Тільтіль. Мені найбільше подобалася Душа Світла... А де лампа?.. Можна, я її засвічу?.. (Роззирається довкола.) Господи, яке ж тут усе гарне!.. Який я радий!..
Стукіт у двері.
Батько Тіль. Заходьте!..
Увіходить Сусідка. За руку вона веде надзвичайно вродливу Дівчинку-білявку, а та тримає в рученятах Тільтілеву горлицю.
Сусідка. Бачите, яке диво!..
Мати Тіль. Неймовірно!.. Вона ходить?..
Сусідка. Ходить!.. Де там! Бігає, танцює, літає!.. Тільки побачила птаха, тут-таки плигонула до вікна, щоб у світлі роздивитися, чи це Тільтілева горлиця... А тоді — пурх! — надвір, мов янголя... Ледве встигла за нею...
Тільтіль (підходить до Дівчинки, зачарований). О! Вона така схожа на Душу Світла!..
Мітіль. Вона значно менша...
Тільтіль. Еге ж!.. Та вона ще підросте...
Сусідка. Що вони кажуть?.. їм не минулося?..
Мати Т і л ь. Іде на краще. Минеться... Поснідають — та й по всьому...
Сусідка (підштовхує Дівчинку до Тільтіля). Ну ж бо, моя люба, подякуй Тільтілеві...
Тільтіль чомусь соромиться її й задкує.
Мати Тіль. Що тобі діється, Тільтілю?.. Боїшся дівчинки?.. Ну ж бо, поцілуй її... Добре поцілуй... Краще... Звичайно ти завзятіший!.. Ну ж бо, ще раз!.. Та що з тобою сталося?.. Ось-ось заплачеш...
Тільтіль незграбно цілує Дівчинку, а потому мовчки стовбичить біля неї. Вони довго роздивляються одне одного.
Тільтіль (гладячи птаха по голівці). Він досить блакитний?..
Дівчинка. Так, так, я дуже рада...
Тільтіль. Але я бачив блакитніших... Геть-чисто блакитних... Та чого я тільки не робив — їх не зловити.
Дівчинка. Байдуже, цей теж гарний.
Т і л ь т і л ь. Ти його нагодувала?..
Дівчинка. Ще ні... А що він їсть?
Тільтіль. Все: зернята, хліб, кукурудзу, коників...
Дівчинка. А як він їсть, як?
Тільтіль. Дзьобом. Побачиш, от я тобі зараз покажу...
Хоче взяти птаха з рук Дівчинки. Вона інстинктивно противиться, і горлиця, скориставшись із непевності її рухів, виривається й відлітає.
Дівчинка (крик розпачу). Бабусю! Він полетів!.. Дівчинка заходиться плачем.
Тільтіль. Нехай... Не плач... Я його знову впіймаю... (Виходить на авансцену і звертається до глядачів.) Якщо знайдете птаха, чи не могли б Ви повернути його нам?.. Він нам потрібен, аби стати щасливими, згодом...
Завіса.