"Котикова мадам" сильно схудла за якихось там півгодини і зблідла.
Більших мучителів з веселими на лицях усмішками, як шепетівські митні службовці, я не бачив…
Це якісь ізверги…
Не беруть їх ні сльози, ні кокетування, ні серйозні доводи про те, що жіноча шовкова комбінація — це є профодежа для молодого інженера, що робить у Донбасі прокладку нової шахти.
Найулюбленіша у них фраза: "Не полагається".
Убійча фраза.
І все через оті прокляті дві літери "не".
Ну, а як же всетаки переїздити митницю? Не скажу! Це дуже великий секрет. Я, приміром, переїхав її блискуче.
І навіть службовців обдурив: я непомітно перевіз гумового верблюда в натуральну величину. Як?
Я його в підошву засунув.
Підошву у мене не одривали — я й провіз.
А тепер не знаю, що з ним, чортом, робити: в хату не влазить, діти бояться, а жінка лається.
— Краще б ти, — каже, — замість верблюда котикове манто в черевика засунув.
Ну що ж, "обшибся". Буває.