— Здається, нафта все ще горить, — сказав Френк, показуючи на обрій, затьмарений чорним димом. — Поглянь, пеоне, на справу своїх рук! Для бідняка, у якого немає нічого, ти найбільший марнотратець, яких я будь-коли зустрічав. Кажуть, що нафтові королі, напившись, припалюють сигари тисячодоларовими банкнотами, а ось ти спалюєш мільйон доларів щохвилини.
— Я не бідняк, — з таємничим виглядом гордо заявив пеон.
— Переодягнений мільйонер! — пожартував Генрі.
— Де ж ти тримаєш свої капітали? — додала Леонсія. — У банку "Кемікл нейшнл"?
Пеон, не зрозумівши дотепів, але зміркувавши, що з нього глузують, ображено замовк.
Тут заговорив суворий проводир розбійників:
— Звідси ви можете йти куди хочете. Так велів Справедливий. Вас, сеньйори, прошу спішитися і повернути мені мулів. Що ж до сеньйорити, то вона може залишити собі мула як подарунок від Справедливого, котрий ніколи не дозволив би собі змусити даму йти пішки. А вам двом, сеньйори, не завадить прогулятися. Справедливий особливо рекомендував багатому сеньйору ходити якомога більше пішки. Багаті, сказав він, майже не ходять пішки. Вони обростають жиром, а ожиріння не сприяє успіху у вродливих жінок. Такі мудрі слова Справедливого. А ще він настійно радить пеону залишатися в горах. Тут він знайде чарівну жінку, і якщо він потребує жінки, то найрозсудливіше — шукати її серед свого племені. Жінки з tierra caliente призначені для чоловіків з tierra caliente. А жінки Кордильєр призначені для чоловіків Кордильєр, Бог не любить змішання крові. Недарма мул — найогидніша тварина. Світ творився не для змішання племен — це все вигадки людини. Які б чисті не були раси, якщо їх перемішати, вони перестануть бути чистими. Не можуть вода і нафта дати однорідну суміш. У природи свої закони. Так сказав Справедливий, і я лише повторив його слова. Він звелів мені додати, що знає, про що каже, бо сам колись грішив.
Від цих слів англосаксів Генрі і Френка та й Леонсію — дитя Латинської Америки — охопило хвилювання. Леонсія, звичайно, поглядом сказала б кожному з любих їй молодиків, що вона на це не зважатиме, коли б не було поблизу другого, та й обоє вони голосно запротестували б, якби залишилися наодинці з нею. І все-таки глибоко в душі кожний мимоволі усвідомлював, що Сліпий Розбійник має рацію. І на серце їм ліг тягар.
Хрускіт і тріск у заростях відвернув їх від цих думок: то пологим схилом каньйону з кіньми прямо до них спускалися, одужавши після нападу малярії, плантатор і кілька вершників. Як справжній ідальго, він схилився перед донькою Солано, а потім не менш поштиво, хоча і дещо прохолодніше привітався з Генрі і Френком, пам’ятаючи, що Енріко Солано прихильний до них.
— Де ж ваш шановний батечко? — запитав він Леонсію. — У мене для нього добрі новини. Відтоді, як ми бачилися з вами востаннє, а це було тиждень тому, я кілька днів пролежав через напад лихоманки. Проте я послав гінців у Бокас-дель-Торо; завдяки сприятливому вітру вони швидко перепливли лагуну Чирикви і, опинившись на місці, за допомогою мого друга — начальника поліції в Бокас-дель-Торо, по урядовому радіо зв’язалися з президентом Панами. Президент теж мій давній приятель: скільки разів ми тикали один одного носом у болото, коли навчалися в колонській школі і жили з ним в одній кімнаті. І ось від нього надійшла відповідь, що все гаразд: правосуддя було введено в оману надмірними, проте гідними похвали, зусиллями начальника поліції Сан-Антоніо. Тепер усе забуто і прощено, і шановне сімейство Солано разом з їхніми шляхетними друзями-американцями може на законній підставі, не боячись політичних переслідувань, повернутися додому...
На підтвердження своїх слів плантатор низько вклонився Генрі й Френку. І в цю мить погляд його упав на пеона, що причаївся за спиною Леонсії. Очі його спалахнули радістю.
— О Мати Божа, ти не забула мене! — палко вигукнув плантатор і, обернувшись до друзів, що його супроводжували, додав: — Ось він, цей безсоромний дурень, що втік від мене, не сплативши боргу. Хапайте його! Я його так відлупцюю, що він місяць не підведеться!
Плантатор шарпнув повід коня й опинився за мулом Леонсії, але пеон поспішно пірнув під тварину і, встиг би втекти в джунглі, якби інший плантатор, пришпоривши коня, не кинувся йому напереріз і не збив його з ніг. В одну мить плантатори, звичні до такого заняття, ривком підняли бідолаху з землі, зв’язали йому руки за спиною, а на шию накинули мотузку. Френк і Генрі запротестували.
— Сеньйори, — сказав плантатор, — моя повага до вас, бажання служити вам і бути корисним настільки ж глибокі, як і мої почуття до шляхетного сімейства Солано, під чиїм заступництвом ви перебуваєте. Ваше благополуччя і спокій священні для мене. Я готовий грудьми захищати вас від будь-якого лиха. Наказуйте — я до ваших послуг. Моя гасієнда у вашому розпорядженні, як і все, чим я володію. Але щодо пеона, то це зовсім інша справа. Він не ваш. Він мій пеон, мій боржник, що втік з моєї плантації. Я переконаний, що ви зрозумієте і вибачите мені. Це питання власності. А він — моя власність.
Генрі й Френк розгублено і здивовано подивилися один на одного. Такий закон країни — вони це добре знали.
— Справедливий суддя простив мені мій борг — усі тут тому свідки, — ледве чутно пробелькотів пеон.
— Це правда, Справедливий суддя простив йому борг, — підтвердила Леонсія.
Плантатор з усмішкою низько вклонився.
— Але пеон підписав контракт зі мною, — все з тією ж усмішкою зауважив він. — Та й хто такий цей Сліпий Розбійник, аби установлювати свої дурні закони на моїй плантації і позбавляти мене двохсот п’ятдесяти песо, що по праву належать мені?
— Він правий, Леонсіє, — підтакнув Генрі.
— Тоді я повернуся в Кордильєри, — заявив пеон. — О воїни Справедливого судді, візьміть мене із собою в Кордильєри!
Але суворий проводир похитав головою:
— Тут ми відпустили тебе. Наші повноваження на цьому скінчилися. Ми не маємо над тобою більше ніяких прав. Нам залишилося тільки попрощатися з усіма і поїхати.
— Стійте! — вигукнув Френк, витягаючи свою чекову книжку і починаючи щось писати. — Зачекайте хвилину. Я зараз розрахуюся за цього пеона. Але перш ніж ви поїдете, я хочу попросити вас про одну послугу. — І він вручив чек плантаторові зі словами: — Я додав десять песо на обмін валюти.