Я подякував за комплімент і замовив два бокали гарячого глінтвейну, який нам подали негайно.
– Цілком надзвичайний бенкет, – зазначив містер Чілліп, розмішуючи напій, – але я не можу протистояти такому дивному випадку. У вас немає сім'ї, сер?
Я похитав головою.
– Я знаю, сер, що ви нещодавно зазнали тяжкої втрати, – сказав містер Чілліп, – я чув про це від сестри вашого вітчима. Особа з рішучим характером, чи не так, сер?
– Так, характер у неї досить рішучий, – погодився я. – А де ви її бачили, містере Чілліп?
– Хіба ж ви не знаєте, сер, – відповів містер Чілліп з найлагіднішою посмішкою, – що ваш вітчим знову став моїм сусідом?
– Ні, не знаю.
– Але він мій сусід, сер. Він одружився з молоденькою дівчиною з нашої провінції, яка має гарний маєточок, бідолашна. А мозок ваш, я думаю, перебуває в постійній напрузі, сер? Чи праця ваша не втомлює вас? – сказав містер Чілліп, поглядаючи на мене, як здивований шпак.
Я ухилився від відповіді на це запитання і повернувся знову до Мердстонів.
– Мені відомо, що мій вітчим одружився вдруге. А ви маєте практику в його сім'ї? – спитав я.
– Не зовсім постійну, сер. А втім, мене запрошують досить часто, – відповів він. – Френолог звернув би пильну увагу на надзвичайно міцний розвиток органу твердості в містера Мердстона і в його сестри, сер.
Я відповів таким виразним поглядом, що містер Чілліп, підбадьорений цим і глінтвейном, кілька разів енергійно похитав головою і задумливо вигукнув:
– Ах, боже мій! Ми ж пам'ятаємо давні часи, містере Копперфілд!
– Брат і сестра не відступили від своїх колишніх правил, чи не так? – спитав я.
– Бачте, сер, – відповів містер Чілліп, – людина медицини, буваючи в багатьох сім'ях, повинна не мати ні очей, ні вух ні для чого, крім того, що стосується її фаху. А все ж таки, мушу визнати, що це жорстокі люди. Скажу більше: жорстокість їхня сягає не лише на тутешнє, але й на потойбічне життя.
– Те життя влаштується, очевидно, без усякого сприяння з їхнього боку, містере Чілліп. Значно цікавіше знати, що поробляють вони в теперішньому житті.
Містер Чілліп похитав головою, розмішав глінтвейн і сьорбнув.
– Вона була чарівна жінка, сер! – жалісно зазначив він.
– Теперішня місіс Мердстон?
– Справді, чарівна жінка, сер, – повторив містер Чілліп, – така мила, як тільки може бути! Місіс Чілліп переконана, що її розумові сили остаточно зломлені були після вступу в цей нещасний шлюб, і тепер вона ходить, як божевільна. Така думка моєї дружини. А дами, – несміливо зазначив містер Чілліп, – надзвичайно спостережливі в цих справах, сер.
– Треба гадати, що вона мала вкритися їхньою огидною пліснявою і зламатися, хай небо захистить її! – сказав я. – І напевно так і сталося.
– Спочатку, сер, були між ними жахливі суперечки, але тепер, смію вас запевнити, бідолашна боїться власної тіні. Чи повірите ви мені, якщо я вам по секрету скажу, що коли сестра з'явилася на допомогу братові, вони просто довели бідолашну до стану ідіотизму?
Я сказав, що в це легко повірити.
– І якщо вже ми з вами говоримо так одверто, – вів далі містер Чілліп, підкріпившись новим ковтком глінтвейну, – то я можу сказати вам по секрету, що мати її вмерла з горя, коли переконалася у нещасті своєї дочки. Хто знає, всі ці душевні страждання зведуть, очевидно, у передчасну труну і саму місіс Мердстон. А була вона до свого одруження превесела дівчинка з міцним організмом. Сили її розчавлені тягарем цієї тиранії. Чоловік і невістка стали для неї тепер справжніми тюремними вартовими. Це зазначила мені місіс Чілліп на минулому тижні. А дами, запевняю вас, сер, у цих справах винятково спостережливі!
– І він продовжує, мабуть, все ще прикидатися побожною людиною? – спитав я. – Мені навіть соромно поєднувати цей епітет з ім'ям містера Мердстона.
– Ви повторюєте, сер, одне з найдивовижніших зауважень місіс Чілліп, – сказав містер Чілліп, причому очі його почервоніли від незвичного вжитку такої кількості міцного напою. – Місіс Чілліп наелектризувала мене, так би мовити, коли оголосила, що містер Мердстон удає з себе ікону і називає себе божественною натурою. Я просто остовпів і витріщив очі, коли місіс Чілліп сказала мені це, – поволі мовив маленький чоловічок. – У ту хвилину ви звалили б мене на землю найлегшим дотиком пера до моєї спини. Дами дуже спостережливі, сер, чи не так?
– У них дуже розвинена інтуїція, – сказав я на його превелику радість.
– Я дуже щасливий дістати таку підтримку своєї думки, сер, – відповів він. – Не часто наважуюсь я ставити не медичний діагноз, запевняю вас. Містер Мердстон іноді виголошує прилюдні проповіді і кажуть... одним словом, сер, місіс Чілліп каже... що жорстокіший він буває, то несамовитіші стають його проповіді.
– Я вважаю, що місіс Чілліп має цілковиту рацію, – промовив я.
– Це ще не все, – вів далі підбадьорений чоловічок. – Місіс Чілліп сказала також, що релігія для цих людей є тільки проявом їхнього поганого настрою і гніву. І знаєте, мушу визнати, сер, – продовжував він, лагідно схиливши голову набік, – що я не знаходжу в Євангелії жодних виправдань для поведінки містера і міс Мердстон.
– Я теж ніколи не знаходив їх там.
– А тим часом, сер, – говорив містер Чілліп, – мушу зазначити, що їх дуже не люблять у нашому краї. А вони без усяких докорів сумління прирікають на вічні муки всіх, хто лише насмілюється не любити їх. Таких приречених багато тепер у нашій провінції, і кількість їх щодня зростає. Але місіс Чілліп справедливо зазначає, що Мердстони самі приречені на постійну кару, бо, уникаючи людського товариства, вони змушені годуватися власними серцями; а треба визнати, що серця їхні – отруйна їжа. А тепер, сер, щодо власного вашого мозку... вибачте, але я дуже цікавлюсь цим. Мабуть, ви піддаєте його великому роздратуванню, сер?
Але власний мозок містера Чілліпа був досить роздратований великими порціями глінтвейну, і мені неважко було відвернути увагу лікаря від цієї теми до його власних справ, що про них він і почав базікати безупинно протягом тридцяти наступних хвилин нашої розмови. Серед інших новин я довідався, що містер Чілліп з'явився на цей раз до Грейського кварталу з тією метою, щоб узяти участь в експертизі розумових здібностей одного свого пацієнта, який розладнав собі мозок непомірним вживанням алкоголю.