124
С. 349 — філантроп — той, хто допомагає нужденним, займається доброчинністю; благодійник, добродійник, доброчинець. У ширшому значенні — людина, яка любить людей.
У схильності до філантропійних (філантропічних) експериментів, тобто загалом у філантропії, благодійності, звинувачує внучку Дору Вальде пан Альбінський. Сама Дора влаштовувала для бідних дітей свято Миколая, робила їм подарунки, дбала про них, мріяла організувати дитячу захоронку.
125
С. 352 — ""Чом так скрито син сусіда…" Стиха задзвеніла пісня […]"
Отець Віктор Матюк (1852—1912) був парохом у церкві села Тудорковичі на Львівщині. Є автором люблених в народі хорових композицій "Крилець, крилець, соколе, дай", "Чом так скрито син сусіда…" і багатьох інших популярних творів. Збирав зразки народної музики, упорядкував і видав "Руський співаник для народних шкіл" у чотирьох частинах. Головним чином був композитором у галузі вокальної музики.
126
Тиха, як ніч, глибока, як море, твоя любов повинна бути.
127
C. 363 — "На латинські свята […], а на грецькі […]" — йдеться про дві системи лічення великих проміжків часу, два календарі. У 46 р. до н. е. Юлій Цезар запровадив новий, так званий юліанський календар (старий стиль). У народі дати за національним календарем називаються латинськими. Неточності у цьому календарі виправила календарна реформа, яку здійснив у 1582 р. Папа Римський Григорій XII. Григоріанський календар (новий стиль) запровадили з 14 лютого 1918 р. Різниця між юліанським і григоріанським календарями зростає: у XVIII ст. вона становила 11 днів, у XIX ст. — 12 днів, у XX і XXI ст. — 13 днів. У народі григоріанський календар звуть грецьким.
Так, наприклад Різдво за новим стилем — 7 січня, а за старим (юліанським, латинським) — 25 грудня.
128
С. 366 — "[…] на подорож до Швейцарії або Мерану"
Меран — муніципалітет у Франції. Це орган міського самоврядування, а також споруда, у якій він розташовується.
Мерано — муніципалітет в Італії.
Отже, в романі йдеться про можливу подорож тети Ціллі до Швейцарії, Франції чи Італії на санаторне лікування.
129
С. 366 — "Наша Швейцарія над Дніпром" — так поетично назвала Дора Вальде Україну, зокрема ту її частину, що була відмежована кордонами від Буковини і Галичини. Це так звана Велика Україна, Східна Україна, яка належала до Росії, а потім — до СРСР, тоді як Галичина — до Польщі, Буковина — до Румунії, Закарпаття — до Чехословаччини. Саме Дора Вальде мріяла здійснити подорож туди, у своєрідну "нашу Швейцарію над Дніпром". Сама ж авторка роману О. Кобилянська один-єдиний раз в житті, у серпні-вересні 1899 р. побувала в Києві, Каневі і на хуторі Зелений Гай — під Гадячем (Полтавщина). Про цю мандрівку залишилися такі епістолярні враження письменниці у листі від 21 серпня 1899 р. до батьків, Марії та Юліана Кобилянських: "Київ — місто чудове, говорять, що найкраще в Росії. Розташоване високо над Дніпром; рівняється своєю красою хіба з Неаполем в Італії. […] Тут, в Києві, кожний може переконатися, що українці були і що вони мають право бути і в майбутньому — на кожному кроці стільки історії, дуже багато!" (з кн.: Кобилянська О. Твори: В. 5 т. — Т. 5. — К.: Держлітвидав, 1963. — С. 423—424).
130
С. 372 — "[…] за часів Вишневеччини і Четвертинського […]" — йдеться про Ярему Вишневецького (1612—1651) — українського магната, князя, який у 1631 р. прийняв католицтво. Діставши у 1649 р. звання коронного гетьмана, боровся за відновлення польсько-шляхетського панування в Україні, вів політику спольщення українського населення.
Четвертинський Олександр (?—1769) — представник українського магнатського роду на Правобережній Україні та в Білорусі. Був брацлавським підкоморієм, учасником Барської конфедерації 1768 р. Це військово-політичне об’єднання відстоювало збереження необмежених прав і привілеїв польської шляхти і католицької церкви. Розправлялося з білоруським і українським населенням, що викликало повстання Коліївщина.
У романі "Апостол черні" О. Кобилянська згадує про часи Вишневеччини і Четвертинського (XVII і XVIII ст.) як про період панування польської шляхти, епоху насаджування католицької віри і польської мови серед українців. Цим самим авторка підсилює розуміння несправедливих закидів пана Альбінського щодо зміни національності, яку він пропонує Юліянові Цезаревичу. Цю умову — тотального спольщення — ставить дід Дори Вальде, коли дізнався про намір Юліяна з нею одружитися. Причому сама Дора заявила, що не хотіла б заміж за зрадника.
131
С. 373 — Америка — частина світу в Західній півкулі, між Атлантичним і Тихим океанами. Складається з двох материків — Північної і Південної Америки. У цьому контексті (коли Юліян говорить про поїздку до Америки) йдеться про країну, відому під назвою Сполучені Штати Америки (США). Це держава, розташована у Північній Америці. Поділяється на 50 штатів і округ Колумбія.
132
С. 377 — Кассандра — у давньогрецькій міфології найвродливіша дочка троянського царя Пріама і його дружини Гекуби. Мала дар віщування, але її правдивим, лиховісним пророкуванням ніхто не вірив. У переносному значенні "віщування Кассандри" — це лиховісні пророцтва, які викликають недовір’я, а сама Кассандра — віщувальниця біди.
У романі О. Кобилянської "Апостол черні" дід Альбінський називає "старою Кассандрою" тету Олю за те, що вона пророкує нещастя, заступається за молодих закоханих Дору і Юліяна.
133
С. 381 — […] день Маланки […] — за християнським календарем, напередодні Нового року (а за старим стилем Новий рік і свято Василія Великого припадає на 14 січня) святкують день преподобної Меланії. У народній традиції об’єднались два свята, і тепер маємо Щедрий вечір, або свято Меланки (Маланки) — 13 січня.
У цей день є парубоча і дівоча "Маланка". Парубок переодягається у Маланку, яка ходить з "почтом": дід, ведмідь, коза, циган, циганка, чорт. Дівчина вбирається у Василя — молодого Маланки. Звичай маланкування, що супроводжується жартами, щедрівками, веселими піснями, особливо популярний на Буковині.
У день Маланки дівчата ворожать, як і в день Святого Андрія.
134
С. 382 — "[…] слова старого Гердера […]"