46] Надав я волі жадібним очам
47] І зором перебіг по сяйних лавах
48] Вгорі, внизу, навкруг, і тут, і там.
49] Сувій облич сіяючих, яскравих
50] У світлі й усмішках я розгорнув
51] І лиць, похвал достойних, нелукавих.
52] Будову Раю я вже озирнув,
53] Але, спинившись перед розгляданням
54] Частин його, їх форми не збагнув
55] І озирнувсь, озорений жаданням
56] Про те, що для ума було трудним,
57] До владарки звернутися з питанням.
58] Та ждав одне, а здибався не з ним:
59] Не Беатріче вздрів, але старого
60] В убранні, притаманному святим.
61] Зичливістю весь образ діда цього
62] У душу глибоко мені запав
63] І виглядав по-рідному, не строго.
64] І: "Де ж вона?" — я зараз же спитав,
65] А він: "Щоб не лишавсь ти сам у тузі,
66] Від Беатріче щойно тут я став.
67] На третю лаву у найвищім крузі
68] Поглянь — вона вже відчуває мир
69] На троні, даному їй по заслузі".
70] Не відповів я й, знявши вгору зір,
71] Побачив, як вона сидить уроче
72] В вінку з яскравих, променистих зір.
73] Із високостей, звідки грім гуркоче,
74] До глибу, де придонний плин тече,
75] Не більша віддаль одбирає очі,
76] Як в Беатріче від моїх очей;
77] Але ця даль обличчя не згасила —
78] Воно й крізь відстань сяло гаряче.
79] "О владарко, моїх надій ти сила,
80] З якою, щоб мене порятувать,
81] Свої сліди у Пеклі ти лишила!
82] В усім, що дозволяла споглядать
83] Ти з добрості й могутності своєї,
84] Я впізнаю потугу й благодать.
85] До волі з рабства провели моєї
86] По всіх стежках, по тропах всіх вони,
87] Де тільки влади міць була твоєї.
88] Щедротами мені ти сохрани
89] Здорову душу з тілом не опрічно
90] І потім вгодною тобі звільни!"
91] Так я благав. Вона, здаля незвично,
92] Всміхнулась, глянула на мене й знов
93] Вдивилась в джерело, що ллється вічно.
94] І дід святий: "Щоб ти мети дійшов, —
95] Сказав, — я слушну дам тобі пораду,
96] Як просьба вказує й свята любов.
97] Обвівши зором обвід цього саду,
98] Божественного променя цей дар
99] Ти сприймеш легше на свою відраду,
100] Й цариця неба, що увесь їй жар
101] Любовний я несу, поможе в цьому,
102] Бо я — навіки вірний їй Бернар".
103] Мов той, хто йде з Кроації, із дому,
104] Поклавши, залишаючи сільце,
105] Вероніку побачити відому,
106] І думає, як поглядить на це:
107] "О Господи святий, Христе Ісусе,
108] То справді в тебе ось яке лице!", —
109] Таким був я, в душі вчувавши струси
110] З краси того, хто жив у світі сліз
111] І не піддався впливові спокуси.
112] "О сину ласки, бачить сяйво риз, —
113] Почав він, — зір у тебе неспроможний,
114] Бо ти весь час вдивляєшся униз.
115] Ти ж роздивись круги окремо кожний,
116] І трону досягнеш цариці скл,
117] Якій весь край скоряється побожний".
118] Я очі звів: як вранці небосхил
119] Яскравіший на сході, ніж у жодній
120] Частині, де зникає знак світил,
121] Я, зводячи свій зір, мов із безодні,
122] Побачив, що середина кайми
123] Пруги лишила темні та холодні
124] Як дужче пломеніє там, де ми
125] Ждем дишля, згубного для Фаетона,
126] Обабіч же — дедалі більше тьми,
127] Так мирна орифлама та червона
128] Посеред смуг темніших, неярких
129] Мінилася, мов огняна корона.
130] Я бачив юрми ангелів святих
131] Співали посередині й світились,
132] І блиск і вміння розрізняли їх.
133] Я бачив, що, коли вони крутились,
134] їм слала'усміх, як м'який єдваб,
135] Краса, й на неї радо всі дивились.
136] Зі скарбом слів, як і уяви, я б,
137] Скромнішим бувши із людей, смиренний,
138] Не описав найменшої з приваб.
139] Бернар, побачивши, як очі в мене
140] Принадив пал, що і його палив,
141] У нього затопив свій зір вогненний,
142] І зір мій теж сильніш запломенів.
ПІСНЯ ТРИДЦЯТЬ ДРУГА
1] Повитий в радість мудрий споглядальник
2] Почав так мову у святих словах,
3] Мов добрий та уважний стернувальник:
4] "Ту рану, що Марія у віках
5] Загоїла, — завдати ще й ятрити
6] Тій дано, що сидить в її ногах.
7] А трохи нижче — третій ряд відкритий
8] Рахіллю, що ласкавий зір зверта
9] До Беатріче, як ти мав уздріти,
10] Ревекка з Сарою, Юдіф і та,
11] Яка прабабкою була співцеві,
12] Що для "Помилуй мя" розкрив уста, —
13] Здадуться всі тобі кільцем в кільцеві,
14] Я ж оком кожний теж пройду карниз,
15] Аж поки стане низ кінцем кінцеві.
16] Од лави сьомої угору й вниз
17] Єврейки посідали на сидіннях
18] В яскравім сяйві пелюсткових риз.
19] Помітно змінність в різних поколіннях
20] У вірі у Христа між різних лав,
21] Як вал, що височить на половинах.
22] Де квіт весь розпустився й розплатав
23] Всі пелюстки — собор там розмістився
24] Тих, хто Христового пришестя ждав.
25] Де ж простір поміж дуг ще не закрився,
26] Над чолами сіяє ореол
27] В тих, хто повірив, як Христос явився.
28] В усіх віках уславлений престол
29] Цариці неба й нижчі ще престоли
30] Собою створюють великий мол.
31] Навпроти ж — Іоанн, високочолий
32] Святий пустельник, що, зазнавши мук,
33] Два роки ще топтав у Пеклі доли.
34] А нижче лави у відрубний пук
35] Франціска, Бенедикта, Августина
36] Та інших в'яжуть, як у зграйний звук.
37] Дивуйся ж на дбайливість властелина:
38] Два зори віри в цьому є саду,
39] І кожному в нім— рівно половина.
40] Униз за поділяючу гряду,
41] Яка проходить точно та грунтовно, —
42] Не по своїх заслугах всі в ряду,
43] А по чужих, проте й не безумовно,
44] Бо виправдані душі ці були,
45] Як ще їм правди шлях не сяв любовно.
46] Ти в цім переконаєшся, коли
47] Побачиш зір невинний та чудовний,
48] Почуєш хор дитячий немалий.
49] Не певний ти й в непевності безмовний,
50] Але я визволю від пут, що ум
51] Тебе оплутав, сам облуди повний.