(ЦДАМЛМ. ф. 464, оп. і, N 1215, арк. 15—18)
[III. ДИСПУТ]
[■ • —і
Руки, що примирились: А, ну коли так, то звичайно...
Що ж, пограємось у киці-баби...
(у горлі сміх)
Руки-чистьохи: Та бо' а ним. Нам аби щоб... ми його
тільки покицяємо так трошки —нехай пожмуриться.
(у горлі сміх)
Руки зажерливі: Наторжествуємось, хха! Назнущаємось.
В тісних руках його подержим. Аякже! Знищити при-
ватну власність? Ах ти ж босоногий безвірнику, <ти>
цундро, голь ти нещадима! <А з чого ж ми будемо
жити, якщо не з власності. А хто ж нас буде нагорода-
ми, милостями та ґудзиками обтикати, як не царі, як не
вельможі> <А з чого ж ми будемо жити? А хто ж
нас буде ґудзиками обтикати, як не царі та вельможі? >
<Ф л е й т а:>
<Флейта (несподівано десь тут над ву[хом])>
< Несподівано флейта немовби далі, але ні, ось тут
десь над самим вухом > І знову флейта й ліри немов-
би трохи далі, але ні, ось тут десь над самим вухом,
хоча Високого ніде не видко. <І то вже не флейта,
а цілий орган: від стін> Може, з переляку так зда-
ється, але то вже не флейта, а цілий орган: колони,
стіни, дерева < грають > несуть той громоспів, що
впоперек його <про[різує]> часами прорізує
<марш кінноти, марш кінноти, що да[леніє]> кін-
ноти марш, марш кінноти, кінноти марш, що наближа-
ється *.
І од царів і од вельмож
зоставсь якийсь огидний дрож
зостались невигойні плями
і тільки попіл над полями
О вічний бунту грізний мій
який твій дивний круговій
Вриваєшся ти в сонний < покій > спокій
як заперечення епохи
Зчеркнувши з пам'яті всю муть
ти підіймаєш каламуть
несеш ту муть і східно й спадно
аж поки брязнеш її владно
Ти вже не бунт Ми не раби
Ти <план> план страшної боротьби
<Ти ділиш світ на два Руками >
Ти ділиш світ
На два
Руками
і ми як прапор над віками
Од нерозкутого труда
така земля ще <в "них" рудая> "в них*
РУДа
< Ростем хоча кругом окопи >
Ростем
Хоча кругом окопи
під лютим поглядом Європи
Рости ж рости як пишний сад
на дві журби на п'ять досад
Нехай старе смішком ще трусить
Однак Що мав жити
Мусить
Рости ж рости <як пишний сад
на дві журби на п'ять досад> 1
<Вельможний: А дійсно, це треба припинити. Треба
швидше диспут починати. (Всі надимаються від злості.)
Гляньте: полковника пе видно? >
(Вельможний
хмуриться.)
Пастор. А дійсно, це треба швидше припинити, бо що це
таке!
Всі: Треба диспут починати. Ось що! (Вони вже й говорить
не можуть — лише надимаються від влості.)
1 Вірш ("І од царів і од вельмож...") пізніше було викресле-
но.— Ред.
Вельможний <.(мовить, тільки хмуриться)>: Гляньте —
полковника пе видно? Таким чином, диспут оголошую
розпочатим. Сурміть у сурми! Усі ті докази й контр-
олінії, що не задовольнили нас учора, переглядаємо ще
раз сьогодні. Балет на місці? Жонгльори. Акробати. (Всінадимаються від злості.) Та ще ж для ріжних справок
не забудьте нам покласти —
<У ч е н и й: Уже.> Учений: <Так. Поклали...> Покладе-
но "Благотворительность царской фами-
лии <вРоссии>,4 тома".
Начотчик: <Так. Поклали...> <Покладено> "Танце-
вальный словарь, содержащий в себе
историю, правила и основания танце-
вального искусства с критическими раз-
мышлениями и любопытными анекдота-
ми, относящимися к древним и новым
танца м".
Богослов: "Анатомія і фізіологія коней" — основателя вете-
ринарної школи, члена Паризької й Берлінської Акаде-
мій наук Клод Буржела і його <його прикровенна за-
лежність від творів > [близькість] з творами Блаженно-
го Августина
[• .і
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, М 1220, арк. 25—27)
[IV. ДИСПУТ]
[. . . .]
Бабо, ось оцей-о чоловік каже, що щастя, потрібпеє для
всіх, <і що його досягти не важко > досягти не тяжко.
Баба: <щастя> Е! щастя, як трясця,—кого хоче —того на-
паде.
<Ф ілософи> Всі: Ти чуєш — народна мудрість <, о-о>!
Філософи: О-о! (атараксія)
Жовч: Бабо, а оцей-о чоловік каже, що біла кістка пішла від
чорної, <тобто> або: що мужики можуть порівнятись
з панами і що вони будуть колись робить не на пана,
а для громади якусь годину, а то все гулятимуть.
Баба: І, паночку! Не стане риба раком. Суржик? — создав бог
да й ніс висякав. А щодо гульні,— еж! <погуляв>
гульня як собаці на вірьовці.
Всі: Народна мудрість! Прекрасно! <Це нас Щще раз> Це ж
нас іще зайвий раз підтримує в нашій тє^0рії...
Філософи: О-о! (атараксія)
Жовч: Ну що ж ти ще <умієш> <нам ска)%еш> нам> ба-
бо, скажеш[?] <Бешиху замовлять У4іієш? Ану...>
У цього ось чоловіка умственна беши.ха Замовлять
умієш?
Баба (молитвенно приступила до діла):1 Ти бе^шихо бешище,
ти нежить нежитище, ти подумаиа, ти пс^гаданаі ти по_
слана, прислана, спрацьовапа, стурбована, ти хлоп'яча, ти
дівчача, турецька, німецька, лядська, пран*цуЗЬК8и д буду
тебе визивать, вишіптувать, буду вимовля^ь: тут тобі Не
стоять, жовтої кості не ломить і щирого ^гвого серця не
нудить; із твоїх очей, із твоїх плечей, із твоїх жил, із
твоїх пажилів, із твоїх пальців, із твоїз^ суставців, із
твоїх семидесяти суставів раба божого нарожденного
(а як же його на ім'я,— га! ну добр^ це я пома-
гаю, господь помага, своїм духом надиха (дмухав тричі
навхрест і тричі плює). Поможи мені, матг% божа, другим
разом, іншим часом, іншої години, іншої часини сю бе-
шиху шептать і господа бога на поміч проз^ать І ВСІ СВЯТІ
лікарі до помочі ззивать.
Балет *.
Сковорода —
усміхається —
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. і, № 1221, арк. 11)