Як сніжечок, білесенька!" (2 р.)
"Годі, годі жартувати,
Ось іде і стара мати!"
"Ой здорова будь, матусю,
Я приїхав по Ганнусю! (2 р.)
Ой здорова будь, матусю,
Я приїхав по Ганнусю,
Хочу буть тобі ріднею,
Ти будь ненькою моєю!" (2 р.)
(З кн.: Народні перлини: Українські народні пісні / Упоряд., вступ. сл. М. Стельмаха. — К.: Дніпро, 1971. — С. 253).
96
С. 257 — Шуберт Франц Петер (1797—1828) — австрійський композитор. Основоположник романтичної пісні-романсу, лірико-романтичної симфонії, фортеп’янної мініатюри лірико-психологічного змісту. Пісенні цикли — "Прекрасна мельничиха" (1823), "Зимовий шлях" (1827), "Лебедина пісня" (1828). Перу Шуберта належить ряд пісень: "Форель", "Баркарола", "Вечірня серенада", "Ave Maria".
У романі О. Кобилянської "Апостол черні" названо пісню "Вільшаний цар" Франца Шуберта. Ця пісня написана на слова Й.-В. Гете. У літературі трапляється під різними варіантами назви. Українською мовою цю баладу Й.-В. Гете переклали П. Куліш "Вільшаний цар", Б. Грінченко "Лісовий цар", Д. Загул "Вільховий король", М. Рильський "Вільшаний король".
Для кращого розуміння наводимо баладу Й.-В. Гете "Лісовий цар" у перекладі з німецької мови Бориса Грінченка.
Лісовий цар
Хто їде в негоду тим лісом густим?
То батько, спізнившись, і хлопець із ним,
Обнявши малого, в руках він держить,
Його пригортає, його він пестить.
— Чом личко сховав ти, мій синку малий?
— Ой тату! Чи бачиш? — Он цар лісовий:
У довгій кереї, в короні… дивись!
— То, синку, тумани навкруг простяглись.
"Мій хлопчику любий, до мене сюди
На луки зелені ти гратись іди,
В моєї матусі є пишні квітки,
Гаптовані злотом тобі сорочки".
— Ой тату, він кличе на луки рясні,
І квіти, і злото дає він мені.
— Нема там нічого, мій синочку. Цить!
То вітер між листям сухим шелестить.
"До мене, мій хлопче, в дібровах густих
Дочок уродливих побачиш моїх,
Вестимуть таночок і будуть співать,
Співаючи, будуть тебе колихать".
— Ой тату, мій тату, туди подивись:
В танку королівни за руки взялись…
— О ні, усе тихо у темряві там:
То верби старії схилились гіллям.
"Мене, хлопче, вабить урода твоя:
Чи хочеш-не хочеш, візьму тебе я!"
— Ой тату, вже близько!.. Він нас дожене!
Він давить, він душить, він тягне мене!..
Наляканий батько не їде — летить…
А хлопець нудьгує, а хлопець кричить.
Добіг він додому і дивиться він:
В руках уже мертвий лежить його син.
(З кн.: Гете Й. В. Твори / Переклад з німецької; Вст. ст. Г. Кочура, прим. М. Лукаша. — К.: Молодь, 1969. — С. 54).
97
С. 257 — Кембрідж — місто у Великобританії, в Англії, на ріці Кемі. Адміністративний центр графства Кембріджшир. Відомий насамперед своїм університетом. Кембріджський університет засновано у 1209 р. У XVI ст. одним із попечителів університету був Томас Мор. Складається з коледжів, які являють собою окремі корпорації з самоуправлінням.
98
C. 270 — "[…] обриси старого, виробленого з дерева, почорнілого Хреста-Спаса […]" — йдеться про ряд ікон, які зберігалися в домі отця Захарія. Зокрема, старовинна, почорніла від часу ікона Самого Бога, Христа Спасителя. У храмі — в іконостасі і на стінах, і вдома — на покуті — знаходяться святі ікони (образи), перед якими моляться.
Нерукотворний образ Спасителя виник тоді, коли Ісус, вмившись, витер пречистий лик свій рушником і на рушникові виникло Його зображення, яке передали хворому князю Авгару. Коли хворий князь помолився перед цим нерукотворним образом Спасителя, то зцілився від хвороби.
Молитися треба не іконі, а Богові, який на ній зображений.
99
С. 270 — ікона Пресвятої Богородиці
Окрім образу Христа Спасителя, зображують на святих іконах Божу Матір, святих ангелів і святих людей. Але молитися їм потрібно не як Богові, а як близьким до Бога, що догодили Йому своїм святим життям.
З любові до грішних вони моляться за них перед Богом. Образ Божої Матері, написаний учнем Господа Лукою, зберігся. Існує переказ, що Мати Божа, побачивши своє зображення, сказала: "Благодать Сина Мого буде з цією іконою". Велика й милосердна заступниця за християн, Мати Божа ближча всіх до Бога. Заради її материнської любові і молитов Бог багато прощає і часто допомагає.
100
С. 270 — картина з хустиною до св. Вероніки
Свята Вероніка була донькою багатої антіохіанки Домніни. Вона, разом із матір’ю та сестрою Прасдокою, заради любові до Господа, щоб не потрапити живцем у руки ворогів, добровільно обрали загибель, кинувшись у річку. Ці святі мучениці були похвально оцінені святим Іваном Златоустам у його "Слові".
101
С. 270 — богослужебні книги, богослужбові книги — книги, які використовуються для богослужби. Перше місце серед богослужбових книг займають Євангеліє, Апостол і Псалтир. Ці книги взяті із Святого Письма — Біблії, — тому називаються священно-богослужбовими.
Служебник, Часослов, Требник, Книга молебних піснеспівів, Октоїх, Мінея місячна, Мінея загальна, Мінея святкова, Тріодь постова, Типікон, або Устав, Ірмологій і Канонік — книги, складені на основі Святого Писання і Святого Передання отцями і вчителями церкви і називаються церковно-богослужбовими.
102
С. 270 — статуя св. Анни — свята праведна Анна була молодшою дочкою священика Матфана, з роду Аарона. Її чоловіком був святий праведний Йоаким (Яким), з дому царя Давида. Подружжя дуже довго, до глибокої старості не мало дітей. І тільки після слізних молитов, строгого посту ангел возвістив їм, що у них народиться донька Марія, яка стане Богоматір’ю.
Анна і Йоаким названі церквою Богоотцями, бо вони були предками Ісуса Христа по плоті. Свято зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці припадає на 22 грудня (за н. ст.) і 9 грудня (за ст. ст.). Цей день особливо шанують жінки, які готуються до материнства.
103
С. 277 — Львів — місто в Західній Україні, на ріці Полтві. Львів заснував князь Данило Галицький. Вперше місто згадується в літописах під 1256 р. Центр Галичини.
104
С. 283 — класична філологія — наука, що вивчає світ стародавніх греків і римлян. Вивчення грецької і латинської мов, античної літератури.
105
С. 288 — Женева — місто у Швейцарії, адміністративний центр кантону Женева. Відомий своїм університетом, що заснований у 1559 році. Вперше місто згадується у І ст. до н. е. Розташоване на березі Женевського озера.