їм уже робити нічого, і повернули додому, на Січ... І на останній хмарі Жолкевський побачив, як з-під намету Лободи жовніри витягнули непритомного, зв'язаного Наливайка. Його, а з ним помотузованих Шостака, Шаулу, Оливку, Жбура і Шийку. Жовніри кинули їх на вози, і остання ця хмара повезла Наливайка з його полковниками та сотниками на захід, у полон, на загибель у Варшаву.
Жолкевський заплющив очі. Калабатину, де він лежав, так само, як і його вуса та малинову під підборіддям брошку, почало затягувати дрібненькою ряскою.
Із круч над Сулою падав вишневий цвіт, і його зносило за водою...
1986-1992 рр. Київ.
« Первый Предыдущая Страница 122 из 122