(Тривога. За сценою чути гарматні постріли.)
Все зметено ядром. Тепер волію,
Щоб ваша думка докінчила дію.
(Виходить)
СЦЕНА 1
Франція. Перед мурами Гарфлера.
Гамір битви. Входять король Генріх, Ексетер, Бедфорд, Глостер і солдати, які несуть штурмові драбини.
Король Генріх
Крізь вилом пройдемо — або тілами
Своїми замуруємо його!
Ніщо не прикрашає так людину,
Як скромність і смирення в мирний час.
Та лиш покличуть сурми бойові,
Хай тигром кожен ворогу здається!
Напружте м'язи, розпаліте кров,
Сховайте вдачу лагідну за люттю.
Хай очі хижим блиском загоряться
І грізно визирають із очниць,
Немов гармати. Хай чоло похмуре
Над ними нависає, наче скеля,
Яку таранить вічно, невмолимо,
Неначе звір жорстокий, океан.
Роздуйте ніздрі, стисніть міцно зуби
І віддих затамуйте; дух борні
Хай в вас повстане. Лицарі, вперед!
У ваших жилах кров войовників,
Що в ратному труді, як Александр,
На цій землі не відали утоми
І, лиш звитяживши, мечі ховали.
Не осоромте рідних матерів
І доведіть, що справді ви сини
Героїв тих, кого звете батьками!
Хай стане кожен з вас у цім бою
Взірцем для простолюддя. Поселяни!
Вас Англія зростила. Доведіть,
Що мужній дух її ви зберегли,
Що батьківщини ви сини достойні,
Хоч ваші очі вже мені сказали:
Немає ницих серед вас людців.
Ви — наче гончаки, що нетерпляче
В погоню рвуться. Піднято вже звіра.
Хай чує ворог мужній клич здаля:
"За Англію! За Гаррі-короля!"
Виходять.
Тривога. За сценою чути гарматні постріли.
СЦЕНА 2
Там же.
Входять Нім, Бардольф, Пістоль і хлопчик-слуга.
Бардольф
Вперед, вперед, вперед! У вилом! У вилом!
Нім
Прошу тебе, капрале, зачекай. Надто вже гаряча бійка вийшла. А життя в мене одне. І це була б уся казка, коли б тут не стало надто жарко. Ось яка музика.
Пістоль
Нівроку музика. Таке зчинилось,
Що де не вдар, то гине божий раб.
Кривавий день — Рубай упень!
Здобудеш вічну славу.
Хлопчик
Якби мені оце зараз до Лондона, в пивницю. Всю славу віддав би за кухоль пива і безпечне місце.
Пістоль
А я,
Якби сповнялися бажання,
То без хвилини зволікання
Вже мчав би теж туди.
Хлопчик
Утік би враз, коли б хоч раз
Як вільний птах злетів.
Входить Флюелен.
Флюелен
До вилому, собаки! Вперед, негідники!
(Жене їх уперед)
Пістоль
О, зжалься, герцогу, на душі грішні!
Вгамуй свій гнів, вгамуй свій мужній гнів!
Вгамуй свій гнів, благаю!
Вгамуйсь, молодче! Май же милосердя!
Нім
Оце потіха! А от з вами, ваша честь, не потішишся!
Усі, крім хлопчика виходять.
Хлопчик
Хоч і малий я ще, а хвальків цих наскрізь бачу. Слугую всім трьом, а от коли б так вони спробували мені слугувати то навряд чи всі разом упоралися б. Бо з таких блазнів і одного путнього чоловіка не зліпиш. Коли яка небезпека, то в Бардольфа душа від страху біліє, а лице червоніє. На око хоробрий, але до бійки не вельми охочий. Пістоль убиває язиком, а меча не виймає. Через те в нього що не слово, то зламане, а зброя цілісінька. Нім десь прочув, що мовчкуваті люди найхоробріші. Тому навіть і молитви вголос не проказує, щоб його за боягуза не мали. А що говорить мало, то й поганих слів уживає небагато; не більше, ніж робить добрих справ. Голови ще нічиєї не проломив, окрім власної, та й то об стовп, коли п'яний був. Крадуть вони, що під руку попаде, а кажуть, що все по закону. Бардольф якось поцупив футляр від лютні. Дванадцять миль його ніс, а потім продав за півтора пенса. Крадіжка побратала Німа й Бардольфа. В Кале поцупили совок для вугілля. Цей подвиг одразу навів мене на думку, що вони взялися до чорної роботи. Хочеться їм, щоб мої руки почувалися в людських кишенях так само вільно, як рукавички чи носовички в кишені їхнього власника. Та мені гидко від цього перекладання з чужої кишені у свою, бо це все одно, що напихати її кривдами. Доведеться покинути цих хазяїв та пошукати кращої служби. Кишки мої не можуть перетравити їхньої підлості; треба її виблювати.
(Виходить)
Входить Флюелен, за ним Гауер.
Гауер
Капітане Флюелен, вас кличуть до підкопу: з вами хоче поговорити герцог Глостер.
Флюелен
До підкопу? Скажіть герцогові, що до підкопу не можна підходити, бо він, дозволю сопі заувашити, зроблений не так, як того вимагають правила воєнного мистецтва. Він не досить глибокий. Дозволю сопі заувашити, що супротивник — мошете так і доповісти герцогові — підвів контрміни на чотири ярди глибше. Клянусь господом, вони підірвуть геть усе, якщо не пуде кращих вказівок.
Гауер
Герцог Глостер, якому доручено вести облогу, прислухається до кожної поради якогось ірландця — безперечно, дуже хороброго чоловіка.
Флюелен
Капітана Макморіса, еге ш?
Гауер
Мабуть, його.
Флюелен
Клянусь господом, він над йолопами йолоп. Я мошу сказати це йому в шиві очі. І дозволю солі заувашити, що він розуміється на справжньому воєнному мистецтві—я маю на увазі римське воєнне мистецтво — не краще від щеняти.
Входять Макморіс і капітан Джемі.
Гауер
Ось і він, а з ним шотландський капітан Джемі.
Флюелен
Капітан Дчемі — людина виняткової хоропрості. І це не викликає ніякого сумніву. До того ш, він сповнений рішучості і надзвичайно опізнаний із стародавнім воєнним мистецтвом, судячи з того, що мені відомо про його накази. Клянусь господом, він здатний відстояти свої погляди на воєнне мистецтво стародавніх римлян не гірше за пудь-якого іншого офіцера.
Джемі
Вітаю, капітане Флюелен.
Флюелен
І я вітаю вашу честь, шановний капітане Дчемі.
Гауер
Що сталося, капітане Макморіс? Ви облишили підкоп? Сапери припинили роботу?
Макморіс
Га! Їй-богу, фсе пішло шкереберть. Припинили роботу, просурмили відступ. Клянусь богом і душею сфого батька, робота пішла шкереберть, і її припинили. Їй-богу, за годину я
висадив би ф повітря фсе місто. О, фсе пішло шкереберть, фсе пішло шкереберть. Клянусь богом, усе пішло шкереберть!