Калорій, — як учені люди кажуть, — тая мудрість вимагає…
А їх, тих калорій учених, 1 '*" фунти всього тільки, та ще й у хлібі, та ще й у житнім!
Та поки видереш іще ті двадцять п'ять пудів, то з тебе потом і нервами калорій вилізе пудів на тридцять.
Це вчительство!
А школи?!
І мастити, й стеклити, й крити, шити, ушивати… Це — зокола. А всередині?!
Одна книжка — читанка без палітурок для третьої групи… Яка?!
А я знаю, чия вона, який у неї автор, коли вона з тридцять сьомої сторінки починається?.. Починається вона так:
Какь просторь степной Широко великі, Какь в степи глухой Умираль ямщикь (стр. 37).
І посередині в неї так:
Малороссь медлителень вь своихь движенияхь, смотрить ньсколько изь подлобья… Свою хату малороссь ставить особнякомь. Возль хаты оиь разводить садикь сь вишнями, черешнями и сливами, сь подсолнухами и макомт>… (стр. 234).
Добре, що хоч "з макомь"… А кінчається тая книга так:
Человькь, наносящий вредь своєму мозгу, может быстро сократить свою жизнь и даже сойти сь ума (стр. 440).
І кінчається ж, дивіться, ота книга отаким страшним попередженням, а по ній же вчать… та ще й раді, що хоч така є…
Раді, що з ума, кінець кінцем, посходять!
Продивившись оту книжку, я (а я, як відомо, з "малоросів") перестав бути "медлителент" в своих движениях": опинилася вона, книжка, аж за копанкою!
А щоб підтримати автора, ще дужче "смотрю изь подлобья".
У нас іще золото, а не діти, коли вони, щоб грамотними бути, хором не ріжуть:
"Преблагій господи, нізпошлі нам благодать Духа твоего святаго,
Сільраді нашій на утєшеніє, а Наркомосові на пользу"…
"СЕЛО — ТЕХНІКА"
Скрізь і всюди чуємо:
— Техніка в нас на селі слабувата!
— Поліпшити техніку слід! Тоді житечко як попре, так заллємо закордон! Зливою на нього зерно пустимо! Техніку тільки дайте!
Не по правді галасують!
Техніки на селі скільки завгодно й ще одна.
Яких вам машин треба?
Орати? Сіяти? Косити? Молотити? Молоти?
Все є.
Давайте по черзі!..
Машини — орати.
Трактором така машина зветься?
— Є!
І є на скільки хочете сил і на які хочете сили! Є на одну кінську силу! Є на дві кінські сили! Більше тих, що на дві кінські сили!.. А то ще є мішані сили: дві кінські й одна коров'яча. Дві волові й одна кінська.
Є й на дві чисті волові сили!..
Бачив навіть "трактора" на одну кінську й на одну бугаячу силу! І такі є!
Оре, братця, аж "дим ідьот!"
"Двигун" спереду, "регулятор" іззаду!
"Двигуни" тут звуться так: Оришка, Вустя, Ванько, Пилип, Кіндрат… Одне слово, системи найрізнокалібернішої.
"Регулятор" з такими ж приблизно назвами…
"Регулятори" добрі: нажме — три вершки завглибшки, попустить — два з половиною.
На глибоку тільки оранку важко нажати: харч плохувата.
Палива на "трактори" так само хапає.
Є тверде (ніби вугілля кам'яне), є й рідке, власне, не рідке, а скоріш — газувате! Газ!
До твердого належить пужалної.
Після пужална здорово й кінські і всілякі інші сили працюють!
Газувате паливо, що так саме надає чималої сили "тракторові", має різні назви.
"Но! Не здохла б вона тобі!"
"Цабе! Вовки б тебе були з'їли!"
"Соб сюди! Не "бдере тебе!"
Палива цього на селі невичерпні родовища.
Та що, щодо орати — село машинами і всім іншим забезпечене…
Машини — сіяти В кожному дворі побачите!
"Сівалка" на один сішник! Тільки великий сішник — пудів так п'ять зерна! Універсальний сішник!
Коли треба сіяти — він "сішник". Коли до млина жито везти — він лантух… Коли після обіду спати хочеться — його можна або під грушею розіслати, або вкритися ним.
І коней до такої "сівалки" не треба…
Чіпляється собі хазяїнові на шию й "пайшла рвать"…
Косарки — снопов'язалки
Сама косить, сама й скида "самоскидка".
Тільки не "лобогрійка", що скрізь ото, по прейскурантах ви бачите, а "всегрійка". "Гріє" й лоба, й поперек, і решту…
"Двигун" у косарці той, що в "тракторі" за регулятора править…
За "косаркою" йде "снопов'язалка"… Дуже зручна машина.
У закордонних снопов'язалках снопи в'яжуться шпагатом, а в нас ні… У нас снопов'язалка удосконаленіша: сама крутить перевесла й тими перевеслами в'яже! Не треба витрачатись на шпагат. Дешевша…
Та ще до того й співає, й дитину годує, й галушки варить, і лається…
Силу різних відділів наша "снопов'язалка" має… Підмазується й "косарка", й "снопов'язалка" салом, галушками, огірками, цибулею й сирівцем… Шмаровидла — досить.
Молотарки
Є в кожнім дворі. На одну силу. Виключно парові. Як захватить, аж пара йде.
По деяких дворах є двітричотири "молотарки"… Отоді робота, так робота! Аж гуде! Тільки —
Гупгуп! Гупгуп! Гупгуп! Прекрасні машини…
Зерноочисні машини
Віялок у кожнім дворі по чотирип'ять. Ряденце на току — й "вію, вію, повіваю!" Навесні в кожній "віялці" квочка сидить, другою "віялкою" зверху покрита…
"Трієрів" штук по семеро в кожного хазяїна! Що дев'ять місяців — то й новий "трієр"… Сидять собі й одбирають різний "кукіль"… І весело!
Не треба тобі ні мазати, ні решета міняти… Пройшовсь батогом або деркачем по головах і працюють "трієри"…
Сила різних машин є на селі…
"СЕЛО — КНИГА"
Сказать, що на селі бракує друкованого слова, не можна.
Таке "слово" на селі є. І його чимало.
Коли взяти кілька хазяїв заможненьких, що в них і 1921 року дещо вродило, то в кожного з них можна знайти цілий асортимент друкованого слова видання 1921 й 1922 року…
Видання цих років найбільше.
Друкованого слова з часу дореволюційного, часу Центральної ради, гетьманщини, денікінщини вже менше. Але є й таке.
Лежить те друковане слово здебільща на горищі по схованках, по торбинках.
Дехто позапихував його в пляшки, позасмолював і позакопував.
Читають те слово друковане дуже рідко.
Так іноді довгого зимового вечора витягне Кіндрат Степанович торбинку чи скриньку, одчинить її, вивалить на стіл те слово друковане, почухає потилицю й похитає головою:
— На якого чортового батька я збирав оце все? Ну й дурний! От дурний!
— А не казала я тобі?
— Казала! "Казала, та не зав'язала"!
— От і милуйсь!
— Та ні тобі закурити, та ні тобі хоч би що! Ну куди ти його?
І знову збирається воно в торбинку або в скриньку й тириться на горище до другої перетруски. Видання 1923 року вже мало.
— Не хапає! Та й де його набратись, коли тобі супоня півсотні! Діла!