Конетабль
Ви — мужності взірець.
А в Генріха замало вояків,
Похід їх виснажив, багато хворих.
Клянусь — як він побачить наше військо,
Ураз помчить душа в безодню страху,
Про викуп мову поведе напасник.
Франц. король
Скажіть, хай швидше їде Монжуа.
Від Генріха ми хочемо почути,
Який він нам запропонує викуп.
Дофіне, ви залишитесь в Руані.
Дофін
Ні, ні, королю, я благаю вас.
Франц. король
Терпіння майте; залишіться з нами.
Панове, час настав: явіть відвагу —
Чекаємо на звістку про звитягу.
Виходять.
СЦЕНА 6
Англійський табір у Пікардії.
На сцені зустрічаються капітан Гауер, англієць, і капітан Флюелен, валлієць.
Гауер
Які новини, капітане Флюелен? Ви були коло мосту?
Флюелен
Запевняю вас, що піля мосту ми діємо плискуче.
Гауер
З герцогом Ексетером нічого лихого не сталося?
Флюелен
Герцог Ексетер — мушній, як Агамемнон. Це людина, яку я люплю й повашаю серцем і душею. Заради нього не шкодую ні сил, ні шиття, щоп виконати свій опов'язок. З ним, слава погу, нічого не сталося, і він мушньо утримує міст, виявляючи плискуче знання воєнного мистецтва. Там, піля мосту, я зустрів одного офіцера. Чесно кашучи, думаю, що він мушній, як Антоній. Він ще не здопув сопі такої слави, проте я сам свідок, що хоропрості виявив не менше.
Гауер
Хто він?
Флюелен
Прапорщик Пістоль.
Гауер
Не знаю такого.
Входить Пістоль.
Флюелен
Ось він.
Пістоль
Про ласку я благаю, капітане;
До тебе Ексетер прихильний вельми.
Флюелен
Так, хвалити пога, я заслушив у нього деяку прихильність.
Пістоль
Твердий солдат і серцем благородний
Наш бравий Бардольф. А жорстока доля,
Це колесо зрадливої Фортуни,
Богині тої, що сліпа стоїть
На камені, який у вічнім русі...
Флюелен
Перепрошую, пане Пістоль! Фортуна зображена сліпою, з зав'язаними очима, щоп показати нам, що вона сліпа. Вона зображена за колесом, щоп показати нам — і в цьому вся суть — що вона неспокійна, непостійна, мінлива й ненадійна. Вона стоїть, так пи мовити, на круглому камені, а той котиться, котиться, котиться... Правду сказати, поет змалював її просто чудово. Фортуна — надзвичайно повчальний опраз.
Пістоль
На Бардольфа насупилась Фортуна:
Вкрав дароносицю й повиснуть має.
Це люта смерть.
Нехай полишать зашморг для собак,
Аніж людині стягувать горлянку.
Та Ексетер вже виніс вирок смертний;
А справа ж дріб'язкова.
То, може, ще послухає тебе він.
Нехай безчестя і мотуз дешевий
Не увірвуть життя тонкої нитки.
Врятуй же Бардольфа. А я віддячу.
Флюелен
Прапорщику Пістоль, я вас розумію, але тільки до певної міри.
Пістоль
Виходить, ти радієш!
Флюелен
Радіти тут, звичайно, нічому. Та хай пи він пув мені хоч рідним братом, я дозволю сопі заувашити, що погодився б із волею герцога і стратою Пардольфа.
Пістоль
Бодай ти здох! Ось — figo* на за це!
(* Дуля (ісп.))
Флюелен
Допре.
Пістоль
Іспанську фігу!
Флюелен
Душе допре.
Гауер
Та це ж несосвітенний шахрай і негідник! Тепер я його пригадую — звідник і кишеньковий злодій.
Флюелен
Запевняю вас, що піля мосту він говорив як найхорипріший серед хороприх. А те, що він мені тепер сказав,— нехай. Пудьте певні, моя черга теж надійде.
Гауер
Звісно, це блазень, йолоп і пройдисвіт, який час від часу вирушає на війну, щоб потім, повернувшись у Лондон, удавати справжнього солдата. Такі лебедики, не моргнувши оком, назвуть вам імена великих полководців і пригадають до найменших подробиць, де і що діялося: у тім-то редуті, в тім-то виломі, в такому-то конвої; хто відзначився, хто загинув, кого розжалували, на яких умовах наполягав ворог. І все це вони викладуть вам військовими термінами, та ще й прикрасять новомодними клятвами. До того ж борода, підстрижена, як у воєначальника, і грізний бойовий мундир, коли довкола піняться кухлі, а в головах аж гуде від елю, справляють таке враження, що просто диво! Вам слід навчитися розпізнавати цих поганців, що ганьблять наші часи, бо інакше вас можуть дуже легко ввести в оману.
Флюелен
Гаразд, капітане Гауер. Тепер я пачу, що цей чоловік зовсім не той, за кого так намагається сепе видати. Хай-но лиш зловлю його на чомусь, тоді й поговоримо відверто.
(За сценою чути барабанний бій.)
Чуєте? Це йде король, а я маю розповісти йому, що діялось піля мосту
.
(Під барабанний бій, з розгорнутими знаменами входять король Генріх, Глостер і виснажені солдати.)
Хай пог плагословить вашу величність!
Король Генріх
Ти з мосту повертаєш, Флюелене?
Флюелен
Так, з дозволу вашої величності. Герцог Ексетер захищав міст вельми хоропро. Французи, дозволю сопі заувашити, втекли. В сутичках наше військо виявило мушність і хоропрість, Супротивник спропував захопити міст, але змушений пув підступити, і тепер міст у руках герцога Ексетера. Ваша величність, герцог— справді хороприй чоловік.
Король Генріх
Які ваші втрати, Флюелене?
Флюелен
Супротивник зазнав душе великих втрат. Порівняно великих. А герцог — їй-погу, він, гадаю, не втратив шодного солдата, крім одного, якого мають повісити за крадішку в церкві. Якийсь Пардольф, якщо ваша величність його знає. У нього все опличчя опсипане карпункулами, прищами, гулями та червоними плямами, гупи мало не сходяться з носом, а він у нього наче головешка — як не синій, то червоний. А тепер пропаде ніс, погасне й головешка.
Король Генріх
Ця кара жде кожного, хто вчинить такий злочин. Ми віддаємо суворий наказ про те, що в поході забороняється силою брати будь-що у селян, що за все слід платити, що жодного француза не можна ображати чи лаяти зневажливими словами. Бо коли милосердя і жорстокість змагаються між собою за королівство, то переможе радше великодушний гравець.
Сурма. Входить Монжуа.
Монжуа
Ви знаєте по одягу, хто я.
Король Генріх
Знаю. А що від тебе взнаю?
Монжуа
Слово мого пана.
Король Генріх
Яке саме?