Замок

Але він не виправляє. Отже, тоді немає що виправляти, бо все правда. Усе, що люди бачать, – це тільки те, що Фріда заносить пиво до його кімнати і виходить назад із грошима, а все, чого люди не бачать, розповідає Фріда, і доводиться їй вірити. Але вона нічого не розповідає, вона ж не буде розкривати такі таємниці, звичайно, ні, таємниці самі розносяться довкола неї. А якщо вони вже й так всім відомі, то вона й не соромиться про це говорити, але скромно, нічого конкретного не стверджуючи, посилається тільки на загальновідомі факти, хоча й не на всі, наприклад, вона не згадує про те, що, відколи Фріда стоїть за шинквасом, Кламм став пити менше пива, ніж раніше, не набагато, але все-таки помітно менше. Вона не згадує про це, а це може мати різні причини, хоча б ту, що цієї миті пиво Кламмові менше смакує або ж біля Фріди він узагалі забуває про пиво. У кожному разі, хоч би як неймовірно це виглядало, але Фріда таки коханка Кламма. А те, що задовольняє Кламма, мусить подобатися і всім іншим, і ось тобі й маєш, Фріда стала красунею, ця дівчина просто створена для роботи за шинквасом, а може, й занадто гарна, занадто впливова, їй вже майже тісно в шинку. І справді, людям уже починає здаватися дивним, що вона досі наливає пиво. І хоча це посада дуже відповідальна, тому й стосунки з Кламмом виглядають правдоподібно, але якщо кельнерка стала коханкою Кламма, то чому він так довго залишає її в шинку? Чому не візьме кудись вище? Можна тисячі разів пояснювати всім, що тут немає ніякої суперечності, що Кламм має певні причини для такої поведінки, а можливо, незабаром Фріду раптом підвищать, усе це нікого не переконує. У людей є свої уявлення, і вони не збираються їх міняти. Ніхто вже не сумнівався в тому, що Фріда – коханка Кламма, навіть ті, хто був у курсі справи, втомилися сумніватися. Будь собі коханкою Кламма, чорт із тобою, думали вони, якщо ти вже нею стала, але ми хочемо, щоб це було помітно, щоб тебе підвищили. Та ніхто нічого не помічав, все залишалося, як і раніше, Фріда далі працювала в шинку і потай була щаслива з цього. Але її авторитет серед людей падав, і вона не могла цього не помітити, переважно вона зауважує такі речі ще до того, як що-небудь відбудеться. Справді вродлива й приємна дівчина, яка вже опинилася за шинквасом і затрималася там, не мусить удаватися ні до яких хитрощів. Доки вона гарна, залишатиметься на своєму місці, якщо не трапиться якогось несподіваного страшного нещастя. Але така дівчина, як Фріда, постійно мусить переживати за своє місце, звичайно, вона не показує цього, навпаки, скаржиться, що робота їй набридла. Але потай постійно спостерігає за загальним настроєм. І вона помітила, як збайдужіли до неї люди, перестали звертати увагу на її присутність, навіть слуги не вважали за потрібне підіймати очі, коли вона заходила, бігали не за нею, а за Ольгою та іншими схожими дівчатами, в поведінці господаря вона також почала помічати, що вже не незамінна, вигадувати постійно нові історії про Кламма також не було змоги, адже все має свої межі, і тоді Фріда відважилася на щось новеньке. Хто б тільки зміг здогадатися про це відразу! Пепі відчувала щось подібне, але здогадатися не могла й вона. Фріда вирішила організувати скандал. Вона, коханка Кламма, кидається на шию першому-ліпшому, найкраще якомусь упослідженому. Про це заговорять і довго не заспокояться, нарешті, нарешті всі знову згадають про те, що означає бути коханкою Кламма й відкинути цю честь у сп'янінні нової закоханості. Важко лише знайти відповідного чоловіка, з яким можна зіграти в таку хитромудру гру. Це не міг бути знайомий Фріди, також ніхто зі слуг, кожен із них швидше за все просто подивився б на неї великими очима й пішов геть, насамперед він не зміг би довго залишатися серйозним, і ніхто б не повірив навіть наймайстернішим розповідям про те, що він напав на Фріду, а вона не змогла боронитися й віддалася йому в мить забуття. І навіть якщо такою людиною мав стати найбільш упосліджений, то все одно він повинен бути спроможним правдоподібно довести, що, попри свій тупуватий і неохайний вигляд, найбільшою його мрією є саме Фріда і, – о Боже! – можливість одружитися з нею. Але навіть якщо це мав бути хтось дуже нікчемний, гірший за слугу, набагато гірший за слугу, але все-таки хтось, через кого над нею б не сміялися, хтось, хто міг би сподобатися ще комусь, якійсь іншій дівчині. Але де знайти такого чоловіка? Інша дівчина, напевно, марно шукала б його все життя. Але Фріді пощастило, і до неї в шинок прийшов землемір, можливо, саме того вечора, коли їй уперше спав на думку такий план. Землемір! Тож що цікавить цього К.? Чи з'являються в нього в голові якісь незвичайні думки? Чи досягне він чогось особливого? Хорошу посаду, відзнаку? Чи прагне він до чогось такого? Тоді він мав би з самого початку поводитися інакше. Він же повне ніщо, варто тільки придивитися до його становища. Він землемір, це означає, що він чогось учився, але коли не вміє цього належно застосувати, то й користі не матиме жодної. І при цьому він має нічим не підтверджені амбіції, він не те щоб прямо про них заявляє, але всі знають, що амбіції в нього є. І це дратує. Чи знає він, що навіть покоївка принижується, коли довго розмовляє з ним? І зі всіма цими дивними амбіціями він відразу ж першого вечора потрапляє в грубо поставлену пастку. Хіба йому не соромно? Що так привабило його у Фріді? Тепер він може зізнатися. Невже вона справді йому сподобалася, ця худюща й бліда істота? Ні, він навіть не роздивлявся її, вона лише сказала, що є коханкою Кламма, бо він цього не знав, і він уже пропав! Звичайно, тепер їй треба було піти геть, бо для неї більше не залишилося місця в "Панському дворі". Пепі бачила її того ранку, перед відходом, збіглася вся прислуга, кожному було цікаво побачити. І її влада була ще настільки сильною, що всі їй співчували, навіть вороги, таким правильним виявився її розрахунок із самого початку. Віддатися такому чоловікові, – цього не міг збагнути ніхто, всім здавалося, що це важкий удар долі. Маленькі посудомий-ки, які захоплюються кожною кельнеркою, були невтішні. Навіть Пепі це вразило, вона не могла до кінця стримати себе, хоча вся її увага була зосереджена на іншому. їй впало в око, що Фріда майже не засмутилася. Загалом те, що з нею трапилося, можна назвати страшенним лихом, і Фріда старанно робила вигляд, ніби дуже нещасна, але цього було замало, вона не змогла обдурити Пепі. Тож що заспокоювало Фріду? Щастя нового кохання? Це можна було відразу викреслити. Що ж тоді? Що дало їй сили, наприклад, продовжувати холодно і ввічливо поводитися з Пепі, яку тоді вже вважали Фрідиною наступницею? Тієї миті в Пепі було надто мало часу, щоб розмірковувати над цим, і надто багато роботи, вона готувалася до нової посади. До початку нового життя залишалося якихось кілька годин, а в неї все ще не було відповідної зачіски, елегантної сукні, гарної білизни, пристойного взуття. Усе це потрібно було знайти за цей короткий час. Якщо не маєш можливості належно виглядати, краще одразу відмовитися од посади, бо тебе все одно виженуть уже протягом перших півгодин. І Пепі майже дала собі раду з цим завданням. Робити зачіски вона й сама чудово вміє, одного разу навіть господиня попросила зачесати її, в Пепі дуже легка рука, а її густе волосся легко вкладається. Сукню теж пощастило дістати. Обидві її товаришки стали в пригоді, що було для них честю, бо якщо одна з групи покоївок раптом опиняється за шинквасом, від цього пізніше, коли вона стане впливовою, виграють усі. Одна з подруг уже давно мала дорогу тканину, це був її скарб, вона часто показувала тканину іншим і мріяла колись пошити собі розкішну сукню, а тепер учинила дуже шляхетно й пожертвувала тканину Пепі. Обидві дівчини допомагали шити, навіть для себе вони не могли б старатися більше. Це була дуже радісна робота, всі почувалися щасливими за нею. Вони сиділи, кожна на своєму ліжку, одна над одною, шили, співали й передавали одна одній угору та вниз готові деталі й оздоблення. Коли Пепі думає про все це, їй стає важко на серці, тепер доведеться повертатися до своїх подруг із порожніми руками! Таке нещастя, і так легковажно викликане насамперед К.! Усі так тішилися сукні, здавалося, вона стане запорукою успіху, а коли знаходилося місце ще для якоїсь стрічки, зникали останні сумніви. І хіба ця сукня не пречудова? Зараз вона вже трохи зіжмакана й поплямлена, у Пепі не було в що переодягтися, вона змушена була носити сукню вдень і вночі, але те, що ця сукня дуже гарна, все ще можна роздивитися, навіть ця клята сестра Варнави не могла б пошити кращої. І те, що сукню можна за бажанням стягувати або розширювати як угорі, так і внизу, тобто постійно змінювати фасон, – це дуже важлива деталь, вони самі придумали це. Зрештою, для Пепі не так уже й складно шити, вона не хвалиться цим, але здоровим і вродливим дівчатам усе пасує. Набагато важче було дістати білизну та взуття, і з цим Пепі впоралася вже не так успішно. Тут теж, наскільки були здатні, допомогли подруги, але здатні вони були не на багато. Вони змогли дістати і залатати тільки грубу білизну, а замість чобітків на каблучках їй довелося задовольнитися домашніми капцями, які краще ховати, аніж виставляти напоказ. Подруги втішали Пепі: Фріда ніколи не була гарно вбрана, а часом ходила по шинку такою нечупарою, що відвідувачам було приємніше, коли їх обслуговували хлопці з пивниці. Це було правдою, але Фріда могла собі дозволити таке, вона вже мала добру репутацію, її поважали. Якщо дама одного разу дозволить собі з'явитися на людях брудною й недбало вбраною, це навіть привабливо, але Пепі новенька, а це зовсім інша справа. Крім того, Фріда не вміє добре вбиратися, у неї зовсім немає смаку. Якщо в тебе жовтувата шкіра, від цього нікуди не подінешся, але не обов'язково ще й вбирати кремову блузку з глибоким вирізом, так щоб у всіх від жовтизни аж сльозилися очі. Поза тим Фріда надто скупа, щоб добре вбиратися, все, що заробляла, відкладала, невідомо для чого. На службі їй не потрібні були гроші, вона обходилася побрехеньками й хитрощами, цього Пепі не збиралася від неї переймати, і тому було важливо так причепуритися, щоб відразу показати себе з кращого боку. Якби в неї було для цього більше засобів, вона перемогла б, незважаючи на всю хитрість та розум Фріди і наївність К. Зрештою, починалося все дуже добре. Необхідні знання і вміння, а їх потрібно не так і багато, Пепі мала давно. Щойно вона зайшла до шинку, як відчула себе на своєму місці. Нікому не бракувало Фріди. Лише на другий день гості почали питати, де ж поділася Фріда. Пепі не зробила жодної помилки, господар був нею задоволений, од страху він увесь перший день провів у шинку, потім приходив лише час від часу, а далі взагалі дав їй спокій, адже рахунки були в порядку, а виручка порівняно з періодом, коли працювала Фріда, навіть трохи збільшилася. Пепі почала запроваджувати нововведення. Фріда пильнувала в шинку й за слугами не тому, що була надто старанна, а зі скупості, зі страху втратити частину своєї влади, з бажання панувати над усім, особливо вона старалася, коли хтось дивився на неї. Пепі доручила цю роботу хлопцям із пивниці, і вони справувалися тут значно краще. Завдяки цьому в неї залишалося більше часу для панських кімнат, і вони швидше обслуговувалися. Пепі встигала з кожним перекинутися кількома словами, на відміну од Фріди, яка берегла себе для Кламма і сприймала кожне слово й кожне наближення когось іншого як образу Кламма, хоча це було мудро, бо, коли вона врешті допускала когось до себе, це сприймалося як неабияка винагорода. Пепі ненавидить такі хитрощі, та на початку їх і не застосуєш. Пепі була привітною з усіма, і всі були з нею привітні. Усі раділи тому, що тепер працює вона. Коли втомлені чиновники нарешті сідають на мить випити пива, їх можна цілковито змінити одним лише словом, поглядом, порухом плечей. Усі руки так жадібно тягнулися до кучерів Пепі, що їй доводилося по десять разів на день поправляти зачіску, ніхто не міг опиратися звабливому впливові цих кучерів і стрічок, навіть К., який завжди був поглинутий своїми думками. Так промайнули цікаві, наповнені роботою, але успішні дні. Якби вони не так швидко пролетіли, якби їх було трохи більше! Чотири дні – це замало, навіть якщо дуже стараєшся, напружуєшся до знемоги, можливо, п'яти днів уже й вистачило б, але чотири – це надто мало. За чотири дні Пепі змогла здобути чимало шанувальників та друзів. Якщо вірити всім поглядам, то вона просто пропливала по залу в морі доброзичливості, писар на ім'я Бартмаєр закохався в неї, подарував їй цей ланцюжок зі своїм портретом всередині, хоча останнє й можна було вважати зухвалістю. Трапилося чимало подій, але це були лише чотири дні, і за чотири дні люди майже, хоча й не цілком, забули про Фріду, Пепі може присягнутися, що це правда. Можливо, її забули б і швидше, якби вона заздалегідь передбачливо не привернула до себе увагу великим скандалом, завдяки цьому всі говорили про неї, вона знову стала новою й цікавою для людей, її хотіли побачити тільки з цікавості. Усе те, що їм набридло й стало огидним, отримало новий блиск завдяки К., хоча у всьому іншому його заслуги були більше ніж скромними. Ясна річ, люди не пожертвували б задля цього Пепі, якби вона постійно була поряд, у них перед очима. Але всі вони – переважно старші пани, з усталеними звичками, і їм потрібен час, щоб звикнути до нової дівчини за шинквасом, навіть якщо вона й краща за попередницю, навіть усупереч їхньому бажанню, все одно кілька днів їм таки потрібно. Можливо, п'яти вже б вистачило, але чотири – це надто мало, усі вважали Пепі тимчасовою заміною. А тоді ще й трапилося найгірше: протягом цих чотирьох днів Кламм, хоча два з них і провів у Селі, не спускався до шинку. Якби він прийшов, це було б вирішальним іспитом для Пепі, випробуванням, якого вона, зрештою, найменше боялася, якого з радістю чекала. Ясна річ, вона ніколи б не стала – таких речей краще не торкатися словами – коханкою Кламма і навіть не привласнила б собі таке високе звання обманом, але вона вміла б не гірше за Фріду мило посміхнутися, ставлячи пиво на стіл, привітатися й показати себе без Фрідиної унадливості. І якщо Кламм узагалі щось шукає в дівочих очах, то в очах Пепі він знайшов би більше ніж потрібно. Але чому він не прийшов? Випадково? Пепі теж так подумала тоді. Протягом обох перших днів вона чекала його кожної миті, навіть уночі. "Зараз прийде Кламм", – думала вона й неспокійно ходила туди-сюди, нетерпляче прагнула зустріти його першою. Це постійне розчарування дуже її виснажувало, можливо, через це вона працювала не так старанно, як могла б. Коли в неї траплялася вільна хвилина, вона вислизала в коридор, куди персоналові суворо забороняється Заходити, і ховалася там у куточку. Хоч би Кламм прийшов, хоч би я могла взяти його з кімнати і винести на руках донизу, до шинку. Я не впаду під цим тягарем, яким би важким він не був. Але він не прийшов. У тому коридорі нагорі надзвичайно тихо, цю тишу неможливо собі уявити, не побувавши там. Там настільки тихо, що довго витримати цього неможливо, тиша виганяє геть. Але знову й знову, десять разів вигнана звідти, Пепі поверталася назад. Це не мало сенсу. Якщо Кламм захоче прийти, він прийде, але якщо ні, Пепі не зможе виманити його донизу, навіть якщо в цьому куточку серце вискочить із її грудей. Це було безглуздо, але якщо він не прийде, то все інше теж не мало сенсу. А він не прийшов. Сьогодні Пепі знає, чому він не прийшов. Фріда потішилася б, побачивши Пепі в куточку коридору з обома руками, притиснутими до серця. Кламм не спустився донизу, бо Фріда цього не допустила. Зробила вона це не завдяки проханням, її прохання не доходять до Кламма. Але ця павучиха має всюди зв'язки, про які ніхто не знає. Якщо Пепі говорить щось відвідувачеві, то робить це відкрито, сусідній стіл теж може все почути. Фріда нічого не говорить, вона ставить пиво і йде геть, тільки її шовкова нижня спідниця, – єдине, на що вона не шкодує грошей, – таємниче шарудить. Якщо ж вона вирішує щось сказати, то не робить цього відкрито, а схиляється до гостя й шепоче йому на вухо, так що за сусіднім столом витягують шиї й вуха, аби щось почути. Те, що вона скаже, мабуть, якась дурниця, хоча й не завжди. У неї є зв'язки, вона зміцнює одні завдяки іншим, а якщо десь це не виходить, бо хто ж довго цікавитиметься Фрідою, то вона тримається за когось одного. Зараз вона почала використовувати свої зв'язки. К. дав їй для цього можливості, бо замість того, щоб сидіти вдома і стерегти її, він майже не бував біля неї, ходив усюди, зустрічався із людьми, в нього вистачало часу на все, крім Фріди. А щоб дати їй іще більшу свободу, він навіть погодився перебратися із заїзду до порожньої школи. Непоганий початок медового місяця. Звичайно, Пепі буде останньою, хто дорікне К. за те, що він не витримав з Фрідою, з нею неможливо витримати. Але чому він не покинув її зовсім, навіщо постійно повертався до неї, навіщо своїми походеньками створював враження, ніби старається для неї? Це виглядало так, ніби лише після зустрічі з Фрідою він усвідомив власну нікчемність, захотів стати гідним неї, вирішив якось піднятися і через це тимчасово відмовився од можливості бути поряд із нареченою, аби потім надолужити втрачене. Натомість Фріда не витрачає часу марно, вона сидить у школі, куди, напевно, сама затягла К., і стежить за "Панським двором" та за діями К. У неї під рукою чудові гінці – помічники К., яких він їй залишає, і цього неможливо збагнути, навіть якщо знаєш К. Вона посилає їх до своїх старих друзів, нагадує про себе, скаржиться на те, що вона потрапила в полон до такого чоловіка, як К., натравлює їх на Пепі, повідомляє про своє швидке повернення, просить про допомогу, присягається нічого не говорити Кламмові, робить вигляд, ніби Кламма потрібно берегти від усього цього і ні в якому разі не можна пускати донизу, до шинку. Те, що вона перед іншими видає за турботу про Кламма, перед господарем виставляється як Фрідина перемога, вона зауважує, що Кламм більше не приходить. Як може він прийти, якщо обслуговує якась там Пепі? Господар нічим не завинив, адже Пепі була найкращою заміною з усіх можливих, але вона негідна, навіть на кілька днів. Про всю цю діяльність Фріди К. нічого не знає. Коли він не блукає Селом, то лежить у неї в ногах, ні про що не підозрюючи, а вона в цей час рахує години, які відділяють її од повернення до шинку. Але помічники виконують не лише роботу посланців, вони прислужилися ще й для того, аби викликати ревність К. і тримати його в напрузі! Фріда знає помічників з дитинства, у них немає одне від одного ніяких таємниць, але перед К. вони починають тягнутися одне до одного, і раптом з'являється небезпека, що з цього всього може народитися велике кохання. К. робить усе, що скаже Фріда, навіть цілковиті дурниці, він дає помічникам викликати в себе ревність, але дозволяє всім трьом залишатися разом, а сам раз за разом вирушає у свої походеньки. Він поводить себе майже як третій помічник Фріди. Тоді Фріда нарешті наважується на вирішальний удар: на підставі своїх спостережень вона приймає рішення, що настав час повернутися. І справді обирає найбільш удалий момент, – варто подиву, як у неї вистачає мудрості відчути ситуацію й використати її, така спостережливість і рішучість – це незаперечне мистецтво Фріди. Якби в Пепі було таке ж уміння, її життя складалося б зовсім інакше. Коли б Фріда залишилася в школі ще кілька днів, їй би вже було не до снаги вигнати Пепі, і Пепі стала б новою кельнеркою назавжди, її б усі любили й поважали, вона заробила б достатньо грошей на нову сукню, ще один або два дні, і Кламма вже неможливо було б стримати від візиту до шинку. Він прийшов би, випив пива, відчув себе затишно і був би цілком задоволений заміною, якщо взагалі помітив би відсутність Фріди. Ще один або два дні, і Фріду остаточно забули б разом із усім її скандалом, зв'язками, помічниками, вона ніколи більше не з'явилася б у шинку. Можливо, тоді вона міцніше вхопилася б за К. і навчилася б по-справжньому любити його, якщо вона, ясна річ, узагалі на таке здатна. Ні, й це не так. Бо навіть К. достатньо одного дня, щоб вона йому обридла, щоб він міг збагнути, як підло вона його обманює, ошукує в усьому, у своїй нібито вроді, нібито вірності і найбільше в нібито коханні Кламма до неї. Йому достатньо одного дня, щоб вигнати її з дому разом із усією її брудною компанією помічників. Неймовірно – навіть К. достатньо одного дня. І поміж цими двома небезпеками, які вже приготували їй яму, – лише К. у своїй простоті все ще залишає для неї стежку для порятунку, – вона примудряється врятуватися, у це ніхто не може повірити, це неприродно. Раптом вона сама виганяє К, який усе ще кохає її, ходить за нею, і під радісним тиском своїх друзів та помічників постає перед господарем як рятівниця, завдяки скандалу її привабливість тільки зросла. її прагнуть усі – ті, хто внизу, і ті, хто нагорі, хоча найнижчому і найбільш упослідженому вона дістається лише на коротку мить, а незабаром відштовхує його. Так і було задумано, тепер вона стає для нього такою ж недоступною, як і раніше, зате якщо колись у когось і виникали сумніви щодо Фріди, то тепер усі без винятку беззастережно вірять їй. Вона повертається, господар кидає погляд на Пепі і вагається, чи варто жертвувати нею, адже вона добре впоралася з роботою. Але незабаром його переконують, надто багато переваг на боці Фріди, а насамперед вона повинна повернути Кламма до числа відвідувачів шинку. Тепер на мить зупинимося. Вечір. Пепі не збирається, склавши руки, чекати на переможне повернення Фріди. Вона вже передала касу господині і може йти. її ліжко в кімнаті внизу стоїть готове, вона може повернутися в обійми заплаканих подруг, зірве з себе сукню і стрічки, запхне у куток, де всього цього не буде видно і воно не нагадуватиме часи, які краще забути. Тоді вона візьме відро та мітлу, стисне зуби і впряжеться в роботу. Але попередньо мусить розповісти все К., бо ж без її допомоги він ні про що не здогадається, а він повинен збагнути, як негарно вчинив із Пепі і яка вона тепер нещасна. Хоча його самого при цьому також використали.