— Заступити дорогу? Силою?
— Так, якщо це потрібно.
— Тобто, ви намагаєтесь стримати просування ідеї.
— Вірно!
— У вас нічого не вийде...
Моркар потупцявся на місці, зігріваючи свої старечі кг.ги.
— Чому?
— Тому що ви виставляєте силу проти цього, _ Гордон стукнув себе по лобу зашкарублими долонями. — Сила ніколи нездатна була перешкодити поширенню ідеї. Сила не перешкодила китайським селянам піти за марксистами. Чи не тому сила — ваш засіб, що у вас немає кращої ідеї, яку б ви могли протипоставити комуністичній ?
— Великі ідеї демократії...
— Спробуйте запалити ними голодуючого китайця, Моркар.
Моркар зм'якнув і поплескав Гордона по плечу.
— А ви ідеаліст, Гордон. М-м-м! І поспішаєте, чоспі-шаєте. Якщо в нас немає такої собі заземленої — буквально заземленої — альтернативної ідеї щодо всіляких там земельних реформ і такого іншого (голодуючі мільйони, га? Хе-хе!), то це вже завдання ваше, молодих, відшукати таку ідею.
— Але ж у цьому вся суть. Через це ж я і питаю вас про альтернативу!
— Прокляття на неї, на цю альтернативу! Ми повинні зупинити комунізм. І якщо сила — наш єдиний засіб, то ми вживемо її. Мене дивує, що вона вас так лякає.
— О, насильство мене не лякає! Хіба я не жив насильством? Ні, я заперечую інше — я кажу, що сила тут не допоможе. Силою нічого не вдієш. Вона тільки зажене Азію ще глибше в комунізм.
— Коли ви так думаєте, Гордон, то іцо ви пропонуєте? Яка ваша альтернатива?
Гордон сподівався почути таке запитання і вже заздалегідь ненавидів його — бо воно виявляло його справжню безпорадність.
— Немає у мене альтернативи...
— Тоді що ж ви обираєте — ворожий нам комунізм чи систему взаємної безпеки проти нього?
— Якщо це — єдиний вибір, — відповів Гордон, зачерпнувши тирсу і просіваючи її крізь холодні пальці на підлогу, — то можна одне тільки сказати: горе світові!
Старий знизав плечима.
— Раджу вам упокоритися перед жахливими альтернативами. Така наша ера. І не сподівайтесь, що вона стане легшою. Як сказав Гаусман:
Ти добре розпочав свій бій; Будь дужим, мужнім в боротьбі; Та не надійся, сину мій. Що вдасться вижити тобі.
А втім, досить про це. Що ви збираєтесь робити з собою? Що вам потрібно тут, в Англії? Вирішили вдатися до політики?
— Щоб з особливим бажанням, то не сказав би.
— А в політиці ви могли б розвернутися. І нам неважко було б протягти вас в парламент.
Гордон похитав головою:
— Яка була б з цього користь?
— Не хочете бути консерватором?
— Справа не в цьому. Я просто не вирішив ще, що мені потрібно, що я мушу робити.
— Хіба ви вже втратили інтерес до Аравії? Гордон не відповів.
— Безладдя там зараз, — промовив старий з огидою і знову сплюнув тирсу. — Нам не заважало б мати на своєму боці в парламенті людину з вашим живим знанням тамтешніх справ Адже насправді ми втрачаємо свої володіння не тому, що наші ідеї вбогі, а тому, що ми їх по-ідіотському запроваджуємо в життя. Ви б могли бути неоціненним порадником для нас в парламенті.
Гордон стежив за зимовими пташками, що шукали кришок на підвіконні. Птахів, мабуть, тут добре годували, але зараз вони чомусь роздратували Моркара, і він шугнув їх
— Ви могли б також принести велику користь своїм кочовим друзям, не жертвуючи, водночас, нашими аравійськими інтересами,—казав далі Моркар.—Якби ви потрапили до парламенту, я б постарався забезпечити вам успішний дебют.
— Наскільки успішний?
Моркар подивився на Гордона, посміхнувся і знизав плечима.
— Ви ж знаєте, що таке політика,— промовив він.— Вам би хотілося мати свободу дій, а я не можу вам її пообіцяти.
Тепер прийшла черга Гордона знизати плечима.
— І, знаючи вас, я не міг би також пообіцяти, що все, що ви скажете про Аравію, сприйматимуть, як керівництво до дії. Але я гарантую вплив і авторитет серед членів парламенту. Від вас вимагатимуть лише одне — зважати не тільки на арабські, а й на англійські інтереси...
— Мене не цікавлять "інтереси"... — почав Гордон.
— Чому? Аравія і Англія можуть мати спільні інтереси.
Гордон тримав лещата, тоді як Моркар намагався звільнити від них ніжку стільця.
— Якби мені були відомі якісь спільні інтереси між Аравією та Англією, — промовив Гордон, — я б зчав, що мені робити. Але їх немає. Я не бачу, як можна розв'язати питання відносин між Аравією і Англією, так само, як і питання відносин між комунізмом і некомунізмом. Особливо, якщо розглядати ці відносини у світлі ваших концепцій. Силою нічого не досягнеш. Компромісом — теж Політикою?.. — Гордон відсунув Моркара, щоб самому спробувати розвести лещата. Він узявся рукою за тонку виточену ніжку стільця, а ногою уперся в затискачі.
— Обережніше І — промурмотів Моркар і повторив:— А політикою?
— Спершу я мушу видобути свій Екскалібур істини,— похмуро відповів Гордон, якого на цю паралель навело, очевидно, зусилля, що він його зараз докладав до лещат,— я хочу, щоб весь клинок заблисдсотів у моїй руці. Тільки тоді я знатиму, що робити з ним.
Уявляючи собі, як він ухопиться за меча, Гордон надто сильно потяг за ніжку, і вона тріснула. Якусь мить він з обуренням дивився на уламок, а потім перевів очі на Мор-кара, запрошуючи того важким, пронизуючим поглядом і усім своїм виглядом розсердитися з приводу катастрофи.
Моркар відібрав у нього уламок ніжки, зітхнув і злегенька тицьнув ним Гордона поміж ребер.
— Дивіться, хлопче, як би ви не поламали свій Екскалібур ще до того, як видобудете його...
Ніякого докору, ніякого вияву досади.
— ...І коли ви все ще не хочете приєднатися до нас у політиці, то повертайтесь до Аравії і допоможіть там, чим можете.
— Допомогти черговому Повстанню?
— Ось послухайте, що я вам скажу, — Моркар узяв Гордона за плече і повів у сад, де працювали старики в чорних фартухах. Коли хазяїн та гість проходили повз них, вони кидали працювати і ставали струнко. — Дивіться, не зайдіть надто далеко з вашим арабським повстанням. Над нафтопромислом той самий британський прапор, що й над поштовою конторою за рогом. Зазіхання на промисел — це прямісінька стежка до зрадництва. А як я вам уже сказав, ми не збираємося ставитись прихиьно або об'єктивно до таких явищ. Отже, дивіться — не накойте дурниць...