3-й вартовий
На добраніч!
П'ють далі. Флейтист і кітарист грають тим часом без співів. Дедалі всі, окрім музик, зморені вином, вкладаються долі навколо вогню і засипляють. Сінон теж удає, ніби спить.
Флейтист
(перестає грати)
От і поснули! Що його робити?
Кітарист
Собі заснути.
Флейтист
Ні, ходім на бенкет.
Допивають удвох решту вина і йдуть до царського двору.
На сцені який час тихо, всі сплять, тільки здалека чути відгуки музик, пісень, гомону веселого.
Голос Кассандри
(з храму)
Чувай, стороже!
Повна тиша. Відгуки затихають. Сінон помалу підводиться і сторожко оглядається навколо.
Голос Кассандри
Гей, чатуй! вартуй!
Сінон зривається, біжить до царського двору і зникає в брамі.
Кассандра
(на дверях храму)
Не спи, стороже!
(Завважив сплячих вартових).
Пробі, вартові!
(Кассандра зіходить до вартових і пробує їх побудити, дехто з них ворушиться, бурмотить щось невиразне, але жоден не має сили прокинутись. Кассандра подається до царського двору, волаючи)
Гей, хто живий?
Гей, хто живий? Троянці!
Назустріч ій з царської брами виходить Сінон, а з ним узброєні елліни: Менелай, Агамемнон, Одіссей, Аякс, Діомед. Вони схрещують списи і загороджують Кассандрі дорогу.
Аякс
Стій, дівчино! Ти хто така?
Одіссей
Та се ж
безумная Кассандра, чи не знаєш?
Кассандра
(хоче прорватись поза списи)
Троянції Зрада! Зрада! Гей, троянці!
Агамемнон
Схопіть її та зав'яжіть їй рота!
Кассандра хутко обертається і втікає в храм, там вона припадає до Палладіона, щільно обіймаючи статую.
Кассандра
Не руште! Я під захистом святині!
Аякс
Іще чого!
Діомед
Дарма! Ти наша бранка.
Діомед хапає Кассандру за ту руку, де патериця, Аякс хапає її за волосся, вона чіпляється вільною рукою за п'єдестал Палладіона, статуя хитається і враз із п'єдесталом падає додолу. Вояки витягають Кассандру з храму, в'яжуть їй руки, не одбираючи патериці, ремінням від мечів, а потім саму прив'язують до колони в портику храмовім над сходами. Тим часом Сінон, Менелай, Агамемнон та Одіссей одчиняють Скайську браму, а Діомед вертається в храм і забирає Палладіон.
Діомед
(гукає)
Наш, наш Палладіон! Сюди, герої!
В одчинену браму лавою суне ахейське військо.
Кассандра
(кличе, зібравши всю силу)
Прокинься, Троє! Смерть іде на тебе!!!
В царськім дворі та й в інших будинках спалахують тривожні світла. Еллінське військо хутко сповняє весь майдан і розтікається в різні боки по вулицях Трої. Незабаром здіймається в місті великий лемент, перебігають через майдан троянці, безоружні, в святочній одежі; за ними навздогін збройні елліни, кого хапаючи, кого вбиваючи. Згодом займається пожежа. Дедалі втікачів і догонців меншає, але частіше з'являються переможці елліни, що женуть списами поперед себе, мов отару, гурти вже полонених і пов'язаних у стяж троянців і троянок, одних заводять у храм, інших виводять за Скайську браму, інших примушують сідати долі на майдані, тоді тії падають ницьма на землю і голосять. Бранок з Пріамової родини ставлять і садовлять у портику храмовім, коло Кассандри. Коли заметня потроху втихає, то коло Кассандри вже є Андромаха, Поліксена і ще скільки жінок.
Андромаха
(ридає)
Моя дитино! Синоньку єдиний!
Навіщо я тебе на світ родила!..
Розбили!.. Вбили!.. Кинули об камінь!..
Поліксена
Ой, лихо тяжке! Батеньку! Матусю!
Наложницею стане ваша доня!
Інші жінки з царської родини
Тепер же ми рабинями й сконаєм!..
Рабинями... Далеко на чужині...
Андромаха
(до Кассандри)
Чого ж мовчиш? Чом смерті не віщуєш?
Тепер нам смерть була б єдина втіха.
Кассандра
(з страшним спокоєм, якимсь неживим голосом)
Тут є такі, що іншу втіху знайдуть.
Андромаха
Проклін на тебе!
Кассандра
(як і перше)
Так, проклін на мене,
бо я тепер побачила найгірше.
Троянки у неволі — і живі!
Обходять кросна, розділяють ложе,
дітей годують еллінам на втіху...
Прокляті очі, що такеє бачать!
Андромаха
Уста прокляті, що такеє кажуть!
Кассандра
Проклін на мене, я мовчать не вмію.
Ведуть у храм пов'язаних троянців з царської родини, між ними Гелен
Гелен
(проходячи повз Кассандру)
Радій, Кассандро, ти перемогла!
Кассандра
Ти переміг. Ти вбив мене сим словом.
Мій розум зламаний, твій піде в світ,
ти ним і переможців переможеш,
а мій погасне вкупі з сим пожаром...
Гелена
(біжить через майдан, за нею Менелай з мечем)
Рятуйте, браття-елліни! Рятуйте!
За віщо він мене скарати хоче?
Зрадливо, силоміць я взята в Трою,
я бранкою нещасною жила,
щодня по ріднім краю сльози ллючи!
Ахейці нерішучо розступаються перед нею, але не відштовхують, коли вона чіпляється за кого з них, намагаючись заховатись під його щитом.
Менелай
Ось кров Парісова на сім мечі
твоєї крові прагне!
Кассандра
Ой Парісе!
Поліксена
Мій братику!
Андромаха
Нещасний!
Гелена
(оточена молодими вояками; раптом згорда)
Чоловіче!
Ти справді хочеш покарать мене?
Чи ти на те пролив се море крові
за честь мою й свою, щоб тут прилюдно
ганьбить її й плямити самохіть?
То це такої шани дочекалась
цариця Спарти? Хто ж тепер повірить
тій чесності спартанок, як і цар
свою царицю зрадницею вславив?
(До вояків).
Чи й ви, спартанці, на таке пристали!
Вояки-спартанці
(що окружають Гелену)
Вона не винна! Богорівна жінка!
Даремне, царю, ти ганьбиш дружину!
Менелай
(до Гелени лагідно)
Пробач мені,— я запальний, ти знаєш...
Гелена
(всміхається і простягає руку)
Я бачу, царю мій, ти не змінився.
Менелай простягає й собі руку до Гелени. Гелена бере його за руку і веде межи ахейськими лавами за Скайську браму на поле; всі розтупаються перед нею з гомоном подиву.
Андромаха
Вона цариця знов, а ми — рабині!
Боги, де ж ваша правда?!
Кассандра
Ха-ха-ха!
Одна з троянок
(до другої)
Кассандра засміялась... Ой як страшно!
Від неї сміху я не чула зроду.
Кассандра
(в нестямі, дивлячись, як язики полум'я грають по царських будівлях)
Сюди, сюди отих квіток огнистих!
Гранати зацвіли! Весільний час!
Чутно за сценою голос старої жінки, він заводить, ридаючи
страшно, немов виє.