— Але ж... Ну, ну... Чи у вашій країні всі жінки такі затяті?.. (павза) — Ходжу від Короля...
ОЛЬГА:
— Чи затяті?.. Як часом... (подивилась на дошку якусь хвильку, знизала плечима і:) — Що ж... (зробила хід пішаком) — Ходжу від Королеви...
(Гра почалася).
МАТІС, почавши недбало, дедалі більше зосереджується і водночас захоплюється грою:
— Якщо Ви програєте... (робить енерґійно хід) — Ґарде!.. От... Якщо Ви програєте...
ОЛЬГА:
— То ви мене розстріляєте... (засміялась) — Маєте "вилку", гер... (той аж закліпав очима і закусив губу, зосерджуючись з усієї сили... Ольга ж докінчила): — А якщо ВИ програєте, то, знову ж таки... Ви мене розстріляєте... Ні, повісите?.. Так чи що?.. (і зареготалась, а з нею і всі).
ОРТСКОМ.:
— Ой, пані, пані!.. Вам треба втяти язика, і гер Матіс Вам це зробить...
КАТРЯ стривожено, півголосом:
— Ольго... облиш... Бо то не жарти...
ОЛЬГА, метнувши очима і враз примруживши їх, так лагідно-лагідно:
— ...Ні, не жарти... Цей гевал... тут ось, у цій кімнаті мусить бути розгромлений нещадно... Це йому не з пукавки стріляти... і не стеком хвиськати...
ОРТСКОМ.:
— Що вона каже?..
ОЛЬГА, роблючи хід:
— Вона каже, що можливо будуть бомбить і їй страшно...
Всі зареготалися, крім Матіса.
ОРТСКОМ:
— Це війна гірша ніж з бомбами, в мене нерви не витримують, а бомби пхі-і... А ВИ що сказали?
ОЛЬГА, роблячи хід:
— А я кажу, що не такий страшний чорт, як його малюють... (всі знову зареготались)... Чи так, гер Матіс?..
МАТІС, над дошкою, роблячи зосереджено хід:
— Яволь...
КАТРЯ знову сиділа мовчки, лиш нервово жмакала хустку і стежила великими переляканими очима за грою, стежила за німцями, кілька разів поривалась знову щось сказати, але замість того брала до уст крайчик хустки.
МАТІС, сопучи розгублено й витираючи піт, раптом помурмотів:
— Ми будемо грати три партії...
ОЛЬГА недбало:
— Про мене... (іронічно) — Це називається "відступаємо на зарані приготовлені позиції"...
МАТІС лише засопів... Червоний і напружений, і затятий вид його — це символ зачепленої сліпої амбіції..
По довшій павзі ОЛЬГА зробила хід:
— Шах!..
МАТІС захистився...
— Шах!..
МАТІС довго думав, кусав губи... і раз рвучко обернув дошку "білими" до Ольги і впочав встановлювати шахи наново...
А ОЛЬГА тихо вимовила:
— Мат...
ЛЯЙТЕНАНТ і ОРТСКОМЕНДАНТ перезирнулися, знизуючи плечима...
Гра продовжується...
В той час як МАТІС грає з величезним зосередженням, ОЛЬГА грає досить недбало, щось зважуючи та поглядаючи скоса на нього й на інших своїх гостей, іноді скручує головою зовсім не до гри...
МАТІС, зробивши хід, засичав:
— Пардон... Цей хід хибний, беру назад... я ще не походив...
— Будь ласка, гер... (великодушно).
По якомусь часі напруженої гри МАТІС люто шахує:
— Шах!..
ОЛЬГА дивиться "переляканими" очима, робить хід...
— Мат!.. — тріюмфує МАТІС, проголосив це, ніби всадив ніж.
ОЛЬГА:
— Знамените... Ну, от, ми квіти... Я вже думала, що Ви не стратег, а Ви є прекрасний стратег... Як розгромили!..
ОРТСКОМ. нетерпляче:
— Один на один... Гм... До фіналу, до фіналу!..
МАТІС, обернувши дошку, розставляє рішучими рухами шахи, розпалений, презирливий...
ОЛЬГА, щось роздумуючи, а потім намагаючись бути як найгречнішою:
— Може досить?.. Пожартували трохи... Скінчім грати... Ви поставили справу непотрібно в таку небезпечну площину, що...
МАТІС несподівано визвірився, втративши рівновагу від нервування і розставляючи шахи:
— Ні, мила!.. Ви мусите грати!.. Ви кинули виклик, дівчинко... Прошу!..
ОРТСКОМЕНДАНТ і ЛЯЙТЕНАНТ, хвилюючись:
— Так, так... Просимо... "Просимо"... Ви мусите... (а Ортскомендант прошепотів, торсаючи чуба:) — На карту поставлена честь Німеччини... І це мусить бути вирішено...
ОЛЬГА, озирнувшись навколо й глибоко зідхнувши:
— Гм... (посміхнулась) — Історично, так би мовити, я в дуже невигідному становищі... Ну, що ж...
МАТІС вже люто, брутально:
— Прошу!..
ОЛЬГА:
— Яволь!.. (і міцно стиснувши уста та нахмурившись, розставляє шахи) — Яволь... Отже — я граю чорними...
МАТІС грубо, ядовито:
— Ви обіцяли фор туру...
— Ні... (засміялась) — Я вже не даю... Ви занадто сильний противник... Занадто сильний...
МАТІС, набундючившись:
— Може це Ви берете слова назад?..
ОЛЬГА дивиться на шахівницю мовчки, а потім стріпнувши головою:
— Нум... Ваша ініціятива... Чорні ждуть... Але...
МАТІС робить хід...
ОЛЬГА:
— Але...
МАТІС нетерпляче:
— Що там ще за "але"?...
ОЛЬГА:
— Але, перед тим, як почати вирішальну, я хочу Вам щось сказати...
— Менше говоріть... (буркнув МАТІС).
— Хочу сказати... (дивиться Матісові в очі, значуще:) — що, я глибоко певна, що, не зважаючи на все — Ви є європеєць...
МАТІС, нетерпляче чекаючи, дивиться на дошку і грубо так:
— Я жду!
ОЛЬГА примружила щільно-щільно очі, глянула на зігнуту по бугаячому голову з безмежним презирством і зробила перший хід, мовчки...
Грають.
ОРТСКОМЕНДАНТ і ЛЯЙТЕНАНТ пильно стежать, хвилюються...
— "Ах... Пощо ви ходите ферзьом!.. Пощо Ви ходите ферзьом!.." (це Ортскомендант).
— Р-раус!! — люто гримнув МАТІС, на всю горлянку. — Я вам тут зараз усім покажу честь Німеччини!!.
ОРТСКОМЕНДАНТ хотів знову щось сказати у відповідь, але МАТІС подивився на нього та як не завищить:
— Я сказав, РАУС!!?. Я не потребую Ваших ідіотських порад!.. Ви забуваєтесь... Чи Я Ваш комендант, чи Ви мною командуєте?!. Можете допомагати он їй... (фиркнув).
ОРТСКОМЕНДАНТ сполотнів. Страшенно образився. Зціпив зуби й так подивився скоса... Але нічого. Одійшов з Ляйтенантом геть. Спостерігають збоку. А МАТІС промурмотів:
— "Ви такіж ідійоти, як... (глипнув на Ольгу і не договорив, вшнипився в дошку понуро, — в великому нервуванні він пустився берега, про все геть забувши. Стиснув щелепи. Пріє... Думає...)
ОЛЬГА шарпнула бровою, стиснула уста... але й тільки, не подала вигляду, що чула; весело робить хід, благаючи:
— Боже... Ви мене замучили, майн лібер Гер...
Збентежена КАТРЯ встала і навшпиньках помалу вийшла...
2
... а на другій половині заломила руки:
— Боже... Це так не скінчиться... Це так не скінчиться... (подалась геть).
По короткім часі навшпиньках увійшла МАТИ... Потім ГРИЦЬ і КАТРЯ... КАТРЯ показала їм у щілину між шафою й заслоною, хитаючи головою та розповідаючи щось пошепки...