Річард ІІІ

ДІЯ ПЯТА
СЦЕНА 1
Солсбері. Відкрите місце.
Входять шериф Вілтшірський і варта з Бекінгемом, якого ве-
дуть на страту.
Бекінгем Король не хоче говорить зі мною?
Шериф Ні, добрий лорде. Тож терплячі будьте.
Бекінгем Едварда діти, Гастінгс, Ріверс, Грей,
Святий король наш Генріх, принц Едвард,
І ви усі, що потайну загибель
Від чорної неправди прийняли!
Якщо смутні і гнівні ваші душі
З-над хмари бачать цю годину мстиву —
Радійте всі з загибелі моєї.
Йїо вартових)
є поминальний день сьогодні, друзі?
Шериф Так, сер.
Бекінгєм Днем судним став мені день поминальний!
В цей день за короля Едварда кликав
На себе кару я, якщо я зраджу
Його дітей чи рідних королеви;
В цей день на себе кликав я погибель
Від зради тих, кому найбільше вірив.
І поминальний день став днем відплати
Моїй пойнятій острахом душі.
Всевидець, із якого я знущався,
Облудні клятви обернув на мене
І дав те справді, що просив я в жарт.
Так вістрям він неправедних мечі
Спрямовує у їхні ж груди. Тяжко
Разять мене прокльони Маргарити.
"В день, як тобі він смутком пройме серце,
Згадай: пророчиця ти, Маргарито!"
Ходім же до ганебного стовпа;
За кривду — кривда, за ганьбу — ганьба!
Виходять.
СЦЕНА 2
Поле біля Темворта.
Входять з барабанним боєм і знаменами Річмонд, Оксфорд, сер
Джеме Блент, сер Волтер Герберт та інші воєначальники
з військами.
Річмонд Товариші по зброї, вірні друзі,
Що тиранії зле ярмо спізнали!
Не стрівши перешкод, ми безборонно
Дійшли до серця нашої вітчизни.
Дістав я від мого вітчима Стенлі
Листа, що нас бадьорістю повнить.
Кривавий вепр, зажерливий і хижий,
Що ниви й виноградники вам нищив,
Пив, як помиї, вашу теплу кров
І нутрощі з вас їв, немов з корита,-
Той вепр у центрі острова заліг,
Під Лестером, як стало нам відомо.
Від Темворта до нього день ходи.
Сміліш, хоробрі друзі, в ім'я бога.
Ще лиш один війни кривавий іспит —=
І ми, як жниво, вічний мир пожнем.
Оксфорд В серцях у нас — по тисячі мечів,
Щоб нелюда кривавого збороти.
Герберт До нас його переметнуться друзі.
Блент Не друзі то: ці друзі — через острах —
Від нього всі втечуть в тяжку хвилину.
Річмонд Тим краще нам. Вперед же, в ім'я бога!
Бистріш, надіє-ластівко, лети!
Дай кожному себе перерости.
Виходять.
СЦЕНА З
Босвортське поле.
Входять король Річард, озброєний, герцог Иорфолк, граф Серрі
таіншізвійськами.
Річард На полі тут поставити намети!
Чого це, Серрі, ви такі хмурні?
Серрі Мій дух стократ світліший, ніж ,мій зір.
Річард Як, Норфолку...
Иорфолк Я тут, державче славний.
Річард Нам, Норфолку, ударів не уникнуть?
Норфолк І їм, і нам дістанеться чимало.
Річард Сюди — намет мій! Тут ночую нині.
Солдати починають напинати королівський намет.
А завтра де? Та чи не все одно!
Тих зрадників відома нам чисельність?
Норфолк їх щонайбільше тисяч шість чи сім.
Річард То, значить, ми від них утричі дужчі.
Та й короля ім'я — міцна твердиня,
А от у ворогів її нема.
Намет скоріш! Ходім огляньмо, лорди,
Які нам переваги дасть місцевість,
Досвідчених візьмім людей з собою.
Не гаймось, не лінуймося лишень,-
Важкий нам, лорди, буде завтра день!
Виходять.
Входять з другого краю поля Річмонд, сер Вільям Брендон, Окс-
форд, сер Джеме Блент та інші лорди. С о л д а т и напинають на-
мет Річмонду.
Річмонд У золоті лягло спочити сонце,
И вогнистий слід ясної колісниці
Віщує нам на завтра гожий день.
Сер Брендон, ви понесете мій прапор.
Ха,й подадуть паперу і чорнила.
В шатрі я план баталії накреслю
І визначу обов'язки вождів,
Між ними нашу рать розподіливши.
Ви, графе Оксфорд, ви, сер Вільям Брендон,
І ви, сер Терберт, тут на час лишіться.
Граф Пембрук зі своїм лишивсь полком.
Мій Бленте, побажайте на добраніч
Від мене графу й попросіть о другій
Годині ночі до мого шатра.
Не скажете, мій добрий капітане,
Де лорда Стенлі полк розташувався?
Блент Як кольору знамен його не сплутав
Я з іншими,— а певен я цього,-
То полк його на південь за півмилі
Стоїть від військ могутніх короля.
Річмонд Як знайдете, мій любий Бленте, спосіб
Без небезпеки з ним поговорити,
То віднесіть йому цей лист важливий.
Блент Клянусь життям, я виконаю все.
Хай бог пошле вам тихий сон, мілорде.
Річмонд Добраніч, Бленте мій. Ходім, панове,
Порадимось про завтрашні діла
В моїм шатрі,— тут холодно і вогко.
Всі входять до намету.
Підходять до королівського намету король Річард, Норфолк, Рет-
к л і ф, Кетсбі та і н ш і.
Річард Котра година?
Кетсбі Вже дев'яту било —
Вечері час.
Річард Вечеряти не буду.
Пришліть мені чорнила і паперу.
Чи зроблено зручнішим мій шолом?
І зброю до намету чи внесли?
Кетсбі Все зроблено, владарю, все готове.
Річард Мій добрий Норфолку, спіши на пост,
Пильнуй, постав надійних вартових.
Норфолк Іду, владарю.
Річард Мій Норфолку, встань з жайворонком завтра.
Норфолк За це ручуся я, владарю.
(Виходить)
Річард Кетсбі!
Кетсбі Я тут. . .
Річард Пошли гінця до Стенлі в полк
З наказом до схід сонця привести
Війська,— а ні, то юний Стенлі, Джордж,
В рів темний ночі вічної впаде.
Кетсбі виходить.
(До одного із слуг) . . ;
Налий мені вина. Подай світець.
На ранок Серрі білого всідлай.
Глянь, чи міцні, чи не важкі списи.
Реткліфе!
Реткліф Я тут.
Річард Хмурного бачив ти Нортемберленда?
Реткліф Граф Томас Серрі й він аж до смеркання
Із полку в полк проходили по війську
І скрізь солдатам бадьорили дух.
Річард Ну, добре. Келих дай мені вина.
Щось я сьогодні духом невеселий.
І звичної бадьорості нема...
Приносять вино.
Постав його. Папір, чорнило є?
Реткліф Ось тут.
Річард Прощай. Та варту перевір,
А на світанку прийдеш до намету —
Озброїтись поможеш. Ну, прощай.
Ретіуііф виходить.
Король Річард входить до свого намету й лягає спати.
До намету, де перебувають Річмонд, лорди та слуги, входить С т є н л і.
Стенлі Звитяга й мир шолом твій хай вінчають!
Річмонд Хай темна ніч утіхи всі свої
Подасть тобі, вітчиме благородний!
Скажи, як матінка моя кохана?
Стенлі Від неї я тебе благословляю,-
Все молиться за Річмонда вона.
Ну от і все. Минає час мовчання,
І рідшає на сході хмарна мла.
Тож коротко,— так вимагає час;
Готуй війська до бою на світанку
І долю дай свою на суд кривавий
Ударам смертозорої війни.
Як тільки зможу (та іще не зараз) —
Знайду лагоду й, піддуривши час,
Вам поможу в скрутну хвилину бою.
На бік твій прямо ще не можу стати,
Бо зараз же твій брат, тендітний Джордж,
На страту піде в батька на очах.
Прощай! Нам ніколи, та й небезпечно
Час гаять на запевнення любові,
На щирі бесіди, такі солодкі
Для друзів після довгої розлуки.
Бог дасть нам час на ці обряди дружби!
Ще раз прощай! Будь мужній і щасливий!
Річмонд Мілорди, проведіть вітчима в полк.
Хоч на душі тривожно, все ж засну я,
Щоб не наліг свинцевий сон на мене
Коли звитяжних буде треба крил.
Добраніч, любі лорди і дворяни!
Виходять усі, крім Річмонда.
О ти, чиїм бійцем себе вважаю,
Поглянь ласкаво на мої війська,
Дай в руки їм залізний меч відплати,-
Нехай важкі удари їх дроблять
Злим ворогам шоломи самозвані!
Нехай ми зброєю покари станем,
Щоб славити тебе у перемозі!
Раніше, ніж очей замкну я вікна,
Свій недріманний дух тобі вручаю.
В сні й пильнуванні захисти мене!
(Засинає)
З'являється дух принца Едварда, сина
Генріха VI.
Дух Едварда
(до Річарда)
Тобі гнітитиму я завтра душу!
Згадай — мене ти вбив у цвіті літ
При Тьюксбері. Згадай — і вмри в одчаї!
(До Річмонда)
Радій, наш Річмонд! Скривджені-бо душі
Убитих принців повстають за тебе,
Син Генріха підтримає тебе.
З'являється дух короля Генріха VI.
Дух Генріха
(до Річарда)
Як я ще жив, помазаника тіло
Смертельно ти мені порешетив.
Згадай про Тауер — і вмри в одчаї!
Це Генріх Шостий каже: вмри в одчаї!
* (До Річмонда)
Міцний і правий, переможцем будь!
Віщує Генріх — будеш королем ти,
І в сні велить: живи і процвітай.
З'являється дух Кларенса.
Дух К.ларенса
(до Річарда)
Тобі гнітитиму я завтра душу,
В вині огидному на смерть обмитий,
Твоїми підступами вбитий Кларенс!
Згадай про мене завтра у бою,
Меч упусти тупий — і вмри в одчаї!
(До Річмонда)
Ланкастере, убиті Йорка діти
Всі моляться, щоб ангел захистив
Тебе в бою; живи і процвітай!
З'являються д у х и Ріверса, Грея і В о гана.
Дух Ріверса
(до Річарда)
Гнітитиму тобі я завтра душу,-
Убитий Ріверс я,— умри в одчаї!
Дух Грея
(до Річарда)
Згадай про Грея — і утрать надію!
Дух Вогана
(до Річарда)
Згадай про Вогана — і кинь від страху
Свій непотрібний спис! Умри в одчаї!
Всі троє
(до Річмонда)
Встань! Кривди наші — в Річарда у грудях!
Здолай його — устань і виграй бій!
З'являється дух Гастінгса.
Дух Гастінгса
(до Річарда)
Кривавий, грішний, у гріху ти встанеш
І дні в кривавому скінчиш бою!
Згадай про Гастінгса — й умри в одчаї!
(До Річмонда)
Душе безтрепетна, вставай, вставайї
йди в бій за Англію і подолай!
З'являються духи, двох маленьких принців.
Духи принців
(до Річарда) v
Згадай малят, у Тауері вбитих!
Свинцем тобі ми ляжемо на груди
І вниз потягнемо — в ганьбу і смерть!
Це кажуть небожі: умри в одчаї!
(До Річмонда)
Спи мирно, Річмонде, й прикинься радо!
Тебе від вепра ангели боронять!
Заснуй щасливий королівський рід!
Живи й цвіти,— велять Едварда діти.
З'являється духледіАнни.
Дух леді Анни
(до Річарда)
Твоя нещасна, Річарде, жона,
Що сну з тобою мирного не знала,
Тепер твій сон тривогою сповняє.
Згадай про мене завтра у бою,
Меч упусти тупий — і вмри в одчаї!
(До Річмонда)
Душе спокійна, сном спокійним спи!
Хай про звитягу сон до тебе злине:
Про це молилась ворога дружина!
З'являється дух Б є к і н г є м а.
Дух Бекінгема
(до Річарда) : , . .
В борні за трон поміг тобі я перший —
І впав останній від твого тиранстваї
Згадай же у бою про Бекінгема —
й умри від жаху злочинів твоїх!
Спи, спи, хан сняться сни тобі кривавії
Сконай в знесиллі, розпачі йнеславії
(До Річмонда)
Я вмер — не встиг тобі допомогти.
Та будь бадьорий, мужній духом ти,
З тобою бог і ангели господні,
А Річарда гординя — вже в безодні!
Духи зникають.
Король Річард із жахом прокидається
Річард Змініть коня! Хай перев'яжуть рани!
О, зглянься, боже! Тс!.. Це тільки сон.
О совість полохлива, як ти мучиш!
Світець синіє. Мертва ніч навколо.
А тіло трепетне — в поту холоднім.
Я сам себе боюсь? Нема ж нікого.
Річарда Річард любить; я — це я.
То тут убивця? Ні!.. О так, я вбивця.
Тікати... Як, від себе? І чого?
Від помсти. Що? Сам на собі помщусь я?
Себе люблю я. За що? За добро,
Що сам собі зробив? О ні! На жаль,
Скоріше сам ненавиджу себе я
За зло ненавидне, що я вчинив.
Негідник я. Брешу, я — не негідник...
Хвались, дурний. Ні, дурню, не хвались.
Сто язиків у совісті моєї,
Й казок багато кожен повідає, .
І кожен зве негідником мене.
Ламав я клятви, найстрашніші к#ятви!
А душогубства — й ліку їм немає!
Гріхів жахливих юрми незліченні
Кричать перед судом; "Він винен, винен!"
О розпач! І ніхто мене не любить.
А як помру, ніхто й не пожаліє!
Та й як жаліти їм мене, як сам
До себе жалю я не почуваю?
Мені здалося, душі мною вбитих
Зійшлись сюди й на завтра кожен кликав
На Річардову голову відплату.
Входить Р є т к л і ф.
Реткліф Мій володарю!
Річард Хто це?
Реткліф Я, Реткліф, володарю! Двічі півні
В селі вже ранок співом привітали.
Вже друзі встали й зброю надягають.
Річард О Реткліфе, жахливий сон я бачив!
Як думаєш, надійні наші друзі?
Реткліф Звичайно, сер.
Річард Я ж, Реткліфе, боюсь...
Мені приснилось: душі всіх, що вбив я,
Зійшлися в мій намет, і кликав кожен
Назавтра мсту на голову мою.
. Реткліф О ні, владарю, тіней ви не бійтесь.
Річард Клянусь Павлом святим, нічні ці тіні
Навіяли на мене більше жаху,
Ніж десять тисяч справжніх вояків,
Що збройно приведе нікчемний Річмонд,
До дня не близько ще. Ходи зі мною
Вивідачем — під шатрами послухать,
Чи не намислив хто від нас тікати.
Виходять.
Річмонд прокидається; до його намету входять лорди,
Лорди Добридень, Річмонде!
Річмонд Пробачте, лорди і дворяни пильні,
Що лежня заспаного ви застали.
Лорди Як спали ви, мілорде?
Річмонд Сон найсолодший, найніжніші мрії,
Які лиш сняться голові дрімотній,
Мене відвідали цієї ночі.
Приснилось — душі Річардом убитих
Прийшли сюди з вітанням перемоги!
Повірте, радістю буяє серце,
Такий чудовий згадуючи сон.
Скажіть, чи близько вже світанок, лорди?
Лорди Проб'є четверту скоро.
Річмонд Пора вже зброю брати й шикуватись.
(Виходить до війська)
Не час нам більше, любі земляки,
Розводитись, про що вже говорив я.
, Лиш пам'ятайте: бог за нас і право!
Молитви всіх святих і всіх убитих
Стоять за нас оплотом нездоланним.
Крім Річарда, хто з наших ворогів —
Не нам, йому бажає перемоги?
І хто веде їх? Правда ж це, панове,-
Тиран кривавий і убивця він;
В крові підвівся й утвердився кров'ю,
Нічим не гребував, ще й тих губив,
Хто для його мети за засіб правив;
Фальшивий камінь, що коштовним став
Лише в оправі краденого трону.
Тож завжди божим ворогом він був,-
Б'єтесь ви з божим ворогом, і захист
Пошле вам бог, як воїнам своїм!
Потрудитеся скинути тирана —
І мирно заснете, його убивши!
Б'єтесь ви проти ворогів вітчизни —
За це вітчизна щедро вам відплатить!
йдете жінок своїх ви захищати —
Жінки зустрінуть вас як переможців!
Ви від меча врятуєте дітей —
І внуки старість вашу заспокоять!
Тож в ім'я бога і святого права —
Вперед знамена, наголо мечі!
Якщо зухвальство це — то хай поляжу
Холодним трупом я в землі холодній;
А жде нас успіх — то свою удачу
З останнім з-поміж вас я поділю.
Сурміть же, сурми, радісно й бадьоро!
Бог і святий Георг! Звитяга й Річмонд!
Виходять.
Входять король Річард, Реткліф і військо.
Річард То що ж Нортемберленд сказав про нього?
Реткліф Сказав, що Річмонд воювать не вчився.
Річард Він правду каже. Ну, а Серрі що?
Реткліф Всміхнувся й мовив: "Це для нас тим краще".
Річард Та й правду мовив,— це ж бо так і є.
Б'є годинник.
Котра година? Дай-но календар.
Хто бачив сонце нині?
Реткліф Я не бачив.
Річард Чомусь воно не світить, а по книзі
Уже година, як воно зійшло.
Для когось день цей буде чорним днем.
Реткліф! ' : '
Реткліф Мілорде? ..,..-;
Річард Не показується сонце,
І небо хмуриться й сльозить над військом.
Були б ці сльози на землі росою!
Не світить сонце. Не лише мені,
А й Річмонду! Те саме наді мною
Грозиться небо, що й над ним хмаріе.
Входить Н о р ф о л к.
Норфолк До зброї, володарю! Ворог — в полі.
Річард Жвавіш! Попону на мого коня!
Скажіть, щоб Стенлі вів свої загони.
Своїх солдатів поведу я сам.
І ось для війська бойовий наказ:
Хай займе лінію передову
Загін піхотний нарівні з комонним,
Стрільців ми посередині поставим;
Нехай із Норфолком граф Томас Серрі
Піхоту і комонників очолять.
Так їх розташувавши, поведу
Я головні услід за ними сили,
Що окрилять їх вершники добірні.
А ще ж святий Георг! Що скажеш', Норфолк?
Норфолк н Наказ— як слід,.державче войовничий,
Та ось що вранці я в шатрі знайшов.
(Подає йому папір)
Річард . "Ти, Джеку Норфолк, не шаленій,-
Пропащий Річард, господар твій".
Це вигадали вороги зухвалі.
Ідіть, панове, на свої місця,
Хай духу сни безглузді не бентежать,
Бо ж слово "совість" —лиш для боягузів,
Аби на дужих наганяти ляк.
Закон нам — меч, і совість нам — кулак.
Сміліше в бій на ворога лихого!
Не в рай, то в пекло спільна нам дорога!
(Звертаючись до війська)
Що вам до сказаного ще додати?
Згадайте, з ким ви матимете справу:
Це зграя волоцюг і дезертирів,
Намул бретонський, покидьки мерзенні,
Що переповнений їх виверг край,
Щоб гинули в пригодах одчайдушних.
Ваш мирний сон стривожили вони;
Ви мали землі і жінок прекрасних,-
їм треба землі взять, жінок зганьбити.
А хто веде їх? Дармоїд нікчемний,
Що вигріла моя в Бретані мати,
Шмаркач зелений, що в житті знав холод,
Лиш по сніжку гулявши в черевиках!
Женім батіжжям цих бродяг за море,
Оцю чванливу наволоч французьку,
Цих жебраків, що їм життя набридло,
Щурів, що вже б повісились від злиднів,
Якби не сподівались на грабунок.
Як битим бути слід, хай б'ють нас люди,
А не бретонська гниль, що наші предки
Топтали й били на її ж землі,
Та ще й неслави дітьми наділяли.
То їм віддати землі? Хай ганьблять
Жінок і дочок нам?
Здалеку чути сурми й барабани.
А! Сурми їхні!
В бій, Англії дворяни! В бій, селяни!
Стріляйте просто в лоб, стрільці! Баских
Острожте коней, по крові скачіть!
Списів уламками вражайте небо!
Входить гонець.
Що скаже Стенлі? Чи веде він військо?
Гонець Владарю, він відмовився прийти.
Річард Геть Джорджу голову, його синкові!
Норфолк Вже вороги болото перейшли —
Лишіте Джорджу вмерти після бою.
Річард Забилось в грудях тисяча сердець.
Вперед знамена! Всі на ворогів!
Хай наш прадавній клич — "Святий Георг!" —> .
Натхне нас люттю вогняних драконів!
В бій! На шоломах наших перемога!
ВИХОДЯТЬ.
СЦЕНА 4
Інша частина поля.
Гамір бою. Сутички. Входить Норфолк з війсь к о м, назустріч йому —,
К є т с б і.
Кетсбі Рятуйте, герцог Норфолк, о, рятуйте!
Король надлюдські творить чудеса:
Він скрізь, де найстрашніша небезпека.
Загинув кінь його — він піший б'ється,
У пащі смерті Річмонда шукає.
Рятуйте, лорд ясний, бо все загине!
Входить король Річард.
Річард Коня! Коня! Все царство за коня!
Кетсбі Тікаймо, пане,— я коня добуду.
Річард Геть, рабе! Ставлю я життя на карту
Й діждусь, чим смертна закінчиться гра.
Шість Річмондів неначе тут на полі:
П'ятьох я вбив, а все ще не його.
Коня, коня! Все царство за коня!
Виходять.
СЦЕНА 5
Інша частина поля.
Гамір бою. Входять король Річард і Річмонд, б'ючись один з одним;
Річмонд убиває короля Річарда й виходить. Військо короля Річарда відступає.
Сурми. Входять Річмонд, Стенлі, що несе корону, лорди та військо.
Річмонд Ну, слава богу й зброї вашій, друзі,-
Звитяга наша, здох кривавий пес!
Стенлі Ти, славний Річмонде, справдив надії!
(Подає йому корону)
Ось той вінець, що вкрадений давно.
Яз мертвих скронь кривавого злочинця
Зірвав його — чоло твоє вінчати.
Носи й звелич його усім на радість.
Річмонд "Амінь",— нам бог великий з неба мовить.
Та чи живий, скажіть, ваш юний Джордж?
Стенлі Живий і жде нас в Лестері, мілорде,
Куди, як зволите, ми всі йдемо.
Річмонд Хто вбитий в нас і в них з людей вельможних?
Стенлі Джон, герцог Норфолк і лорд Волтер Феррерс,
Сер Роберт Брекенбері й Вільям Брендон.
Річмонд 3 належною їх честю поховати,
Прощення воїнам проголосити,
ТІЇ о вернуться з покорою до нас.
Тоді ми, тайн господніх причастившись,
Червону й Білу сплетемо троянди,
І усміхнеться їх єднанню небо,
Що довго хмурилось на їх ворожість.
Чи є де зрадник, що "амінь" не скаже?
В безумстві довго Англія терзала
Сама себе, і брат лив братню кров,
В засліпленні вбивав і сина батько,
І син за ката батькові ставав.
Злий розбрат між Ланкастером і Йорком
Посіяв звади й розбрат між всіма.
Тепер же Річмонд і Єлизавета,
Домів двох королівських спадкоємці,
Хай з волі божої з'єднають руки,
А їх нащадки, з божого призволу,
Мир лагідний дадуть вікам майбутнім,
. Достатку дні і радощі квітучі!
Ти, боже милосердний, притупи
Меч зрадника, що верне дні криваві
І слізьми, й кров'ю Англію заллє.
Хай днів щасливих не діжде жорстокий,
Хто в цім краю порушить мир і спокій.
Звад рани гояться. Мир вічний, злинь
На землю нашу! Мовить бог: "Амінь!"
Виходять.