Гетьман Iван Виговський

Сторінка 84 з 85

Нечуй-Левицький Іван

1895 року, 6 юля

Київ

СЛОВНИК МАЛОВЖИВАНИХ СЛІВ

Аналой — високий церковний столик, на який кладуть ікони чи

богослужебні книги.

Бакаюватий — вибоїстий.

Баніція — оголошення людини поза законом.

Баскак — збирач податків на Русі за часів

татаро-монгольської неволі.

Блаватний — шовковий.

Бунчук — булава з металевою кулькою на кінці і китицею — прикрасою з кінського волосу.

Бург — місто.

Бурянуть — збуритись.

Бусурман,

бусурмен — людина іншої віри; лайка.

Валасатись — байдикувати.

Вантага — вантаж.

Варенуха — горілка.

Вивід — димар.

Визубень — щербина.

Вишахрувати — розпустити.

Віртути — печиво.

Вістовик — посильний.

Войдуватись — змагатись.

Волохи — жителі Придунайських князівств і

Трансільванії (на території нинішньої

Румунії).

Ворушкий — меткий.

Гаківниця — гармата.

Галаган — поплавок на рибальській сіті.

Герольд — оповісник при дворах

європейських монархів.

Гільце — обрядове дерево українського весілля, обвите квітами, ягодами, колосками.

Дідизна — батьківщина.

Довбиш — барабанщик.

Доходжалий — підстаркуватий.

Дреколій — кілок.

Заломити — тут: переважити.

Заметитись — заразитись.

Заскалубина — щілина.

Затяжець — гетьманський козак із

чужоземців.

Зачевріти — зісохнути.

Кабиця —— яма, пристосована для варіння їжі в казані

Кав'яр — ікра.

Каплун — півень.

Келеп — ручна зброя у вигляді молота із дов'гим держаком.

Клейноди —— знаки влади.

Кликун — той, хто оповіщає.

Клобук — високий головний убір із покривалом у православних ченців.

Кляштор — католицький монастир.

Кмітити — стежити.

Кружало — круг; тут: клумба.

Кунтуш — верхній розпашний одяг заможного

польського і українського люду XVI—XVIII ст.

Левенець — високий, дужий юнак.

Літник — старовинний жіночий одяг із легкої матерії.

Лучаний — луговий.

Лягома — під час сну.

Льокай — лакей.

Льотр — розбійник.

Мазка — кров, сукровиця.

Манускрипт — рукопис.

Ментор — наставник.

Моругий

(муругий) — темно-сірий із темними смугами.

Метка — низка.

Мнишики

(мнишки) — варені коржики із сиру з борошном.

Мокрач — болото.

Мурза — титул феодальної знаті у татар.

Навистрічки — навипередки.

Навиглядач — спостерігач.

Навратливий — нав'язливий.

Надимитись — дутися.

Надісь — очевидно.

Напелехати — нарвати.

Настиратись — набридати.

Насторочитись — наміритись.

Нечля — зась.

Носатка — посудина з довгим носиком,

що нагадує чайник.

Облапувати — володіти.

Обляги

(в обляги) — час, коли лягають спати.

Одникуватись — відмовлятись.

Одсипне — один із видів феодального податку.

Оповістка — повідомлення.

Осада — поселення.

Осадчий — засновник населеного пункту.

Пальовий — блідо-жовтий з рожевим відтінком.

Парка

парити — діяти поспіхом.

Партячити — готувати.

Патер — католицький священик.

Перебаранчати — перебивати.

Пернач — булава, у якій навколо стержня розташовані

металеві дощечки (пера): знак влади полковника.

Перун — блискавка.

Перша

Пречиста — християнське свято на честь Богоматері.

Підкоморій — урядовець при королівському дворі.

Плачинда — виріб плескатої форми із прісного тіста із

начинкою чи без неї.

Плебс — народ.

Побідник — переможець.

Повісмо — пучок оброблених конопель або льону, готовий для пряжі.

Позир — погляд.

Покладати — тут: думати.

Покоїк — кімнатка.

Попар — дух.

Посесія — переданий в аренду державний маєток.

Притичина — заковика.

Префект — тут: особа, що обіймала адміністрацію

єзуїтської колегії.

Пригічний — наглядач у панській економії.

Прикалабок — невелика прибудова.

Присок — жар.

Прімас

(примас) — вища духовна особа у католицькій церкві.

Промашка — прогулянка.

Пугар —— кубок.

Ридван — карета для далеких подорожей, запряжена

6—12 кіньми.

Розмякинитись — обм'якнути.

Розпитки — розпитування.

Розчовпити — збагнути щось.

Садукей — представник релігійно-політичної течії у

стародавній Іудеї.

Саєт (саєта) — сорт тонкого англійського сукна.

Сапатий — хворий на сап.

Сириця — тут: ремінь із невидубленої шкіри.

Свінути — розсвітати.

Скривати

молодих — надягати на голову молодої убір заміжньої жінки.

Сливе — власне.

Слих — чутка.

Соб — вигук до волів і коней при повороті ліворуч.

Сотати — тут: вкривати.

Спис — список.

Спіл — угода.

Спотання — зопалу.

Станівний

(станівкий) — змужнілий, повнолітній.

Стійчик — вартовий.

Стовпише — натовп.

Сугорб — пагорб.

Сукмана — суконний верхній одяг.

Сутінок — тут: відтінок.

Сутніти — існувати.

Таволга — чагарникова рослина з колючими пагонами;

турки били нею своїх полонених.

Тлінний — тут: виснажений, знесилений.

Тривний — поживний.

Уповносилений —— уповноважений.

Фалендиш — сорт тонкого сукна.

Фарисей — представник одної із релігійно-політичних сект в Іудеї.

Фацеиія — гумористично-сатиричне оповідання.

Фольварк

(фільварок) — комплекс земельних угідь, де поміщик вів

своє господарство

.

Хорунжий — особа, що входила до складу генеральної

старшини, інспектувала військо і охороняла

полкові прапори.

Цабе — вигук при повороті коней направо.

Цибатий — з довгими тонкими ногами.

Чепрак (чапрак) — вовняча підстилка під кінське сідло.

Чердак — тут: корма.

Шаг —— дрібна монета.

Шарабан — стародавній чотириколісний екіпаж з попередніми кількарядними сидіннями.

Шарварок — додаткова до панщини повинність по

будівництву мостів, шляхів тощо; напружена праця

Шкуратяний — шкіряний.

Шутлий (шутий) — тут: міст без звичних поручнів.

Янчарка

(яничарка) — особливий вид рушниці.

ПРИМІТКИ

Уперше надруковано у виданні: Гетьман Іван Виговський. Історична повість Івана Левицького. Накладом редакції "Діла". (Львів, 1899.—Т. LХІV; "Бібліотека найзнаменитших повістей", під ред. Івана Белея).

Зберігся автограф твору (ЦНБ АН УРСР. Відділ рукописів, ф. 1, од. зб. 27 835) з численними авторськими правками, скороченнями. Як свідчить титульна сторінка рукопису, Нечуй-Левицький планував здійснити нове видання саме за цим джерелом тексту: "По цьому рукописові треба друкувати друге видання, а не по книжці галицького видання". Справді, у першодрукові видавці зробили чимало редакторських правок, скорочень, замін одних виразів, слів іншими тощо. Проте ця редакторська праця нерідко поліпшувала рукописний текст, де зустрічалися повтори авторської думки, окремі діалоги чи повідомлення розповідача з "надлишковою" у цих місцях інформацією.