудро сказано.
3-й рибалка А я, хазяїне, якби був дзвонарем, то хотів би то-
го дня бути на дзвіниці.
2-й рибалка Чого це?
3-й рибалка Бо тоді він би й мене проковтнув, а я, попавши
до нього в кендюх, так закалатав би, що довелося б йому виригну-
ти і дзвони, і дзвіницю, й церкву, і всю парафію. Та якби наш
добрий цар Сімонід думав так, як оце я...
Перікл
(убік)
Сімонід?
3-й рибалка Ми б повимітали геть із краю отих трутнів, що
крадуть мед у бджіл.
Перікл
(убік)
Як, мовлячи про жителів морських,
Рибалки ці тлумачать людські вади!
Морська безодня дати їм змогла
Усякі приклади добра і зла.
(Голосно)
Рибалки чесні, доброго вам дня!
2-й рибалка Чесні, чоловіче добрий? А що з того! Та й день
у нас такий добрий, що витри його з календаря, то ніхто й не по-
мітить.
Перікл На берег ваш мене жбурнуло море...
2-й рибалка Либонь, сп'яну, бо прямо під ноги нам!
Перікл Я був за м'ячик для вітрів та хвиль,
Вони, неначе в гилки, грались мною,
І ось прошу вас пожаліть мене,
Хоча ніколи ще не вмів прохати.
1-й рибалка Невже? Не вмієш прохати? Шкода, бо в нашій
Греції чимало таких, що випрохують більше, ніж ми руками за-
робляємо.
2-й рибалка То, може, ти рибу ловити вмієш?
Перікл Зроду не ловив.
2-й рибалка Ну що ж, тоді пропадеш із голоду; бо няньки
як не зумієш нічого.вловити, то нічого й не матимеш.
Перікл Чим був колись, про те я вже забув,
Та чим я став, всім тілом відчуваю:
Людиною, задублою внівець.
Тепла у жилах ледве вистачає,
Щоб міг я ворушити язиком,
Благаючи про поміч вас. Як ви
Не допоможете •— отут загину.
Тоді хоч поховайте, як людину.
. 1-й рибалка Загинеш? Боронь боже, ось на мого плаща, вгор-
нись та зігрійся. От бач, та ти ж просто красень! Ходімо, жити-
меш у нас, їстимемо святками м'ясце, в пісні дні рибку, а то ще
запіканки та коржики. Просимо до нас!
Перікл Дякую за ласку.
2-й рибалка Слухай-но, друже. Ти сказав, що не вмієш про-
хати?
Перікл Я вмів тільки жадати.
2-й рибалка Тільки жадати? О, треба й мені так навчитися,
то, може, якось від хлости відкручусь.
Перікл А що, тут у вас прохачам дають хлости?
2-й рибалка Не всім, друзяко, не всім! Бо якби всім проха-
чам давали хлости, то я б кращої служби, ніж катівська, й не хо-
тів... Ну, хазяїне, я піду витягну невід.
(Виходить із 3-м рибалкою)
Перікл
(убік)
Нехитра праця — і веселість щира.
1-й рибалка Слухайте-но, мосьпане. А ви хоч знаєте, де опи-
нились?
Перікл Не дуже.
1-й рибалка Ну, то я вам скажу. Край наш зветься Пентапо-
ліс, а наш цар — добрий Сімонід.
Перікл Його звете ви добрим Сімонідом?
1-й рибалка Так, мосьпане, і він гідний того, бо царює мир-
но й править нами добре.
Перікл Щасливий же він цар, коли своїм правлінням
заслужив у підданих прізвисько Доброго. А далеко його столиця?
1-й рибалка Та десь усього з півдня дороги. А ще я скажу
вам, мосьпане: він має прегарну дочку, і взавтра у неї день наро-
дження, тож з усього світу з'їхалися князі та лицарі, щоб на тур-
нірі вподобатись царівні та здобути її.
Перікл Якби мені стільки змоги, скільки маю охоти, я б
теж подався на той турнір.
1-й рибалка Е, мосьпане, як мусить бути, так усе й є; а чого
ти не маєш, те можеш купити чи бодай за жінку виміняти.
Входять 2-й і 3-й рибалки, тягнучи невід.
2-й рибалка Підможіть, хазяїне, підможіть! Ось риба заплу-
талась у сітці, як біднякове право в законі. Навряд чи й виплу-
тається. А! Бодай йому! Думали — риба, витягли, аж воно іржавий
обладунок.
Перікл Що? Обладунок? Покажіть-но, друзі.
Спасибі, доле, що по всіх знегодах
Даєш хоч щось, аби піджився я!
Цей панцер мій, того частина спадку,
Що батько заповів мені колись
На смертнім ложі, наказавши твердо:
"Перікле, бережи його. Мене
Він захищав від смерті. І за це
Ти бережи його. В подібній скруті
(Якої не попустять хай боги)
Він і тебе, можливо, захистить".
Дарунок батьків довго я беріг,
Аж поки море зле, що не щадить
Нікого в гніві, відняло його —
Хоча тепер, утихнувши, вернуло.
Спасибі, доле. Гетьте, чорні дні,
Бо спадок батьків вернуто мені.
1-й рибалка Що ви надумали, мосьпане?
Перікл У вас просити обладунок цей,
Що захищав царя в бою колись.
,— Його впізнав я по оцьому знаку.
Той цар мене любив, тому й'прошу, '
Та проведіть до царського палацу:
Туди ввійду в цім лицарськім уборі,
І, як мені в турнірі пощастить,
За все вам зможу щедро відплатить.
1-й рибалка Що? Ти хочеш битись на турнірі за царівну?
Перікл Лиш бойове уміння показати.
1-й рибалка Ну що ж, бери обладунок, і хай тобі боги по-
шлють удачу.
2-й рибалка Так, але послухай-но, друже! Це ж ми витягли
обладунок із навісного моря. Тож і наш пай, хоч якийсь там, є
в цьому ділі! Сподіваюсь, мосьпане, коли вам пощастить, ви про
нас не забудете.
Перікл Повірте, не забуду!
Ви помогли мені у крицю вбратись,
А осьде, бачте, в мене із руки
Обручку дорогу не здерло море.
За неї я куплю собі коня
Баского, щоб було дивитись любо,
Як він іде. Одначе треба, друже,
Ще поножі дістати.
2-й рибалка Дістанемо! За мій найкращий плащ. А до пала-
цу я тебе сам відведу,
Перікл Щоб честь добуть, всі сили покладу:
Чи піднесусь, чи зовсім упаду.
Виходять.
СЦЕНА 2
Перед палацом царя Сімоніда.
Входять цар Сімонід із почтом і Таїса.
Цар Готові лицарі турнір почати?
1-й вельможа Готові, мій владарю,
І часу ждуть, щоб стати перед вами.
Цар Готов і я, скажи їм. Та й дочка,
Чий день народження святкуєм нині,
Вже тут сидить, пишаючись красою:
Так вилила її природа-мати,
Щоб чоловічі очі милувати.
Один вельможа виходить.
Таїса Охота ж вам, мій вінценосний тату,
Мене понад заслугу вихваляти!
Цар Так треба, дочко. Адже нас, царів,
Боги творили за своїм взірцем.
Занедбані тьмяніють самоцвіти,
І слава царська може потьмяніти
Від непошани. А тепер, о дочко,
Почесний твій обов'язок — мені
Всіх лицарів девізи пояснити.
Таїса Таке почесне діло я зроблю.
Проходить 1-й лицар, і його зброєносець показує царівні його щит.
Цар Хто перший тут показує себе?
Таїса Зі Спарти лицар, мій славетний батьку;
А на щиті у нього — чорний мурин
До сонця руки простяга. Слова —
"Lux tua vita mihi" *.
Цар Для нього ти життя, тебе він любить.
Проходить 2-й лицар.
Хто ж другий вийшов перед наші очі?
Таїса Він македонець, батьку вінценосний,
І на щиті у нього — збройний лицар,
Що дамі підкорився, а слова —
Іспанські: "Piu por dulzura que por el fuerza" **.
Проходить 3-й лицар.
Цар А третій хто?
Таїса Антіохієць, тату.
Вінок лавровий в нього на щиті
й слова: "Me pompae provexit apex" ***,
* "Твоє світло — моє життя" (латин.).
** "Не так силою, як ніжністю" (ісп. слово рій — іт.).
*** "Мене знадила жадоба слави" (латин.).
Проходить 4-й-л и ц а р.
Цар А хто четвертий?
Таїса У нього — смолоскип вогнем донизу.
Слова: "Qui me alit, me extinguit" *.
Цар І означає це: твоя краса
Устигла так його заполонити,
Що може й запалить його, і вбити.
Проходить 5-й лицар.
Таїса У п'ятого — рука, сповита в хмару,
Об пробний камінь золотом черкає.
Девіз у нього: "Sic spectanda fides" **.
г ~,
Проходить 6-й — П є р і к л.
Цар А що ж зображує останній знак,
Якого лицар сам, без зброєносця,
Несе так зграбно, вишукано й гідно?
Таїса Чужинець, мабуть, він; а знак його —
Засохла гілка із вершком зеленим.
Слова — "In hac spe vivo" ***.
Цар Девіз чудовий.
Зі скрути, видно, має він надію
Із поміччю твоєю піднестися.
1-й вельможа йому словами треба личкувати
Такий нужденний вигляд, бо іржавий
Цей обладунок свідчить: батогом
Він краще, аніж списом, володіє.
2-й вельможа Так, мабуть, він чужинець, бо з'явився
Так дивно вбраним на турнір почесний.
3-й вельможа Навмисне зброю начепив таку:
Хай зчистять тут йому іржу в піску.
Цар Лиш нерозумний в одязі шукає
Того, що хтось в душі своїй ховає.
Та годі: лицарі готові битись.
Ми зійдемо на галерею.
Виходять.
Ла лаштунками гамір і крик: "Убогий лицар!"
* "Що мене живить, те й гасить" (латин.).
** "Так пізнається вірність" (латин.).
*** "У цій надії я живу" (латин.).
СЦЕНА З
Палац Сімоніда.
Входять цар Сімонід, Таїса, маршал двору, дами, вельможі
й лицарі з турніру.
Цар Панове лицарі!
Що радий вам я — зайве говорити,
Як зайве і змальовувать словами
Геройство ваше, мовби заголовок
На книзі ваших подвигів писать.
Цього ви не ждете, воно й негоже,
Бо ціну кожному у ділі видно.
Готуйтеся до бенкету, до свята,
Бо ви в гостях у мене, владарі.
Таїса А вам, мій лицарю і гостю,
Даю вінок цей, перемоги знак:
Вінчаю вас царем на день щасливий.
Перікл Це лиш талан, а не моя заслуга.
Цар Назвіть, як хочете, та день цей ваш,
І тут, гадаю, вам ніхто не заздрить.
Своїх дарів природа, наша мати,
Одним із нас наділює багато,
Та іншим — більше. Ви — із них якраз.
Ти, дочко, нині бенкету цариця,
Іди ж сюди. Тобі отут сидіть;
Всіх інших — по заслузі розсадіть.
Лицарі Ви, царю, щиро всіх пошанували.
Цар І ви мене. Так, честь у шані в чесних,
Шануймо ж честь, немов богів небесних.
Маршал Ось ваше місце, пане.
Перікл Хай-но інше.
1-й лицар Не суперечте. Всі ми люди ґречні
І до великих заздрості не знаєм,
Так само, як малих не зневажаєм.
Перікл Ви справжні лицарі шляхетні.
Цар Сядьте.
(Убік)
Кля-нуся Зевсом, владарем думок:
Не йдуть на думку страви — тільки він.
Таїса : ;
(вбік)
Клянуся Герою, що править шлюбом:
Мені всі страви тут якісь гіркі,
Лиш він солодкий. О, це справді лицар!
Цар
(Убік)
Навряд чи дуже родовитий він,
Та й чим з-між інших вирізнився? Ну,
Списи ламав — ото й усі діла.
Таїса
(вбік)
Мені він — діамант посеред скла.
Перікл
(убік)
Для мене цей володар — батьків образ,
Отак-бо гордо й він сидів на троні:
Круг нього, мов зірки, державці інші,
А він посеред них — неначе сонце.
І всі вони, немов світила менші,
Свої корони перед ним скидали;
А син його — мов світлячок нікчемний:
Вночі ясний він, та при сонці темний.
Так, бачу я, що справжній цар наш — Час:
Він родить нас, і він нас поглинає,
Дає нам тільки те, що сам бажає.
Цар Ну, весело вам, друзі?
Лицарі А як же ще — при вас, великий царю?
Цар Ось — келих, бачте, повний аж по вінця,
Як ті, що ви підносите коханим,
За вас я п'ю.
Лицарі Ми щиро вдячні вам.
Цар Та постривайте.
Цей лицар тут сидить такий сумний,
Неначе бенкет наш і всі розваги
В нас при дворі йому не до смаку,
Таїсо, бачиш?
Лицарі Що ж із того, батьку?
Цар Ні, дочко, пам'ятай:
Державці мають жити, як боги,
І кожного дарами обсипати,
Хто їх вшанує.
А ні, то буде цар — немов комар:
Бринить, бринить, а згине — і забули.
Піди розвесели його, Таїсо,
Скажи, що келих цей п'ємо за нього.
Таїса Ох, батьку мій, чи до лиця мені
З чужинцем так поводитися вільно?
Не видасться йому, що це негоже?
Що я безстидна, ще помислить може!
Цар Що?
Роби, як я сказав, а то розсерджусь!
Таїса
(вбік)
Буть не могло любішого наказу.
пар Тоді скажи, що ми б хотіли знати,
Як зветься він, чий син і звідки родом.
Таїса Мій батько, цар, за ваше п'є здоров'я.
Перікл Я дякую йому.
Таїса І зичить віку повного, як келих.
Перікл Знов дякую — і теж за нього п'ю.
Таїса І ще він каже, що дізнатись хоче,
Як ви зветесь, хто родом ви і звідки.
Перікл Я дворянин із Тіру, звусь Періклом.
Мистецтва і воєнної науки
Навчившися, подавсь пригод шукати,
Та буря потопила кораблі
Й мене на ближній викинула берег.
Таїса Він дякує, мій батьку.
Він тірський дворянин, Перікл на ймення,
У морі втратив кораблі й людей,
І винесло його на берег наш.
Цар йому я співчуваю, далебі,
Й зі смутку хочу пробудить його.
Панове, ми засиділися надто,
Ще й інших треба скуштувать розваг.
Отак, у зброї, як сюди прийшли,
Вояцький бравий танець затанцюйте.
Не виправдовуйтесь, що в ніжних дам
Страждає слух від музики гучної:
Вони і в ліжку люблять нас, і в зброї.
Лицарі танцюють.
От — гарно попросив, то гарно й вийшло.
Поглянь-но, друже,
Он дама хоче теж потанцювати,
А я чував, що ви у вашім Тірі
Чудово вмієте танки водити
Усякі: і шпаркі, й статечні теж.
Перікл Хто вчився, той уміє, мій владарю.
Цар Не відмагайтесь, треба знати міру
І в скромності.
Лицарі й дами танцюють.
Ну, добре, добре, годі!
Всім дякую, всі догодили нам,
(до Перікла)
А ви — найкраще. Гей, пажі, свічок!
Ведіть гостей до їхніх спочивалень.
(До Перікла)
А ваша буде поряд із моєю.
Перікл Як вам завгодно, царні.
Цар Вже пізно про кохання говорить,
Хоча воно сюди вас привело.
Тому прямуйте кожен на спочин,
А завтра всі змагайтесь, як один.
Виходять.
СЦЕНА 4
Дім правителя Тіра.
Входять Гелікан і Ескан.
Гелікан Ескане, знай затаєне від всіх:
Цар Антіох чинив ганебний гріх.
Він кровозмісник був, і ось боги
Ще довше відкладать не захотіли
Тяжкої кари, за огидний злочин
Присудженої. На вершині слави
І гордості, як він у колісниці
Розкішній їхав разом із дочкою,
З небес вогонь упав, спалив обох,
Спотворивши жахливо їхні трупи,
І сморід розійшовсь від них такий,
>.|<ЩрівсіуХто звик живих їх шанувати,
.мТепер гидують навіть похрват*и.
Ескан Предивне діло.
Гелікан , Що ж, як справедливе:
, Вся велич грішника не врятувала
, Від помсти неба, й кара гріх спіткала.
Ескан Так, правда.
Входять кілька вельмож.
1-й вельможа Погляньте: він йому самому вірить
І більш не хоче радитись ні з ким.
2-й вельможа Ні, довше вже несила це терпіти.
3-й вельможа Чума на тих, хто не підтрима нас!
1-й вельможа То йдіть за мною. Пане Гелікане!
Я маю вам сказати кілька слів.
Гелікан Мені? Що ж, прошу. Добрий день, панове.
1-й вельможа Знай, ми налиті кривдою по вінця,
Вона уже виходить з берегів.
Гелікан Яка це кривда? З чого? Та невже
Ви хочете царю своєму шкодить?
1-й вельможа Не шкодь собі, шляхетний Гелікане.
Як цар живий, дозволь і нам його
Вітати. Чи відкрий, які краї
Вщасливлює присутністю своєю.
Як він живий, його ми розшукаєм,
Як у могилі —' знайдемо її.
Живий — то хай, як перше, править нами,
Помер — оплачмо похорон його
І владаря нового оберімо.
2-й вельможа Гадаємо, навряд чи він живий;
Але держава, де нема державця,
Мов дім без даху, навіть хай міцний,
Завалиться невдовзі. Тож тебе
Ми просимо за владаря нам стати,
Бо ти найкраще вмієш кермувати.
Усі Віват, шляхетний Гелікане!
Гелікан Заради честі відкладіть цей вибір,
Як любите Перікла — відкладіть.
Погодившись, я скочив би у море,
Де з миті втіхи — на годину горе.
Ще рік, я вас благаю, потерпіть
Без владаря законного, панове.
Коли за рік не діждемось його —
Тоді візьму на себе цей тягар.
Коли ж не хочете чекати стільки,
То, як підданці благородні й чесні,
Ідіть його шукати, небезпек
Не боячись ніяких у дорозі.
Як знайдете й умовите вернутись,
Тоді засяєте навколо нього,
Мов діаманти у його короні.
1-й вельможа Лиш дурень мудрій раді не скориться.
Отож рушаймо владаря шукати,
Як Гелікан достойний нам велить.
Гелікан Тоді потиснім руки, як ведеться.
Де згода, царство там не похитнеться.
Виходять.
ч
СЦЕНА 5
Палац Сімоніда в Пентаполісі.
іходить цар Сімонід, читаючи листа. З другого боку, назустріч йому,
ходять лицарі.
1-й лицар Добридень, славний царю Сімоніде!
Цар Дочка моя просила вам сказати,
Що відкладає шлюб на цілий рік.
Чому вона постановила так,
Цього і я від неї не добився.
2-й лицар А можна нам її побачить, царю?
Цар На жаль, не можна, бо вона замкнулась
В своїм покої і не хоче вийти.
Ще рік носить убір Діанин буде.
В тім присяглася Цінтії лицем
І цнотою дівочою своєю.
3-й лицар Тоді прощаємось, хоч як нам шкода.
Лицарі виходять.
Цар Ну от,
Усіх відбув. Та що ж дочка нам пише?
"З чужинцем тільки хочу шлюб я взяти,
Чи більш ніколи світу не видати!"
Чудово, дочко: вибір наш однакий,
Я дуже радий. Та яка свавільна:
І не питає, згоден я чи ні!
Ну, байдуже: я схвалюю цей вибір,
І відкладати шлюб нема причин.
Тс-с! Він іде! Хай поки що не знає.
Входить П є р і к л.
Перікл Щасти вам доля, добрий Сімоніде!
Цар І вам щасти. Я дуже вдячний вам
За музику, якою вчора ви
Нас розважали. Зроду я не чув
Солодкої гармонії такої.
Перікл Хвала ця з добрості, не по заслузі.
Цар Та ні, ви в музиці великий майстер.
Перікл Ті найгірший учень, добрий царю.
Цар Але дозвольте вас одне спитати:
Що думаєте про мою дочку?
Перікл Царівна вельми чеснотлива.
Цар І вродою незгірша, правда?
Перікл Прекрасна, ніби літній день погожий.
Цар Про вас у неї теж чудова думка,
Вона б хотіла навіть мати вас
За вчителя. Що скажете на це?
Перікл Такої честі я не гідний, царю.
Цар Вона не так гадає. Ось, читайте!
Перікл
(убік)
Що ж це таке?
Вона кохає лицаря із Тіру?
Ні, цар на мене пастку наставля.
(Голосно)
Великий царю, не губіть мене, *
Чужинця, що зазнав таких нещасть.
Ніколи я так високо не мірив,
Щоб вашу доньку покохати. Я
Лише служити вірно їй ладен.
Цар Ні, ти приворожив мою дитину!
Негідник!
Перікл Ні, богами присягаюсь!
І в голові ні разу не помислив,
Не те що вчинок чи якийсь там вислів,
Що міг її зманить чи вас розгнівать.
Цар Ти брешеш, зраднику!
Перікл Я — зрадник?
Цар Так!
Перікл Брехня! Такої лютої образи
Терпіть не хочу навіть від царя.
Цар
(убік)
Я в захваті від мужності такої.
Перікл Ні вчинків, ні думок неблагородних
Ніколи зроду я не припускався!
Прийшов сюди я здобувати честь,
А не супроти честі бунтувати.
Хто не таку про мене думку має,
Того оцей ось меч переконає.
Цар Ах, так?
Ну, он іде вона, нехай підтвердить.
Входить Т а ї с а.
Перікл Скалить, прекрасна й доброчесна діво,
Розгніваному батькові своєму:
Чи я хоч раз устами чи пером
Наважився повідать про кохання?
Таїса Хай навіть так, яка ж тут вада,
Коли такі слова я слухать рада?
Цар То ти оце така рішуча, дочко?
(Убік)
Всім серцем радий я, що ти така.
(Голосно)
Ні, я тебе примушу до покори!
Ти, навіть згоди в мене не спитавши,
Свою любов, свою жагу даруєш
Чужинцеві?
(Убік)
А втім, я добре бачу:
Навряд чи нижчий родом він за мене...
(Голосно)
Тож слухай, дочко: мусиш ти мені
Скоритись! Слухайте і ви, мосьпане:
Чиніть, як я велю,— а ні, то я вас
Негайно... одружу!
Так, так, з'єднайте руки і уста.
Отак я за непослух вас караю,
І навіть гірше — щастя вам бажаю!
Що? Раді ви?
Таїса Як любить він мене.
Перікл Ох, ти мені дорожча за життя!
Цар Що? Ви обоє згодні?
Обоє Коли така, владарю, ваша воля.
Цар Волію я, щоб ви мерщій звінчались
І в шлюбне ложе чимскоріш уклались.
Виходять.