— Еріка з нами, ще з тих часів, як була немовлям, — виразно сказала місіс Бріггз, бачачи як вони дивились. Вона не сказала, бо завжди вважала, це є досить особистим, що Вуховертку залишили на порозі Сент-Мовальду, рано вранці, із приколотою до її шалі запискою. У записці було:
"За мною женуться інші дванадцять відьом. Я повернуся за нею коли струшу їх з себе. Це може зайняти роки. Її ім'я Вуховертка."
Велика матуся та її асистентка сушили голови над цим. Асистентка сказала:
— Якщо її мати одна з тринадцяти, вона мабуть, відьма, яка роздратувала решту з свого шабашу.
— Нонсенс! – сказала Велика матуся.
— Але, — мовила асистентка, — це означає, що немовля також може бути відьмою.
— Нонсенс! – знову сказала Велика матуся. –Відьом не існує.
Місіс Бріггз ніколи не казала Вуховертці ані про записку, ні про те, що її ім'я насправді було – Вуховертка. Вона гадала, що це, ймовірно, був поганий жарт. Немає такого імені як "Вуховертка". Місіс Бріггз твердо написала "Еріка Вігг"[6] у свідоцтві про народження Вуховертки, та тримала свій рот закритим щодо решти історії.
Між тим, Вуховертка надала собі найнепривабливішого вигляду, якого змогла. Заварний Крем відійшов бочком від неї, і навіть місіс Бріггз думала, яка шкода, що чарівність Вуховертки ніколи не з'являється у потрібний момент. А дивна пара дивилась на Вуховертку, так, ніби думали, що вона є досить огидною.
Жінка повернулася до дев'яти-футового чоловіка та подивилась на нього з-під свого червоного капелюха.
— Ну? – спитала вона. – Що думає Мандрагор?
— Я думаю, ймовірно, — відповів він глибоким, сердитим голосом.
Жінка повернулась до місіс Бріггз.
— Ми беремо оцю, — сказала вона, так, ніби Вуховертка була динею, або шматком м'яса на базарі.
Місіс Бріггз була така здивована, що захиталася. Перш ніж вона встигла прийти у себе, Вуховертка сказала:
— Ні, вона не забере мене. Я хочу залишитися тут.
— Не будь дурненькою, люба, — сказала місіс Бріггз. – Ти знаєш як сильно кожен з нас хоче бачити тебе у справжній родині, такій як у інших дітей.
— Я не хочу, — сказала Вуховертка. – Я хочу залишитися із Заварним Кремом.
— Зараз, люба, — сказала місіс Бріггз. – Ці добрі люди живуть зовсім поруч, на Липовій вулиці. Я певна, вони дозволять тобі бачитися із друзями, коли ти захочеш, і коли знову почнеться школа, ти зможеш бачити Заварного Крема щодня.
Після цього, здається, Вуховертка нічого більше не могла зробити, лише піти та допомогти одній з стажисток запакувати речі у сумку, поки місіс Бріггз та дивна пара заповнювали документи в офісі. Тоді вона мусила попрощатися із Заварним Кремом та поспішила за жінкою у червоному капелюсі та дев'яти-фунтовим чоловіком. Штукенції на його голові були рогами, Вуховертка була в цьому упевнена. Вона була здивована, що ніхто цього не помітив. Але більше всього вона було сердита та вражена тим, що уперше за її життя, хтось змусив її робити те, чого вона робити не хотіла. Вуховертка не могла цього збагнути.
"Мабуть, мені краще думати про це, як про виклик", — сказала вона собі, коли вони повернули на Липову вулицю.
Глава 2.
Вуховертка зовсім не здивувалась, виявивши, що будинок на Липовій вулиці був під номером тринадцять. Він підходив цим людям, навіть при тому, що це був всього на всього, досить звичайний одноповерховий котедж. Дев'яти-футовий чоловік відчинив хвіртку та пройшов крізь доглянутий сад, із рабатками троянд, у формі ромбів, точно в центрі кожного газону. Вуховертка помітила, що всі вікна котеджу були гарні та низькі. По ним було б легко вибратися, якщо виклик стане занадто обтяжливим для неї, і вона вирішить втекти.
Чоловік пройшов крізь передні двері першим та пішов у коридор, кажучи:
— Я дав тобі, що ти хотіла. Більше не турбуй мене.
Вуховертка не бачила куди він пішов, тому що жінка відчинила найближчі праві двері та кинула Вуховертчину сумку усередину.
— Будеш спати тут, — сказала вона. Вуховертка лишень встигла кинути погляд на маленьку порожню спаленьку, перш ніж жінка зачинила двері та зняла свого червоного капелюха. Після того, як вона обережно повісила його на вішак, жінка сказала, — Тепер, давай з'ясуємо кілька речей. Мене звати Белла Яга і я – відьма. Я привела тебе сюди, тому що мені потрібна додаткова пара рук. Якщо ти працюватимеш старанно та виконуватимеш все що тобі накажуть, як хороша дівчинка, я не зроблю тобі нічого болісного. А якщо…
Вуховертка зрозуміла, що, насправді, це буде дуже великий виклик, набагато більший ніж усе, із чим вона колись зустрічалась у Сент-Мовальді. Все було у порядку. Їй подобався виклик. І десь, у глибині її свідомості, Вуховертка завжди сподівалась, що, можливо, одного дня вона знайде людину, яка зможе навчити її магії.
— Все в порядку, — перервала вона. Якщо ви бажаєте змусити когось робити те, що хочете ви, дуже важливо почати із ним з правильного напряму. — Вуховертка все про це знала. – Гаразд, — сказала вона. — Я і не думала, що ви виглядаєте як прийомна мати. Так що це — залагоджено. Ви навчите мене магії, а я погоджуюся залишитися тут та бути вашим асистентом.
Вона могла б сказати, що Белла Яга очікувала, що доведеться залякувати та погрожувати.
— Ну, тоді це з'ясували, — сказала Белла Яга сердито. Вона, виглядала так, ніби її поставили на місце. – Тобі краще піти сюди та почати працювати. – Вона провела Вуховертку крізь ліві двері.
Вуховертка окинула оком навкруги та намагалася не дихати занадто глибоко. Вона ніколи не бачила такого брудного місця. Оскільки Вуховертка звикла до просторих кімнат та чистих відполірованих підлог Сент-Мовальду, це був справжній шок. Усе було вкрито пилом. На підлозі був своєрідний осад з бридоти, що поєднував у собі старий бруд, зелену цвіль, і залишки від заклять – які, скидалося на те, переважно, були маленькими кістками та маленькими чорними рештками гниючих предметів. Ця бридота піднімалася угору в одному кутку, в якому був прилаштований, на висоті, іржавий чорний казан, під яким мерехтіло зелене полум'я. Запах від згорання був жахливим. Смердючіші речі, як от курні пляшки та старі коричневі пакети, лежали поруч, деякі з них пролилися на довгий брудний стіл, або були кинуті у безладі на полицях. Всі миски, чаші та глеки, складені на підлозі, були вкриті брудом або коричневим слизом.