Юродивий (до Сковороди)
Учителю, а як це розуміти,
що бог один, а в трьох він єстествах?
Цундра
<Ага! А те і що бог> <Або> <Або ж оте> Або ж, що
1 Збоку пізніше дописано: "Л ю ц и п е р", але репліки його не-
ма.— Ред.
чорт — 1
Рекомендуюсь.
Не чуете? я обер-офіцер,
прісланний <сюда> в сей монастир для наблю-
денія, а также приходо-расходние кнігі содер-
жать.
Сковорода
А, дуже приємно. Так що вам потрібно? <М> <Простіть, святі
отці>
Обер-офіцер
Пробачте, <але ж розумієте... час эараз тривожний> що я так
рано, але я хотів — власне, я змушений був — ви розумієте?
Сковорода
Ні, рішуче нічого не розумію.
Обер-офіцер
Час тривожний переживаємо, тому і мусим приглядатись. Пробач-
те, але мені < вдалось, власне не здалось, а мені> сказали, що
у вас... гості <эаходили>.
<Сковорода
Так. Святі отці прийшли раненько, і ми над святим письмом ось
цілий ранок. >
Сков орода
Гості? Власне <кажучи>... тобто... я...*
Цундра*
Так. Святі отці прийшли до старчика Григорія, і ми над святим
письмом ось цілий ранок.
Обер-офіцер
Та ні,—гості <з бунтовщиків> <ген з правого берега > од бун-
тарів — од коліїв — що ніби —...ну, бачите: з правого берега пере-
бігла сюди ватага < якогось> Цундри, <що ми його шукаємо >
і ми його висліджуєм, бо... < навіщо ж нам та> через нього
<з Польщею > ж з Польщею не мирити...
Шановний добродію! Я дуже дивуюся, що ви, <бувши так добре
вихованим, так осмілюєтесь нечемно > будучи в таких чинах і в
столиці вихованим, та так зважаєтесь мене < образити (до [своїх
товаришів]) > ображати! <до святих [отців}> <Святі отці>
Святі отці! Ви тільки подумайте: од бунтарів! га? Цундру приплів
мені якогось!
Цундра
О господи, господи!
С а т а н а. Це Сатана <їх іскушає> спокушав тих головорізів, не *
інакше *.
Люципер <хре[стячись] > Люципер проклятий <од бога *
одвертає>. Це він усе*.
Обер-офіцер
О! <я справді бачу, що я помилився. Простіть великодушно. Ре-
комендуюсь, (пішов) > тоді я прошу пробачення, я справді бачу,
що я помилився. Простіть великодушно. Рекомендуюсь. (Змієпо-
дібно вийшов.)
Сковорода*
1 як могли ви таке припустити! Ні, ні, не одмовляйтеся. А я таки *
справді дивуюся, що ви, будучи в таких чинах...*
(Павза. Всі дивляться в вікно. Годинник на дзвіниці <.гамою вго-
ру, гамою вниз — одміряло — п'ять> по східцях гамою вгору збіг
і, зараз же подражнившись, дзвінкими каблуками вниз вернувсь —
одміряло — п'ять)
Юродивий
Пішов. У сад. Ліворуч. Ну, < тепер же
потиху всі> виходьте —
я проведу.
Цундра
< Прощай > < Тримайсь, > Отак, Григорію <—
зустрілись > і в другий раз щоб ти < зумів > <умів>
отак.
< Мінятись
перед лицем ворожим > Стратегом
прославишся.
Ну годі гомоніть.
<Бувай!> <Шшли!> Бувай!
Козак Розплата
<Бувай! > Бувай!
До скорого < побачення > —
<Цундра (на порозі)>
Так і*е забудьте
Що я сказав! <тобі!>
добудь (уже за дверима) Добудь... (< верт [віється] >
<уже> *
на < самому > поро3*) *
так не забудь! < (уже десь далеко) > *
Вогнів *•
(Сковорода в розчинені двері дивиться, як віддаля-
ються <постаті> його найкраЩі друзі.)
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. і, Яв 1209, арк. 17—26>
<НА ДЗ[ВІНИЦІ]> У БРАМІ
Ніч. < Тривога. Дзвонять> Тривога. Заграва, як регіт. Дзвонять
десь в селі на ґвалт. < Заграва, як регіт >. На осяяній брамі —
"Стіні борюкаються> борюкаються тіні: чорт з рогами, <патла-
тий > чернець з хрестом.—Оглянеться брамщик <на ігумена
з братією>—ні, <ті немовби спокійно на пожежу дивляться>
братія немовби < стоять > стоїть собі спокійно, на пожежу диви-
ться. А повернешся сюди — < ізнову борюкання > ізнов. Тьху на
всі сторони! Одійди, сатано, й не лоскочи душі моєї. Мене, < ста-
рого > одноокого запорожця, не дури. Тьху, <да ще раз у самії
очі твої> нехай тебе лизень лизне да ще раз у самії твої очі
тьху! тьху!
Ігумен (надходячи)
Ізнов напивсь? На кого <ж ти> <це> ж це
плюєшся,
магометан ти кривовірний? Там
ондо біда. Там кара божа! <Люди> <Люди,
як ті вовки. А то> Царство
<трясеться> хитається! Бунтує люд! А ти
що <видумав> вигадав! Гляди мені<Шануйся>
Наскочу —
< анафемі пре дам! Аж за Москву
тебе зашлю, примушу покоритись >
анафемі предам! <Аж за Москву зашлю > <Єпітім'ю>
в Москву зашлю! щоб знав, як покорятись
ігумену!
Брамщик
< Відколи кинув Січ,—
я вам> <я всім корюсь. Але душа болить >
< Простіть мені, простіть.
Відколи я покинув Запоріжжя,
я всім корюсь. Але душа болить.
Не можу я дивитися, як панство
знущається! >
Б р а мщик
Простіть мені. <Своя ж ґуральня >
<Мені здалось >
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, спр. 1205, арк. 1—3)
СЦЕНА [(У БРАМІ)]
<Три[вога]>. Ніч. Тривога. < Встане > <Десь за горою > За-
грава, як регіт.
Юродивий з дзвіниці
Абалага! Абалага! Ти < знаєш-> чуєш?
<цендибор> <Вони мовчать! >
<Вони вже йдуть! У ніч просвердлю дзвін>
Ченці вже йдуть! <Я в ніч просвердлить дзвін>
У ніч я всвердлю дзвін,
як цендибор— <ото ж> отам заценька! Циндри ж
< від [сканують] > одскакують і цьвохають <оттут>
Аж кров
там цебенить.
Брамщик знизу
Та перестань ти, цвентюх
<чудородний. Іди вже спать. Усі ж пішли >
не цвіріньчи! <Уже> <Вже ж усі пішли >
< розійшлись > по келіях. Побачили — і годі,
<Ну що ж, горить. > Чого там ще? 2
(до ченця надійшов)
Юродивий <Так я й кажу>
<Абалага! Е, ні,—>
Побачили? Е, ні —
<Ота> Пожежа знов як той цвітйн. <Розпурхав>
Нагронджив
1 Зверху над текстом написано олівцем: "та перестань ти,
Цвентюх (болтун)".— Ред.
2 Поруч написано і викреслено: "рожевий цвітин".— Ред.
< огонь і розчищає > <і чистить > < чистить як>
огопь грудьми, грундзює грогонджур.
<і чистить> і <витирає> джеркотить <ж> зажерпо.