Зачинилось вікно. Ходить вода в глечику — віяло на стелі...
— А це вчора робітники на заводах...
( — — — виразно чути канонаду).
Буде дощ.
АНТИСТРОФА
Місто в мальованих плакатах: людина людину коле.
Читаємо списки розстріляних і дивуємось, що на провінції погроми.
Все можна виправдати високою метою — та тільки не порожнечу душі.
КУКІЛЬ
Стріляють серце, стріляють душу — нічого їм не жаль.
...Сіло собі край вікна, засунуло пучечку і рота, маму визирає. А мати лежить посеред улиці з півхунтом хліба у руці...
Над двадцятим віком кукіль та Парсифаль.
АНТИСТРОФА
Грати Скрябіна тюремним наглядачам — це ще не є революція.
Орел, Тризубець, Серп і Молот... І кожне виступає як своє.
Своє ж рушниця в нас убила.
Своє на дні душі лежить.
Хіба й собі поцілувать пантофлю Папи?