"В Харкові мою долю в українській поезії визначив її Юліанович Кулик, котрий звернув на мене увагу як на лодого поета і через ЦК КП(б)У відкликав мене з армії.
Руками Кулика партія дала мені путівку в поетичне ж тя..." (Див. вид.: Твори в десяти томах. — Т. 10. — К., "Дв po", 1972. —С. 76).
3. "Вісті" — українська республіканська газета "Ві ВУЦВК", що виходила в Києві (березень-серпень 1919 1934-1941) і в Харкові (1920-1934). 14 травня 1941 p. 63 об'єднана з газетою "Комуніст".
4. Коряк Володимир Дмитрович (1889—1939) — українськ радянський критик.
5. Блакитний Василь Михайлович (справжнє прізвище Елланський; 1894—1925) —український радянський письмі ник і громадський діяч.
6. Всеукраїнський пролеткульт — пролетарська культурно-освітня і літературно-мистецька організація України, яка ставила своєю метою створення нової, пролетарської культури шляхом розвитку творчої самостійності пролетаріату.
Деякі теоретики пролеткульту з вульгарно-соціологічних позицій пропагували ідею "чистої" пролетарської культури, заперечували класичну спадщину, претендували на повну автономію в питаннях культури.
7. 3. Невський, Рижов — члени оргбюро Всеукраїнського пролеткульту.
8. Пилипенко Сергій Володимирович (псевдонім — Сергій Сліпий, Плугатар та ін.; 1891—1943) — український радянський письменник, один із засновників літературної організації "Плуг". Був редактором газет "Більшовик", "Вісті", "Комуніст", "Селянська правда".
9. Майський (справжнє прізвище Булгаков) Михайло Семенович (1889—1960) — український радянський письменник. Після Великого Жовтня працював у Наркомосі, завідував робітничим відділом газети "Вісті", багато часу віддавав організаційній роботі в пролеткульті — "Гарті", де був відповідальним секретарем.
10. Хвильовий Микола Григорович (справжнє прізвище Фітільов; 1890—1933) — український радянський письменник.
11. Поліщук Валер'ян Львович (літературні псевдоніми — Микита Волокита, Сонцвіт Василь та ін.; 1897—1942) — український радянський письменник.
12. "Нема Нікандрика, нема". — Рядок із вірша В. Л. Поліщука "Ридання братнє", написаного на смерть молодшого брата Нікандра.
13. І було дві сестри, Ліка і Льоля... — Йдеться про сестер Лідію і Олену Іллівну Конухес (згодом дружина В. Л. Поліщука).
14. Это было на радостном юге... — В. Сосюра наводить дві строфи із вірша російської поетеси М. Лохвипької.
15. Мемфіс—давньоєгипетське місто, засноване в III тисячолітті до н. е.; столиця Єгипту в 28—23 ст. до н. е.
16. "1917 рік" — поема В. Сосюри, написана в 1921 р., в якій відтворені події громадянської війни на Україні в 1917— 1919 pp.
17. Люксембург Роза (1871—1919) —діяч німецького, польського й міжнародного робітничого руху; її ім'ям було названо тоді площу в Харкові.
18. Панч Петро Йосипович (справжнє прізвище — Панчснко; 1891—1978) — український радянський письменник.
19. Вражливий Василь Якович (справжнє прізвище — Штанько; 1903—1938) — український радянський письменник.
20. Копиленко Олександр Іванович (1900—1958)—український радянський письменник.
21. Яновський Юрій Іванович (1902—1954) — український радянський письменник.
22. Підмогильний Валер'ян Петрович (1901—1941)—український радянський письменник.
23. Головко Андрій Васильович (1897—1972) — український радянський письменник, один із зачинателів української радянської прози.
24. Перша збірка В. М, Сосюри "Поезії" була видана в Сумах (Всеукрдержвидав, 1921. —16 с.).
25. Доленго Михайло Васильович (справжнє прізвище — Клоков; 1896—1982) — український радянський поет, літературний критик, ботанік (доктор біологічних наук). Рецензія М. Доленго "Володимир Сосюра. Поезії" була надрукована в журналі "Шляхи мистецтва", 1921, № 2, с. 141.
26. ...в 1922 році, коли вийшла друга моя збірка "Червона зима"... — Названа збірка В. Сосюри вийшла в Харкові в 1921 p., але на титульній сторінці було поставлено дату 1922.
27. Франко Тарас Іванович (1889—1971) — український радянськиі'і літературознавець; син І. Я. Франка. Рецензія Т. І. Франка "Володимир Сосюра. "Червона зима" була надрукована в журналі "Шляхи мистецтва", 1922, № 1/3, с. 71.
28. Семенко Михайло (Михайль) Васильович (1892— 1937) —український радянський поет-футурист.
28. "Червоний шлях" — український громадсько-політичний, літературно-мистецький і науковий журнал, що виходив у Харкові в 1923—1936 pp. як щомісячник і був із січня 1931 p. органом Федерації об'єднань радянських письменників Україні!.
30. Мамонтов Яків Андрійович (літературні псевдоніми — Я. Лірницький, Я. Пан; 1888—1940) — український радянський драматург, театрознавець.
31. Сенченко Іван Юхимович (1901—1975) — український радянський письменник. Літературну діяльність розпочинав і як поет, видавши збірку "В огнях вишневих завірюх" (X., ДВУ, 1925).
32. Комуністичний університет імені Артема — вищий навчальний заклад УРСР, що готував кадри керівних партійних і профспілкових працівників. Університет було створено в 1922 р. на базі реорганізованої Вищої партійної школи ЦК КП(б)У у Харкові (у 1932 p. був реорганізований у Вищу комуністичну сільськогосподарську школу).
33. Рожилин Валентин Сергійович — професор Комуністичного університету імені Артема.
34. Забіла Наталя Львівна (1903—1975) — українська радянська письменниця.
35. Божко Сава Захарович (1901—1947) — український pa дянський письменник.
36. Кириленко Іван Улянович (1903—1939) — український радянський письменник.
XLVIII
1. "Гарт" — Спілка пролетарських письменників України (1923—1925), членами якої були В. Блакитний, П. Тичина. І. Микптенко та ін.
2. Йогансен Михайло (Майк) Гервасійович (літературні псевдоніми — В. Вецеліус, М. Крамар; 1895—1937) — український радянський письменник.
3. Футуристи (слово-звук) — представники футуризму (від латинського futurum—майбутнє), формалістичного напряму в літературі й мистецтві, що склався напередодні і в роки першої світової війни. В українській літературі представниками футуризму були у 1920-х роках М. Семепко, Г. Шкурупій та ін.
4. Імажиністи (слово-образ) — представники літературного угруповання імажинізму (від англійського — image — образ), що існувало переважно в Росії в 1919—1927 pp. (В. Г. Шершеневич, А. Б. Марієигоф, ранній період творчості С. 0. Єсеніпа). Імажиністи проголошували основним принципом поетичної творчості самоціль форми, зводили поезію до штучних образів і метафор і т. п.