Перші слова, написані на пергамені, що виявлено в олив'яній скриньці, були такі:
Академіки з Аргамасільї, містечка в Ламанчі,
на життя і смерть доблесного Дон Кіхота з Ламанчі
(написали таке)
ЧОРНОМАЗА, АКАДЕМІКА АРГАМАСІЛЬСЬКОГО, НА ГРОБНИЦЮ ДОН КІХОТА
ЕПІТАФІЯ
Дивак, чиї химери багатіші
За славлені Язонові трофеї;
Мудрець, чиї закручені ідеї
За флюгера колючого верткіші;
Вояк, чиї звитяги всіх гучніші
Лунають від Ламанчі до Мореї;
Співець краси і цноти Дульсінеї,
Чиї пісні в віках найголосніші;
Той, хто заткнув за пояс Амадісів,
Той, хто вбачав пігмея у гіганті,
Слугуючи Венері та Беллоні;
Той, хто лишив позаду Бельянісів,
Той, хто блукав верхом на Росинанті,
Тут опочив у праотецькім лоні. [331]
МИСКОЛИЗА, АКАДЕМІКА АРГАМАСІЛЬСЬКОГО, НА ХВАЛУ ДУЛЬСІНЕЇ ТОБОСЬКІЙ.
СОНЕТ
Зирнувши на цей вид і стан дорідний,
Приваблений дебелістю своєю,
Тобоську ти впізнаєш Дульсінею,
Якою марив наш гідальго гідний,
Задля якої він топтав безплідний
Схил Сьєрри Нефи, а слідом за нею
Зело Монтьєля й пишную лілею
Аранхуеса, стомлений і блідний.
Дочасну згубу доля їм судила:
Зів'янула красуня, цвіт чарівний,
Сконав і славний рицар наш мандрівний;
Вона з красою у землі зітліла,
А він, оживши в брилі мармуровій,
Усе ж не втік оман і зрад любові.
ЧУДОТВОРА, НАЙДОТЕПНІШОГО АКАДЕМІКА АРГАМАСІЛЬСЬКОГО, НА ХВАЛУ РОСИНАНТОВІ, КОНЕВІ ДОН КІХОТА З ЛАМАНЧІ
СОНЕТ
На збагренім Беллоною грізною
Гордливім адамантовім престолі
Із силою, не знаною ніколи,
Ламанчець стяг зметнув над головою.
Бере він меч, свою незрадну зброю,
Жахливу в рубці, різанні й уколі,
— І вже шукає муза мимоволі
Новітній склад новітньому герою.
Якщо живі в Британії ще згадки
Про Амадіса, що його нащадки
Блискуче відродили грецьку славу,
То подвиги й тріумфи Дон Кіхота
Іще гучніші — їх ярка пишнота
Уславила Ламанчу величаву.
Коли вже й Росинантові не сором
Рівнятись із преславним Брільядором,
— То невмирущий рицар наш по праву. [332]
СКАЛОЗУБА, АКАДЕМІКА АРГАМАСІЛЬСЬКОГО, САНЧУ ПАНСІ
СОНЕТ
От Санчо Панса. Він малий на зріст,
Але великий духом — дивне диво!
Своєму пану він служив правдиво,
Вкладаючи в ту службу весь свій хист.
Він графом стати міг, та світу злість
Надію ту підрізала зрадливо,
Бо світ дививсь на щиру душу криво,
От-от, здавалось, і осла він з'їсть,
Створіння мирне, на якім цей воїн,
Хвали щонайгучнішої достоїн,
За Росинантом поспішав баским.
Оманливі надії, цвіт рожевий,
Як мимо нас у далеч спішите ви
І в безвісті зникаєте, як дим!
ЧОРТОГОНА, АКАДЕМІКА АРГАМАСІЛЬСЬКОГО, НА ГРОБНИЦЮ ДОН КІХОТА
ЕПІТАФІЯ
Тут спочинув Дон Кіхот,
Був він рицарем мандрівним,
Шляхом рівним чи нерівним
їздив і шукав пригод.
Санчо Панса простачок
Спочиває рядом з паном;
Був він вірним і слухняним,
Зброєносцям всім зразок.
ДАРМОГРАЯ, АКАДЕМІКА АРГАМАСІЛЬСЬКОГО, НА ГРОБНИЦЮ ДУЛЬСІНЕЇ ТОБОСЬКОІ
ЕПІТАФІЯ
Тут спочила Дульсінея,
Дівка добра, пишнотіла,
Люта смерть її скосила,
І взялась вона землею.
Роду чесного, простого,
Це була сама чеснота,
Дама серця Дон Кіхота
І краса села свойого. [333]
Оце і всі вірші, які пощастило нам відчитати; решту рукописів понадточував шашель, і їх передано одному академікові, аби він розшифрував їх чи дав принаймні свої кон'єктури. Є відомості, що коштом невсипущої і ретельної праці він таки спромігся це зробити і має намір огласити ті творіння друком в надії на третій виїзд Дон Кіхота.
Forse altri cantera con miglior plettro. (Хтось інший, може, краще оспіває).
Кінець першій частині
Примітки
ПРИСВЯТА
С. 7. Дук Бехарський — Дон Алонсо Дієго Лопес де Суньїга-і-Сотомайор, багатий гранд іспанський, відомий меценат; надій, що їх Сервантес покладав на нього в зв'язку з друком "Дон Кіхота", не виправдав. Його імені в подальшій творчості письменника вже не зустрічається.
ПЕРЕДНЄ СЛОВО
С. 8. ...народилося воно в темниці...— Свідчення того, що Сервантес або задумав свою книгу, або почав її писати в севільському ув'язненні 1597 року.
С. 9. ...проспавши стільки років у мовчанці забуття...— Сервантес нічого не публікував від 1585 року, коли вийшов у світ його роман "Галатея" і була поставлена в театрі комедія "Переполох".
Святий Тома — Фома (Тома) Аквінський (1225 або 1226-1274) — італійський богослов і філософ, автор трактату "Сума теології". Вчення його, так званий томізм, став офіційною філософією католицької церкви.
Зоїл — давньогрецький філософ і ритор IV в. до н. є. В минулому столітті зоїлом стали називати прискіпливого, недоброзичливого і в'їдливого критика.
Зевксид — давньогрецький художник V-IV вв. до н. є. Творів не збереглося.
С. 10. Іван Індійський — володар легендарного царства чи то в Азії, чи то в Африці.
Цісар Трапезонтський — володар держави на території нинішньої Туреччини в 1204— 1461 роках зі столицею Трапезонт (сучасний Трабзон).
Граматик — учений тлумач давньогрецької й латинської поезії.
С. 11. Как — в античній міфології велетень з трьома головами, убитий Гераклом, Вулкановим сином.
Єпископ Мондоньєдський — іспанський прелат і письменник Антоніо де Гевара (1490-1548), сповідник та хроніст Карла І; жіночі імена Ламія, Лаіда та Флора згадуються в його "Інтимних записках".
Медея — у грецькій міфології донька колхідського царя, допомогла аргонавтам добути золоте руно. Коли Ясон зрадив її, вона вбила суперницю і двох дітей від Ясона. Образ Медеї дістав розвиток в літературі, зокрема в Овідія. [679]
Каліпсо — у грецькій міфології одна з німф.
Цірцея (Кіркея) — у грецькій міфології чарівниця з острова Ея, яка обернула на свиней одіссеєвих супутників.
Юлій Цезар у своїх "Записках"... — Римський імператор Гай Юлій Цезар (100— 44 до н. є.), який написав книгу про свій похід на Галію "Записки про гальську війну".
Плутарх — давньогрецький письменник та історик (бл. 45-бл. 127). Написав 50 біографій славетних греків і римлян під назвою "Порівняльні життєписи".
Леон Юдей — автор трактату "Бесіди про кохання", написаного наприкінці XV в. італійською мовою.
Фонсека — Крістобаль де Фонсека (1550-1621) —а вгустинський чернець, автор трактату "Любов до Бога" (1592).
С. 12. Монтьєльський повіт — місцевість у Ламанчі.
С. 13. Урганда — чаклунка з роману "Амадіс Гальський". Баламуткою прозвана за те, що часто змінювала свою подобу.