Наталя Педан
Стомившись від життя, прохаю смерть.
Так, дивлячись, як блинда народивсь
Й веселощами шлях прикрасив вщерть,
Від віри найчистішої відрікся,
Честь позолочену позорно заховав,
Добропорядність божевільну зрадив,
Достоїнства у пил брудний втоптав,
Кульгавістю своєю силу звабив,
Авторитет розпоряджавсь красою,
Керуючись задля забави вмінням,
Назвав він правду просто простотою –
Усе це давить, мов важке каміння.
Стомившись від життя, його покину я.
Лишиться на землі лише любов моя.
Тарас Шевченко-Задунайський
Я кличу смерть, немов галімий емо,
Життя – лайно, а люди всі – нікчеми,
Хто береже понти, без бабок той,
Всіх кинули, у бізнесі – аццстой,
Зате рулить гламурная тусня,
Таблоїди та глянцева фігня.
Дівчата – шльондри або мріють ними стати,
Поети подались на порносайти,
Бо премії дербанять між собою
Тупі песиголовці сивочолі
І вчать нас жити, довбані скоти.
У місто не поткнешся через трафік –
Послав би я давно усе це на фіг,
Якби не те, що є у світі Ти.