Астролог
Прийміть як дар астральних дій мінути!
Хай словом чар ваш розум буде скутий,
Нехай натомість бездоріж буя
Фантазії свавільна течія.
Глядіть на те, за чим сюди прийшли ви;
Ми вірити повинні в неможливе.
Фауст підіймається на сцену з другого боку.[63]
Астролог
Ось чарівник в вінці, в плащі жерця,
Початому він доведе кінця.
Уже й триніг із глибу десь з'явивсь,
І фіміам над ним пахучий звивсь.
Небавом маг почне свої замови,
На щастя нам звершить він чин чудовий.
Фауст
(високохмарно)
Я кличу вас, о Матері святі!
Ви в безмірі, в одвічній самоті —
І не одні! Над вами в зміні дивній
Життя подоби носяться безживні,
Усі єства, що тут колись були,
Побіля вас безсмертя осягли;
Ви ділите їх, владарки урочі,
Між світлом дня і темрявою ночі;
Одних захопить любий вир життя,
А других визве мага закляття:
Упевнено загляне він в невидне
Й охочому покаже диву гідне.
Астролог
Чарівний ключ об чашу ледь черкнув, —
І все туман пахучий огорнув,
Різноманітні поплили хмарки —
Стьожки, кружки, цівки, клубки, вінки…
Та що це знов нам дива додає?
Від того руху музика встає,
У ній бринить краса якась ясна,
Й повніє все мелодія рясна.
Дзвенять тригліфи, хор колон співа,
І храм увесь — мов музика жива.
Туман розтав; з прозорого серпанку
Юнак вродливий вийшов наостанку.
Навіщо тут слова мої здалися?
Хто ж не впізнав прекрасного Паріса?
Дама
Як сяє в нім краса, і сила, й юнь!
Друга
Мов персик свіжий, знадний цей красунь!
Третя
Які тендітні й соковиті губи!
Четверта
Пригубити б той келих кожній любо!
П'ята
Є врода, а субтильності нема.
Шоста
І грації у нім шукать дарма.
Лицар
Пастух, та й квит, хоч і царського роду;
Манір шляхетних в нім нема й заводу.
Другий
Отак півголий — ніби й справді гожий;
А в панцирі на що він буде схожий?
Дама
Ось він сідає — лагідно та мило.
Лицар
А вам уже в обійми закортіло?
Друга дама
Як гарно він на руку обіперсь!
Підкоморій
Ото нечема! Тут же й розпростерсь…
Дама
Та вам, мужчинам, все невлад, відомо!
Підкоморій
Де ж пак — розлігсь при цісарі самому!
Дама
То роль така; по п'єсі він один.
Підкоморій
Чи роль, не роль, а пам'ятай же чин!
Дама
Ось сон легкий вродливця огортає.
Підкоморій
Уже й захріп; ну й натурально грає!
Молода дама
(у захваті)
Не фіміам — якийсь знадніший пах
Війнув, дихнув — до серця аж досяг.
Літня
Ті пахощі мов душу підмивають,
Від нього то!
Стара
Той запах розливають
Зростання квіти — чаші нектарові,
Що зацвітають рясно в юнакові.
З'являється Гелена.
Мефістофель
Оце така! Тоді я не боюсь!
Не по мені вродливиця чомусь.
Астролог
Я вражений без краю і без міри!
Немає слів, признаюся вам щиро,
Ізмалювать божественну красу,
Оспівану з прадавнього часу.
Хто зрить її — дивує до нестями,
Хто мав її — був рівен із богами!
Фауст
Чи я не сню? В глибінь душі буремно
Влилось краси пресвітле джерело!
Трудне шукання красний плід дало,
І я жерцем зробився недаремно.
Був світ мені нікчемним і пустим, —
Став бажаним, змістовним і тривким!
Нехай як дим у безвісті розплинусь,
Коли від тебе, владарко, відкинусь!
Той образ, що в свічаді чарівнім
Являвсь мені для насолоди, —
Лиш тінь бліда твоєї вроди!
Тобі, тобі до решти віддаю
Всю пристрасть огняну мою,
Любов, жагу, обожування, безум!
Мефістофель
(із будки)
Не випадай із ролі, будь тверезим!
Літня дама
Струнка й гінка — а голова мала.
Молода
Коли б нога доладна хоч була!
Дипломат
Принцес я бачив іноді таких;
Вродливиця од голови до ніг.
Придворний
Вона тихцем підходить до сонька.
Дама
Із краснем поруч надто вже бридка.
Поет
її краса йому скрашає сон.
Дама
Вона — Діана, він — Ендіміон.[64]
Поет
Ось відійшла богиня без вагання,
Схилилася і п'є його дихання,
І враз — цілунок! О жаданий рай!
Дуенья
Ще й привселюдно! Це вже через край!
Фауст
Хлопчиську стільки милості!
Мефістофель
Та цить!
Що хочуть, можуть привиди робить.
Придворний
Він пробудивсь; вона підкралась, стала.
Дама
Оглянулась! Я так собі й гадала!
Придворний
Здумився він: це що за дивина?
Дама
А їй те все уже не первина.
Придворний
Тепер вона віч-на-віч стала з ним.
Дама
Я бачу вже — впаде він їй до верші,
І він же, мабуть, думає, що перший!
Усі мужчини — дурні в ділі цім.
Лицар
Краси й кохання осяйна цариця…
Дама
Та ні, блудниця безсоромна, ница!
Паж
Щасливець він! Чому я не Паріс!
Придворний
У сіть таку усякий би поліз!
Дама
Клейнод той мали всі, кому охота,
Вже непомалу стерлась позолота.
Друга
Вона ж ізмалку віялася скрізь.
Лицар
Шукай хто хоч свіжішої принади,
А я і цим послідкам буду радий.
Учений
Мені та постать у очах ясна,
Та я сумнюсь, чи справді то вона.
Що бачим ми — оманливе надміру,
А в писане я непохитно вірю.
Тут сказано: "Вона у Трої всім
Подобалась — і сивим, і старим".
І опис той якраз сюди пасує:
Хоч я й старий — вона мене чарує.
Астролог
Вже він не хлопець, а одважний муж, —
Схопив, підняв вродливицю чимдуж,
Шкода в його міцних руках пручаться,
Він викраде її!
Фауст
Отак загнаться!
Як смієш ти, зухвалий блазню! Стій!
Мефістофель
Заплутався ти сам у грі пустій!
Астролог
Мені здається, мусимо ту сцену
Назвати ми: "Як викрали Гелену".
Фауст
Як викрали? А я ж стою тут нащо?
Чи ж я ключем, як треба не махну?
Він вів мене крізь просторінь мовчашу,
Крізь хлань жахну — і став я на стану;
Я в дійсності, я на твердому ґрунті,
І дух мій духів подолає в бунті;
Собі я владу виборю двійну.
Далека стала близькою мені,
Спасу її — вона моя вдвійні!
Сміліш! Мені міць Матерів поможе!
Хто взнав її — без неї жить не може!