На це запитання графиня перестала відчувати жар, що палив їй щоки,— вона похолола.
— Щоб ти не подумала, ніби я обмовив чоловіка, який здався тобі гідним твого кохання, я влаштую так, що Флоріна власноруч віддасть тобі твої листи до Натана.
— Але чому б йому самому не віддати їх на моє прохання?
— А як він відмовиться?
Графиня опустила голову.
— Світ мені бридкий,— сказала вона,— і я не хочу бувати в ньому. Я житиму наодинці з тобою, якщо ти мене простиш.
— Ти, мабуть, знову знудилася б. Та й що скажуть у світі, якщо ти раптом станеш жити відлюдницею? Навесні ми вирушимо в мандри, побуваємо в Італії, проїдемо по Європі, а згодом, дивись, тобі доведеться виховувати не тільки нашого первістка. Проте завтра нам неодмінно треба бути на балу-маскараді в Опері, інакше ми не зможемо повернути твої листи без розголосу. А коли Флоріна сама віддасть тобі твої листи до Натана, хіба цим не доведе вона свою владу над ним?
— І я це побачу на власні очі? — з жахом спитала графиня.
— Завтра вночі побачиш.
Наступного вечора, близько півночі, на балу-маскараді в Опері Натан прогулювався в фойє з жінкою в масці, тримаючи її під руку з виглядом турботливого чоловіка. До них підійшли дві дами в масках.
— Ти пропав, розтелепо! Марі тут і бачить тебе,— сказав Натанові Ванденес, перевдягнутий жінкою.
— Якщо хочеш я розповім тобі про таємниці, які Натан від тебе приховує. Твоєму коханню до нього загрожує небезпека,— сказала Флоріні Марі, ледь стримуючи тремтіння.
Натан пустив руку актриси й кинувся за графом, який сховався від нього в натовпі. Графиня підвела Флоріну до лавки, і вони обидві сіли. Там уже сидів і Фелікс, що повернувся охороняти дружину.
— Кажи, дівонько,— мовила Флоріна,— і не сподівайся довго мене морочити. Ніхто у світі не забере від мене Рауля, зрозуміла? Я тримаю його на припоні звички, а це міцніша прив'язь, ніж кохання.
— А ти справді Флоріна? — запитав Фелікс своїм звичайним чоловічим голосом.
— Нічого собі запитаннячко! Якщо ти навіть не впізнав мене, то як я можу тобі вірити, артисте?
— Запитай у Натана, який зараз побіг розшукувати свою любку, де він перебув ніч три доби тому. Він мало не вчадів на смерть, намагався накласти на себе руки через борги, а ти про це й не знала, крихітко. Ось, як ти втаємничена у справи чоловіка, що його нібито кохаєш. Кохаєш, а залишаєш без жодного су, і він убиває себе або, точніше кажучи, дає маху. Невдале самогубство — це не менше безглуздя, аніж дуель без жодної подряпини.
— Ти брешеш,— сказала Флоріна.— Того дня він у мене обідав. А ввечері... Бідолаху розшукували, і він сховався. От і все.
— Ну то запитай у готелі на вулиці Майль, чи не привезла його туди напівмертвим одна красуня, з якою він цілий рік підтримував ніжні взаємини; а листи суперниці зберігаються у тебе в кімнаті, під самісіньким твоїм носом. Якщо хочеш провчити Натана, їдьмо зараз усі втрьох до тебе. Там я доведу тобі з документами в руках, що дуже скоро він опиниться в борговій в'язниці на вулиці Кліші. Але ти зможеш урятувати його, якщо ти добра дівчина.
— Замилюй очі іншим, любчику, а Флоріну не одуриш. Я певна, що Натан ні в кого не закоханий.
— Ти хочеш сказати, що від якогось часу він став особливо уважний до тебе? Таж це якраз і доводить, що він палко закоханий.
— Закоханий у світську жінку?..— мовила Флоріна.— Через таку дрібничку я не стану турбуватися.
— А хочеш, він зараз підійде до тебе і скаже, що сьогодні не зможе провести тебе додому?
— Якщо ти покажеш мені такий фокус, я поведу тебе до себе і ми вдвох .пошукаємо листи. Я повірю в них тільки тоді, коли їх побачу,— сказала Флоріна.— Чи він пише їх, поки я сплю?
— Сиди тут,— сказав Фелікс,— і дивись.
Він узяв дружину під руку й на два кроки відійшов від Флоріни. Незабаром Натан, оббігавши все фойє у пошуках своєї маски,— так собака шукає хазяїна,— повернувся на те місце, де його застерегли від небезпеки. Прочитавши на його чолі стурбованість, яку легко було помітити, Флоріна постала перед письменником, наче термін сплати, і сказала йому владним голосом:
— Я не хочу, щоб ти відходив від мене, я маю на це підстави.
— Я — Марі! — прошепотіла тоді графиня на вухо Раулю, за порадою чоловіка.— Хто ця жінка? Покиньте її негайно, вийдіть і чекайте мене внизу, біля сходів.
Опинившись у такому безвихідному становищі, Рауль із силою відштовхнув руку Флоріни, яка не чекала від нього такого маневру. Хоч вона й учепилася за нього міцно, їй довелося пустити його. Натан відразу зник у натовпі.
— Ну що, правду я казав? — прошепотів Фелікс на вухо приголомшеній Флоріні й запропонував їй руку.
— їдьмо,— сказала вона.— Хай там хто ти є, їдьмо. Карету маєш?
Замість відповіді Ванденес швидко вивів актрису з фойє, а тоді збігав по дружину, в те місце під перистилем, де вони домовилися зустрітись. Через кілька хвилин коні, яких жваво поганяв кучер Ванденеса, домчали їх до актрисиного будинку. Флоріна скинула маску. Графиня здригнулася від подиву, побачивши її обличчя — актриса задихалася від люті й була чудова у своєму гніві й нападі ревнощів.
— Тут десь має лежати портфель, ключ від якого Натан тобі ніколи не довіряв,— сказав Ванденес.— Листи в ньому.
— Тепер ти мене справді заінтригував. Ти знаєш про те, що непокоїло мене останніми днями,— сказала Флоріна й кинулась у кабінет по портфель.
Ванденес побачив, як його дружина зблідла під маскою. Кімната говорила більше про близькі взаємини актриси з Натаном, ніж про це хотіла б знати його ідеальна кохана. Жіноче око вмить прозирає в таких речах істину, і графиня зрозуміла, що Фелікс правду казав: усе тут свідчило про спільне домашнє життя.
Флоріна повернулася з портфелем.
— Як його відкрити? — спитала вона.
Актриса звеліла покоївці, щоб та принесла великого кухонного ножа. Схопивши ніж, вона помахала ним і вигукнула:
— Ось перо, яким би я написала йому листа!
Почувши це жаргонне слівце, графиня здригнулася.
Тільки тепер зрозуміла вона до кінця те, що вчора намагався пояснити їй Фелікс — у яку прірву вона мало не скотилася.
— Ох, і дурна ж я,— сказала Флоріна.— Краще взяти його бритву.
Вона взяла бритву, якою Натан ще сьогодні голився, і розрізала сап'ян по згину. Листи Марі випали у проріз. Флоріна схопила один навмання.