КАМІННИЙ СВЯТИЙ
Раз обходили ляхи
Навкруги костьола,
Захопили хто що міг,
Ходять наокола.
Ото мазур і собі,
З набожництва свого,
Перед себе захопив
З каменя святого.
І аж крекче, неборак,
А святого носить
Та щоб живо обійшли,
Пана бога просить.
А тут, йому не біду,
Тілько що ступають,
А навколо обійшли —
Знову починають.
Бачить мазур, що ніяк
Справи не докаже,
Та об землю тим святим
Та й до нього каже:
"Був-ись,— каже,— молодий,
То тоді носили,
А тепер ходи і сам,
Мені не до сили!"
НАБОЖНИЙ КСЬОНДЗ
В’їхав біскуп у село,
Мазура здибає.
"A czy w domu teraz ksiadz?" [12] —
Ласкаво питає.
"Ні, не вдома, — каже той, —
Пішов на хрестини.
Ксьондз-сусіда якось мав
Недавно родини…"
"Ksiadz ma dzieci, i ten chrzci?" [13]
"А що ж тута й злого?
Той у сього охрестив,
Сей тепер у того!"
Почув біскуп та й здихнув:
"Dzieci bez malzenstwa!..
Sluga boski traci czas!..
Lud bez nabozenstwa!
A czy czesto msze on ma?" [14]
"О, завсігди, пане!
Хоч так часом підіп’є,
Що й рівно не стане,
І руками, бідий, все
Олтарик хапає,
А все-таки цілу мшу
Слічно відправляє".
PASA NA DZIECI [15]
Їздив біскуп по панах,
Грошей налупився,
Подарунків нахапав,
Наївся, напився.
А тут йому ще їден
Гедзелу підносить
І ситого на обід
Ще до себе просить.
Їде біскуп і туди,
За столом сідає…
Ото страву подають,
Дідич припрошає.
А той їв би ще таки,
Тілько промахнувся —
У дорозі, на біду,
Поясом стягнувся.
Що робити? Розпусти —
Якось не годиться!
А так сиди та не їж —
Дідич образиться…
Аж тут якось під вікном
Малі діти грались,
І, звичайне, дітлахи
Бігали, сміялись.
Ото біскуп не промах,
На фиглі береться.
"Ej ze, dzieci, bede bic!" [16] —
Кричить і сміється.
"Ej ze, dzieci, bede bic!"
А діти сміються
Та вже собі й до вікна
По кількоро пнуться…
Тоді біскуп з себе пас.
"Poczekajcie z, dzieci!" [17]
Та на хлопців помахав:
"A pasa na dzieci!"
BISKUPSTWO
Коли біскуп був не біскуп,
А плебан убогий,
То і пара добре везла,
А часом і ноги.
А як біскупом зробився
Та вбився у сало,
Тоді йому і чотири
Зробилося мало.
Раз він гнався шістьма кіньми
В шовках та у злоті,
Як нагнався на баюру,
Застряг у болоті.
Бились-бились сиві коні
Та й лягли, до лиха;
Мовчав-мовчав і сам біскуп
Та й промовив стиха:
"Co to, — каже, — byc plebanem!
Plebanstwo to glupstwo!
Lecz biskupem — co za ciezar!
Ciezarne biskupstwo!" [18]
ПІП І КСЬОНДЗ
Ксьондз сміється: "Паки! Паки!
Дай, попе, табаки!"
А піп каже: "Surdum corda! [19]
На, теляча морда!"
27 февр[аля]
СУХОДОЛЬСЬКИЙ
Згинув шляхтич Суходольський,
Вже в костьолі тіло,
І з-під небка ксьондз навколо
Поглядає сміло.
Далі мову зачинає,
Тільки не по-польськи,
Зачинає по-латині:
"Ubi Suchodolski?" [20]
І поглянув ще навколо:
"Ubi Suchodolski?"
Далі ще раз кругом глянув:
"Ubi Suchodolski?"
Аж п’яничка їден слухав:
"Ubi" все та "ubi",
Далі й каже: "Знаєш, ubi?
У чортовій губі!"
"Lzesz, galganie! [21] Він у бога! —
Ксьондз відповідає. —
Враз з святими його хвалить
І на арфу грає!"
А п’яничка похилився,
За ліхтар узявся.
"Та не знаю, хто з нас galgan, —
Сміло обізвався, —
Бо покійник не знав того,
Як і дудку взяти,
Та де йому перед богом
Ще й на арфу грати?"
КСЬОНДЗІВ НАЙМИТ
Ксьондз і пані покойова
На мшу поспішають,
На відході до покою
Слугу закликають.
І тут пані йому каже,
Щоб набіл забрати
І конечне до обіду
На ринку продати.
А ксьондз його посилає
З квитком до Давида
Та узяти око м’яса
Каже йому в жида.
Пішов слуга до Давида —
Не скурав нічого,
Виніс набіл продавати —
Не стало і того.
Прибігає до костьолу,
Глядить свої пані,
Аж ксьондз якраз на ту пору
Стоїть на казанні.
І так чуло мову мовить:
"Czego ty, czlowiecze?
Czego chodzisz, czego szukasz
Na tym marnym swiecie?" [22]
А слуга на весь костьол:
"Та ж пані шукаю!
Бо сметана вся пропала
І сам пропадаю".
"Тс!.. Тс!.." А ксьондз говорить:
"My nie wiemy sami,
Lecz co David na to powie,
Jego posluchamy!" [23]
"О, вже, пане! — слуга каже. —
Ваш Давид хороший!
Не дам, каже, не дам м’яса —
Давай перше гроші!"
ПЕКЕЛЬНА СМОЛА
Раз на мові ксьондз казав:
"Не впивайтесь, люди!
На тім світі вам смола
Замість вина буде!"
Ото якийсь і захтів
Смоли скуштувати,
Каже собі два бички
За денежку дати.
Випив один — не біда,
Другий випиває…
Посмакував неборак,
Далі промовляє:
"Та гірка вона, гірка!
А все ж не тужити:
Як втягнеться чоловік,
То й то буде пити!"
МАЗУР НА СПОВІДІ
Сповідав ксьондз молодий
Мазура старого.
"Що ж,— питає,— чуєш ти
За собою злого?"
"А нічого!.. Та і що ж
Злого чути маю?
Чи в костьолі коли був?
Чи коршму минаю?
Слава богу, господь крив:
Того не бувало…"
"Ах ти, грішнику такий!
Чи ж того ще мало?
А ще більше? Може, й звів
Чужую дитинку?"
"Хотів тілько — та куди!
Не твоїх літ, синку!.."
Підірвався з місця ксьондз
Та хвать за чуприну!
Та як його розмахав —
Аж насередину!
А той чуба загорнув.
"Правда,— каже,— люди.
Хто із блазнями зайде,
То й сам блазнем буде!"
МАЗУР У БОЛОТІ