— Виходить, зараз його не використовують?
— Hi.
Раптом втрутився електронщик:
— По-моєму, в перших люмінесцентних лампах використовувалися цинк-берилієві покриття. Десь я про це чув.
— І все? — запитав Шеффілд.
— Все.
— Так от, слухайте. По-перше, Марк все процитував точно. Тобто, так і було написано в тій книжці. Я вважаю, що берилій — отруйна речовина. У звичайних умовах це не має значення, бо його вміст у грунті мізерний. Коли ж людина концентрує берилій для того, щоб використати його в ядерних реакторах, або люмінесцентних лампах, або навіть у складі сплавів, то вона стикається з його отруйними властивостями і шукає йому замінників. І знаходить їх, забуває про берилій, тоді забуває й про те, що берилій — отрута. А потім нам зустрічається планета, незвичайно багата на берилій, як-от Братусь, і ми не можемо зрозуміти, що з нами відбувається.
Саймон, здавалось, не слухав. Він тихенько спитав:
— А що означає: "Прогноз тяжкий"?
Нові відповів мимохідь, думаючи про щось інше:
— Це означає, що коли ви отруїлись берилієм, то вам не вилікуватися.
Саймон закусив губи й відкинувся у кріслі.
Нові звернувся до Марка:
— Я сподіваюсь, симптоми отруєння берилієм...
— Можу прочитати весь список. Я не розумію цих слів, але...
— Було серед них слово "ядуха"?
— Так.
— Пропоную повернутися на Землю якомога швидше і пройти медичне обстеження, — зітхнувши, сказав Нові.
— Але якщо ми все одно не вилікуємося, — кволим голосом промовив Саймон, — то який сенс?
— Медицина пішла далеко вперед відтоді, як книжки друкували на папері, — заперечив Нові. — Крім того, ми могли й не одержати смертельної дози. Перші поселенці прожили під постійним впливом берилію понад рік. Ми ж — тільки місяць. Завдяки швидким і рішучим діям Марка Аннунчіо.
— Заради Космосу, капітане, — скрикнув у відчаї Фоукс, — давайте вибиратися звідси! Швидше на Землю!
Схоже було на те, що суд закінчився. Шеффілд і Марк вийшли одними з перших.
Останнім підвівся з крісла Саймон. Він побрів до дверей млявою ходою людини, яка вважає себе живим трупом.
26
Система Лагранж перетворилася на зірочку, загублену в скупченні, що лишилось позаду. Шеффілд подивився на цю світлу цятку і, позіхнувши, сказав:
— А така красива планета... Гаразд, будемо сподіватися, що залишимось живими. У всякому разі, надалі уряд буде стерегтися планет з високою концентрацією берилію. На таку приманку для роззяв людство вже не клюне.
Марк не відповів. Суд закінчився, і його збудження вгамувалось. В очах у нього блищали сльози. Він думав тільки про те, що може вмерти; а якщо він умре, то у Всесвіті залишиться безліч цікавих речей, яких він так і не спізнає!..
© АЗІМОВ А. Кінець Вічності: Вибрані твори. — К.: Дніпро, 1990. — 768 с. — (Фантастика. Пригоди. Детектив).
© ВИШНЕВИЙ В. В., ШВАЙДАК Ю. М., переклад з англійської, 1990.