Порох!
Порох завжди треба держати сухим. Так говорить мудра народна приказка.
Правильна приказка, бо мокрий порох не запалюється і не вибухає.
Дехто з мисливців, щоб бути певним, що в нього порох таки справді сухий, — підсушує його.
Робиться це або в печі, після того, як хліб випечено, або на плиті, коли в грубці огонь вже погас, а плита ще гаряча.
Трапляється, звичайно, що піч розносить, а на плиті порох пахкає.
Це коли іскорка якось там десь залишиться.
Видовище це дуже інтересне, воно нагадує фейєрверк в Парку культури й відпочинку під час народного гуляння.
Виходить, значить, що ви і вдома були і на фейєрверку побували.
І вдома й замужем.
Щоб бути справжнім охотником, треба добре стріляти. Щоб добре стріляти, треба вчитися й практикуватися. Де вчитися і де практикуватися? На стрілецькому стенді.
На стендах мисливці стріляють по невеличких, як ви знаєте, крихких тарілочках, що вилітають із бліндажа в несподіваному для вас напрямку.
Вилетіла тарілочка, а ви —
— Бах!
Вилетіла друга, а ви —
— Бах!
Вилетіла третя, четверта і т. д., і т. д.
Спочатку, ясна річ, наслідки будуть не зовсім для вас радісні, але дедалі вони кращатимуть і кінець кінцем з вас випрактиковується неабиякий стрілець.
Можливо — і навіть дуже можливо, — що з вас вийде і заслужений майстер стрілецького спорту.
Як і скрізь, так і тут, не святі горшки ліплять.
Треба тільки вперто, наполегливо, систематично ходити на стенд і практикуватись.
Не без того, що між вами й вашою дружиною точитимуться такі розмови:
— Черевики купив? Давно ж узяв гроші.
— Купив, купив.
— А де ж вони?
— Залишив у тресті, в столі. Хороші черевики. З рантом.
— Не риплять?
— Ні, тихі, не риплять. Такі, ніби на нозі їх зовсім нема.
— Це дуже добре, як зовсім ніби нема. Не люблю, коли риплять.
— Ні, ні, ні,— не риплять. Дуже тихі черевики.
— А як з костюмом? Скоро вже пошиють?
— Ототот уже пошиють.
— Ти ж дивись, щоб не дуже великі плечі підкладав, а то важкий піджак буде.
— Ні, зовсім легенький буде. І не чути буде. Так ніби зовсім піджака нема.
— Я така рада, що тебе вже одягли. Тепер ще мене одягнеш…
— Одягнемо й тебе… Ще й як одягнемо… Ти б мені дала трохи грошей, я там назнав хороше пальто, завдаток би треба було дати…
— Добре, я дам…
Набій коштує чималенько: для того, щоб вивчитись, тисяч десять патронів, що не кажи, треба, ну, значить, одягнуться обоє: будуть і черевики, і костюм, і пальто, — все буде.
Так зате ж уже на полюванні клас можна буде показати.
Розказували про одного майстра спорту, як він на вовчій облаві відзначився.
Вовк подивився на нього, весело підстрибнув, усміхнувся й гаркнув:
— Це тобі не тарілочка!
Ружжо після кожного полювання обов'язково треба чистити.
Хоч багато є скептиків і щодо цього.
— Ні в якім разі чистити ружжа не треба, — говорять вони. — Стволи тоді стираються всередині і дріб косо летить.
Могло буть. Я чищу.
Останнє зауваження.
Мисливське ружжо, як і всяка вогнепальна зброя, — річ небезпечна, і біля неї треба ходити обережно.
Але найнебезпечніше ружжо — це ружжо незаряджене.
— Нічого, нічого, — беріть, беріть, — воно в мене незаряджене.
Так от з незарядженого ружжа найбільш вбивають чи ранять мисливці і себе, і своїх товаришів. Майте це на увазі.