Слава богу! Послухайте радісну новину — ми вже знайшли роботу. Більше нам уже не доведеться байдикувати і жити на чужих хлібах. Ми вже працюємо в майстерні. Тобто не я і не мій товариш Мендл. Нас не беруть. Ми ще надто юні. До майстерні ходять на роботу поки що двоє з нашої родини — мій брат Еля і наш товариш Пиня.
Що таке працювати в майстерні і як там працюють, я вам зараз розповім.
IX. МИ ПРАЦЮЄМО В МАЙСТЕРНІ 1
Як працюють у майстерні — не можу вам точно сказати. Я сам не знаю. Мене туди не пускають, бо я ще неповнолітній. Знаю тільки те, що чую від мого брата Елі і від нашого товариша Пині. Щовечора, повертаючись додому з майстерні, вони розказують дивовижні речі. Приходять вони змучені і голодні.
Сідаємо вечеряти. Тут це зветься "сапер". Бруха терпіти не може цього слова, як набожний єврей — свинину. Не може вона також слухати, коли кажуть "стакінгс". Ви ніколи не здогадаєтесь, що "стакінгс" — це... панчохи.
Або, приміром, як вам подобається слово "дішес"? Здається, каже Бруха, що "посуд" набагато краще. Або що може бути простіше від слова "ложки"? Ні, це їм не до смаку. По-їхньому ложка — це "спун". Недарма повторює Бруха приказку (вона має свої власні приказки): "Яка країна, така й мова..."
2
Мій брат Еля і наш товариш Пиня працюють у різних цехах. Один з них, вибачайте, кравець. Другий — прасувальник. Кравцеві не доводиться шити руками, він шиє на машині. Проте це теж треба вміти,— само по собі воно не шиється.
Звідки ж це взялося в мого брата Елі, коли наш тато, і наш дід, і наш прадід ніколи не були кравцями й машини ніколи у вічі не бачили? Ми походимо, каже мама, від самих канторів, рабинів і синагогальних служок. Тож погано! Але на те й Америка. В Америці нема такої роботи, яку б людина не могла виконувати. В Америці всього навчаються. Ось доказ — візьміть рабина. Адже бути рабином треба напевно вміти! Проте в Америці є рабини,— тут вони звуться "реверентами",— які вдома були м'ясниками. Мій брат Еля познайомився тут з одним реверентом, якого кличуть на обрізання. Дома він був кравцем, та до того ще жіночим!
— Хіба це можливо?.. — запитує в нього Еля.
— Америка! — відповідає той.
З
Як мій брат навчився шити, питаєте? А як жіночий кравець зробився рабином? Еля, бідолаха, таки добре намучився, поки навчився. Йому давали рештки матерії, щоб він прошивав їх машиною. Він пройшовся кілька разів туди й сюди, і все стало "ол райт". Другого дня він уже шив. Сказати по правді, жалюгідне було це шиття. Але добре, що хоч так.
А от Пиня навіть і цього не міг досягти. Не тому, що лінувався. Воронь боже! Пиня піде навіть тачки з камінням тягати, аби тільки заробляти. Лихо в тому, що він короткозорий і все робить похапцем. Його теж посадили до машини, як мого брата Елю. Йому теж дали прострочити рештки матерії. Та з Пинею скоїлось нещастя. Тут це зветься "ексіденц". Наш товариш Пиня, хапаючись, зачепив овій піджак і пришив лівий рукав до матерії. Щастя, що не руку.
Ой і сміялися ж з нього! Цілий гурт Кравчуків узяв його на глум! "Грінгорн" прозвали вони його. Грінгорн — це "зелений". А "зеленим" прозивається той, хто нещодавно прибув до Америки і ще не знає, в які двері ткнутися. Грінгорн —— це образа, це гірше ніж злодій... Але це все було б, як каже Бруха, ще півлиха. Трапилось... Ось послухайте далі.
4
Саме в тій майстерні, де мій брат Еля працював на машині, а наш товариш Пиня теж навчався шити, перебував наш старий знайомий і Пинин ворог — гайсинський кравець.
Якщо пам'ятаєте, ми разом з гайсинським кравцем їхали на одному пароплаві — "Принці Альберті". Ви, мабуть, не забули й того, що гайсинський кравець був з нашим товаришем Пинею на ножах. Та от судилося так, що Пиня зустрівся з ним в одному цеху. Та ще як зустрівся! Гайсинський кравець був там великою персоною. Він не простий кравець, а закройщик. Він кроїть, а кравці шиють. Та йому цього мало. Він каже, що недовго буде морочитися з цим ділом і сподівається незабаром стати "дезейнером". Це вже дуже велике цабе. Дезейнером називається той, хто робить фасони. Дезейнер заробляє п'ятдесят доларів на тиждень, і сімдесят п'ять, і навіть усі сто.
Коли людині щастить, вона не знає, звідки це береться! Як каже Бруха:
— Одному бог дає все, а другому нічого...
5
Коли Пиня ввійшов у цех, він зустрівся з гайсинським кравцем. Той глянув на Пиню крізь окуляри, простяг йому руку і вигукнув:
— Хеллоу, лендсмен. Ай ду ю ду?
Це означає: "Доброго здоров'я, землячеі Як ся маєте?"
Дивиться на нього, не впізнаючи, наш товариш Пиня своїми короткозорими очима: "Хто такий цей блазень?" Лише коли той назвав йому пароплав "Принц Альберт", Пиня згадав, хто це такий. І йому, каже він, завмерло серце в грудях! Здається, що такого зробив йому гайсинський кравець? Але він не може, каже Пиня, бачити цю пику. Коли б навіть йому сказали, що зароблятиме тут тисячу доларів за годину, він у цій майстерні і на хвилину не залишиться! А тут ще той "ексіденц" з пришитим рукавом.
6
Словом, Пиня вже не хоче бути краівцем. Він іде в іншу майстерню і наймається в прасувальники. Власне, поки що тільки в помічники. Коли добре навчиться, тоді піде все вгору і вгору... До чого він дійде?
— Не можна цього знати наперед,— каже Пиня.— Ніхто не знає, кому завтра поталанить. Ні Карнегі, ні Ван-дербільдт, ні Рокфеллер не знали, що вони з часом будуть тим, чим вони є зараз.
Тим часом Пиня ще добре поневіряється. І все через його звичку робити все похапцем. А до того ще його поганий зір. Він щодня приходить додому попечений.
Одного разу він повернувся додому з покаліченим носом. В чім річ? Він на роботі обпік собі носа. Як зустрілася праска з його носом? Пиня каже, що його ніс не ждав, поки праска наблизиться до нього. Ніс не полінувався і сам пішов до праски.
Як це сталося? Виявляється, Пиня шукав щось на столі, але, маючи поганий зір, нахилився до стола і наштовхнувся кінчиком носа прямо на розпечену праску.
— Невдаха коли навіть упаде в сніг, то й там наткнеться на камінь...
Думаю, що коли я вам і не скажу, чиї це слова, ви самі здогадаєтесь, що це сказала Бруха. їй за словом у кишеню не лізти!