І коли Клайда знову спитали, чи слід, на його думку, викликати його батьків, він відповів, що йому до якогось часу краще не бачитися з матір'ю — це не дасть ніякої користі, а обом буде дуже тяжко.
На щастя, думав він, ніякі відомості про все, що з ним сталось, як видно, ще не дійшли до його родичів у Денвері. Через їх особливі релігійні та моральні переконання, світські, сповнені розпусти газети ніколи не допускались в їх дім і в місію. А лікурзькі Гріфітси не хотіли ні про що повідомляти їх.
Але якось увечері (приблизно в той час, коли Белнеп і Джефсон дуже серйозно обмірковували питання про відсутність батьків Клайда і про те, чи не слід що-небудь зробити в цьому напрямі) Еста, яка незабаром після переїзду Клайда в Лікург вийшла заміж і жила в південно-східній частині Денвера, випадково прочитала в "Рокі маунтейн ньюс" таку замітку, надруковану зразу після того, як рада присяжних у Бріджбурзі вирішила, що справу Клайда треба передати до суду:
"УБИВЦЮ РОБІТНИЦІ ВІДДАНО ДО СУДУ
Бріджбург, штат Нью-Йорк, 8 серпня. — Відбулось екстрене засідання ради присяжних, призначене губернатором Стаудербеком для розгляду справи Клайда Гріфітса, племінника багатого фабриканта комірців у Лікурзі (штат Нью-Йорк), який має те саме прізвище. Клайда Гріфітса було недавно обвинувачено в убивстві міс Роберти Олден із Більца (штат Нью-Йорк), вчиненому на озері Біг-Бітерн в Адірондакських горах 8 липня цього року. Сьогодні рада присяжних підтвердила обвинувальний висновок у справі
Клайда Гріфітса, обвинувачуваного в убивстві із заздалегідь обду^ маним наміром.
Відповідно до цього рішення Гріфітс, який уперто твердить, незважаючи на майже незаперечні докази, що гадане убивство було фактично нещасним випадком, постав у супроводі своїх адвокатів Елвіна Белнепа і Рубена Джефсона перед суддею Верховного суду Оберуолцером і заявив, що він невинуватий. Його залишено під вартою до суду, який призначено на 15-е жовтня.
Молодому Гріфітсу тільки 22 роки; до дня арешту він був визнаним членом лікурзьких вищих кіл. Гадають, що він оглушив і потім потопив свою коханку, молоду робітницю, яку він звів і потім збирався покинути ради багатої дівчини. Оборонці в цій справі запрошені багатим дядьком обвинувачуваного, фабрикантом з Лікур-га, який досі тримається осторонь. Крім того, як тут запевняють, ніхто з родичів не виступив на його оборону".
Еста зразу ж кинулась до матері. Незважаючи на точність і ясність цього повідомлення, вона' не хотіла вірити, що йдеться про Клайда. І все-таки в згадці про місце події і в іменах була фатальна', незаперечна правда: багаті Гріфітси з Лікурга, відсутність родичів.
Через кілька хвилин, потрібних на" те, щоб проїхаіти трамваєм, вона була вже в будинку на Бідуел-стріт, де містились мебльовані кімнати і місія, відома під назвою "Зоря уповання"; навряд чи ця місія була набагато краща за ту, що існувала раніше в Канзас-Сіті. Правда, тут було досить багато кімнат, де приїжджі за двадцять п'ять центів знаходили притулок на ніч (вважалось, що таким способом окупається утримання будинку), — однак усе це вимагало великої роботи і давало дуже мало прибутку. До того ж Френк і Джулія, яким уже давно остогидла нудна одноманітність оточення, тепер серйозно намагалися звільнитись від усього цього і весь тягар роботи в місії поклали на плечі батька й матері. Джулія, якій було вже дев'ятнадцять років, працювала касиркою в одному ресторані, а Френк— йому незабаром мало виповнитися сімнадцять — знайшов недавно роботу у фруктово-овочевому магазині. Тепер удома залишався вдень тільки незаконний син Ести, маленький Рассел (йому йшов четвертий рік); дід з бабусею з обережності казали, що це сирота, усиновлений ними в Каінзас-Сіті. Це був темноволосий хлопчик, який трохи нагадував Клайда, і його вже в такому ранньому віці, як колись Клайда, навчали всіх основних істин, що так дратували Клайда в дитинстві.
Коли прийшла Еста (тепер дуже скромна і статечна заміжня жінка), м-с Гріфітс була зайнята прибиранням: підмітала, витирала порох, застилала ліжка. Але, глянувши на бліду, розгублену дочку, що прийшла в незвичайний час і, кивнувши головою, покликала матір у сусідню порожню кімнату, м-с Гріфітс, яка більш-менш звикла за роки всіляких випробувань до таких несподіванок, припинила
роботу, і очі її враз затьмарились передчуттям чогось поганого. Яке ще нове лихо загрожує їм усім? Бо полохливі сірі очі Ести і весь її вигляд провіщали біду. Розгорнувши газету, яку вона тримала в руках, і з тривожною турботою дивлячись на матір, Еста вказала на замітку. М-с Гріфітс почала проглядати газетні рядки. Але що це?
"УБИВЦЮ РОБІТНИЦІ ВІДДАНО ДО СУДУ".
"…ОБВИНУВАЧЕНО В УБИВСТВІ МІС РОБЕРТИ ОЛДЕН… НА ОЗЕРІ БІГ-БІТЕРН В АДІРОНДАКСЬКИХ ГОРАХ 8 ЛИПНЯ ЦЬОГО РОКУ".
"…ОБВИНУВАЧУВАНОГО В УБИВСТВІ ІЗ ЗАЗДАЛЕГІДЬ ОБДУМАНИМ НАМІРОМ".
"…НЕЗВАЖАЮЧИ НА МАЙЖЕ НЕЗАПЕРЕЧНІ ДОКАЗИ… ЗАЯВИВ, ЩО ВІН НЕВИНУВАТИЙ".
"…ЗАЛИШЕНО ПІД ВАРТОЮ ДО СУДУ, ЯКИЙ ПРИЗНАЧЕНО НА 15-е ЖОВТНЯ".
"…ОГЛУШИВ І ПОТІМ ПОТОПИВ СВОЮ КОХАНКУ…"
"…НІХТО З РОДИЧІВ НЕ ВИСТУПИВ НА ЙОГО ОБОРОНУ".
Так її очі і мозок автоматично вихоплювали найважливіші рядки. І знову так само швидко пробігали по них:
"КЛАЙДА ГРІФІТСА, ПЛЕМІННИКА БАГАТОГО ФАБРИКАНТА КОМІРЦІВ У ЛІКУРЗІ (ШТАТ НЬЮ-ЙОРК)…"
Клайд, її син! А тільки недавно, — ні, вже більш як місяць (вони з Ейсою навіть почали непокоїтись, що він не…)…8 липня! А сьогодні 11 серпня! Значить — так! Але ні, це не її син! Неможливо! Клайд — убивця дівчини, яка була його коханкою! Але він зовсім не такий! Він писав їй, що робить успіхи: він завідує великим відділом на фабриці, у нього прекрасне майбутнє. Але ні слова ні про яку дівчину! І раптом! Так, але була ж та дівчинка в Канзас-Сіті… Боже милостивий! І Гріфітси в Лікурзі, брат її чоловіка, — вони знають усе і не написали! Звичайно, це сором і огида. Або байдужість. Хоча ні, адже Семюел запросив двох адвокатів. Але який жах! Ейса! Інші діти! Що буде в газетах! А місія! Доведеться знову кинути все і виїхати куди-небудь в інше місто. Однак винуватий він чи ні? Вона мусить це знати, перш ніж осудити його. В газеті сказано, що він не визнав себе винуватим. О, цей мерзенний, грішний блискучий готель у Канзас-Сіті! Ці зіпсуті юнаки — друзі Клайда! Ці два роки, коли він блукав невідомо де, не писав батькам, жив під ім'ям Гаррі Тенета! Що він робив? Чого вчився?