Одна з двох панн. Ну, разрешите же передать белье. Ведь это смешно.
П о м і ч н и к. Не могу, не могу. Сегодня нет политических передач. Принесите в пятницу.
Одна з двох панн. Ноя сегодня уезжаю. Человек третью неделю без белья...
П о м і ч н и к. Но не могу же я для вас нарушать инструкцию!
Пані в траурі. В таком случае дайте мне эти пятнадцать минут. Я согласна...
Помічник. Я ни одной минуты не могу вам дать. Я не имею права! Слышите: я права не имею на это!
Пані в траурі. О боже! Ну хоть скажите ему, что приехала к нему несчастная мать, чтобы он знал.
Помічник. И этого не могу! (Роздратовано). Не могу, не могу, не могу! (Швидко повертається і зникає в хвіртці).
Дві панночки стискують плечима, шепочуться й нерішуче одходять.
ш
Пані в траурі. О!.. Дочка ї ї. Идем, мама.
Пані в траурі. Нет, я буду здесь стоять, пока они меня не пустят! (Витирає хусткою очі й одходить до лави, на яку й сідає з дочкою).
2-е в і к н о. Ну що, масалка, помоглось? Пожалівсь?
Вартовий. Поговори ще там! Слихав, що говорив помощник?
2-е вікно. Слихав, только гляди, щоб мій карцур на тібе не окошився.
3-е вікно. Васька! Гляді, наша баришня-красавиця ідьоть!
2-е в і к н о. Та бре? Де? 3-е в і к н о. А он по дорозі. 2-е вікно. Міне не видно.
3-е вікно. Січас повидіш. Клич скорей певчих до вікна. Чути глухе гукання. В вікнах з'являється багато облич. Чути:
— Верно!.. Она.
— З кавалером.
— Она повсігди з кавалерами. —— Конєшно. А ти ж думав как?
— Що ж вона сьогодня? Політіканам сьогодня свіданій нету.
— До тібе в гості. Скучила.
— А ти мовчи! Про кого халяву роззявив? "У гості". Ти вперьод умийся, щоб про нєйо говорить.
2-е вікно. Федька! Дальоко? 3-є вікно. Нє, січас будєть тут.
Публіка теж озирається й дивиться на дорогу. Вартовий. Не розговарювай!
2-е вікно. Ну, брат, тепер уже ти не розговарювай. Ти знаєш, хто січас сюда ідьоть? Думаєш, губернатор? Нєт, брат, баришня наша ідьоть! Слихав? Федька, дальоко?-
3-є вікно. Січас... Можна начинать. Начинай!
З вікон (дружно вибухає спів):
Гей, не дивуйте, добрії люди, Що на Вкраїні повстало, Там за Дашевим під Сорокою Багацько ляхів пропало .
(і т. д.)
По дорозі з'являється Маруся з Леонідом. Вона привітно, весело хитає головою до вікон і прибавляє ходи.
Маруся (озирнувшись до Леоніда). Тільки не треба бути таким хмурим... Даю тобі слово, що не через те, що у мене є щось з Трохимом. Мені тільки... Ах, боже...
З вікон (після співу):
— Драстє, баришня, драстє!
— Баришня, драстє! З тим днем, що сьогодня! Маруся. Драстуйте, драстуйте! Дякую... Я вам табачку
принесла. (Піднімає й показує пакунок). На ваші камери. З вікон:
— Спасіба, баришня!
— Покорнейше благодарим.
— От баришня, так баришня!
2-е вікно. Баришня, подойдіть ближче, нам не видно вас. А то, їй-богу, спать не буду, ежелі не повидю вас. Ближче, ближче... До воріт. Отак. Драстє вам! Как драгоценное здоров'ячко ваше? На свіданіца прийшли? Сьогодня для політики, баришня, нєту — сьогодня для нас, фартових...
Маруся. Я знаю. Мені треба побачить жениха.
2-е в і к н о. А ви позовіть помощника, баришня. Он пустить.
3-є вікно. Не пустить. Не полатається.
2-е вікно. Пустить! Ви тільки попросіть його любезно, так от, щоб я слободи не імєл, как пустить.
3-є в і к н о. Не пустить, сучій нос.
Пані в траурі (підходячи). Вы хотите на свидание? Не пускают. У меня здесь сын. Вы к жениху. Не пускают. Разрешение, говорят... Грубые такие. Приехала, думала, хоть увижу. Вы подумайте, это столько расходов. Пока это разрешение...
2-е вікно. Верно, баришня: зовіть помощника, пустить!
Вартовий. Ну, довольно там! Одойдіть, баришня, не полатається в розговори з арештантами распространяться...
Маруся. Та яж трошечки, землячок... Я раз у раз балакаю з ними... Вони од цього не повтікають.
3-є в і к н о. Он думаєть, що йому тут не прийдьоться сидіть. Попадьош і ти, брат...
Вартовий. Ну, попаду чи нет, а ти як попав, то сиди там... Одойдіть, баришня.
Маруся. Куди ж я одійду? Ех, ви, неласковий!
Вартовий (з ніяковістю). Так нам же приказано, баришня! Якби ето од міня, так хоч до утра розговарюйте сібє...
Маруся. Вам нічого не буде, а я скажу, що ви запрещали, а я не слухалась. Мене за це посадять сюди, а ви будете сторожить мене. Добре? А тепер ідіть собі, погуляйте.
Вартовий. Ех, їй-богу!
2-е вікно. Верно, земляк. Іди, братуха, погуляй і не обижай нашої баришні...
Вартовий. Яй не обижаю, тольки ж как не полатається, так я ж не могу...
3-є вікно. Пойді, пойді, мілий челавєк, погуляй, їй-богу!
Вартовий, чухаючись і озираючись на ворота, одходить.
Маруся (швидко вгору до вікон). Слухайте сюди! 2-е вікно (так же). Слухаєм.
Маруся. Передайте на політічеський корпус в чотирнадцяту камеру першого коридору... Чуєте? 2-е вікно. Чуємо, чуємо...
Леонід, що задумливо, хмуро ходив окремо, як тільки зачув таємну розмову Марусі з вікнами, швидко підходить до неї й щось шепоче, докірливо хитаючи головою й показуючи очима на публіку.
Маруся (винувато хитає головою. Потім до вікон). Я потім скажу... Добре? Я зараз покличу помощника. Часовой! Земляк! Подзвоніть помощника.
Вартовий. Всьо рамно, баришня, не пустять, тут уже он вони просилися... Я позвонить можу, тольки щоб на меня помощник не сердився. (Звонить).
Маруся. Не бійтеся, я скажу, що я попрохала вас.
Підходять Пані в траурі з дочкою і дві панночки.
Одна з панночок. Вы всё-таки думаєте добиваться свидания?
Маруся. Конечно. Я ничем не рискую. Друга панночка. Не дадут, нужно разрешение. Мы бельё хотели передать, и то не хотят. В пятницу. Маруся. Я знаю.
2-е вікно. Нашій баришні без разрішенія дадуть. Не внивайте, баришня!
Маруся (з ласкавою посмішкою). Спасибі, я не вни-ваю.
Виходить Помічник. Зобачивши його, Пані в траурі зараз же поспішно виступає наперед і хоче щось сказати.
Помічник (обурено). Вы опять? Но это же невыносимо, наконец! Двадцать третий раз я вам говорю, что не могу. Не могу, понимаете вы это или нет?! Человеческим языком говорю вам. Это же...
Пані в траурі. Позвольте, я вам ничего еще не сказала.
Помічник. Но я вижу, что скажете!
Маруся. Простите, господин Зелинский, это я вас просила. На одну минутку...