"Относятся ко мне вообще хорошо, это правда, в этом отношении я считаю себя очень счастливым,
т. к. люди всю мою жизнь относились лучше ко мне, чем я того стою, и я большею частью встречал хороших людей, а дурных — реже. Но из этого ничего не следует, выводов в мою пользу сделать нельзя."
На Капрі Коцюбинський пробув цього разу чотири місяці— з 20 листопада 1911 року по 20 березня 1912 року. Працював він у цей час, як я вже згадувала, багато й інтенсивно. Тут він написав "Лист", який він переробляв, "Подарунок на іменини" і "Коні не винні".
"Подарунок на іменини" в російському перекладі Коцюбинський прочитав у сім'ї Горького.
"Этот рассказ, — пише він мені, — так понравился моим хозяевам, что они оба плакали и всем расхваливают напропалую мою вещь. А мне стыдно за нее, настолько плох перевод.и
Тут же Коцюбинський зібрав матеріал для своєї новели "На острові", яка, через його смерть, залишилася незакінче-ною. Він давно мріяв про свій улюблений острів і цього року почав працювати над здійсненням своїх задумів.
"Не помню, — писал ли я тебе об этом, но мне хочется собрать с острова мед и перенести, как сумею, на бумагу", — писав він мені в 1912 році.
Але Михайло Михайлович, як завжди, незадоволений з малої продуктивності:
"Ты, как будто, насмехаешься надо мной, когда пишешь, что я много сделал за зиму,—пише він мені,— а, между тем, я очень мало написал за зиму, всего два небольших рассказа и думаю закончить третий. Для четвертого только успел собрать материал. Это очень мало, поразительно мало, и я краснею, когда вспомню о такой малой производительности."
Здоров'я Коцюбинського в цей час, було, як і раніше, погане, хоч перші півтора місяці життя на Капрі, завдяки зміні вражень і нервовому піднесенню, він відчував деяку бадьорість і майже не помічав своєї хвороби. У першому своєму листі з Капрі Михайло Михайлович ще скаржиться:
"Устал с дороги и от вечного общения с людьми, сплю плохо и нервы не в порядке."
Але вже через тиждень пише:
"Я здоров и начинаю приходить в себя после дороги и от первой усталости на Капри. Кашель почти совсем прошел, только по утрам кашляю, но это не надоедает мне, и я даже не замечаю."
Як завжди, він і в цей час не дуже уважний до себе і живе таким життям, яке для його здоров'я було явно згубним. У перших числах грудня він пише мені: "Я двенадцать часов в сутки на людях (у Горького), среди облаков дыма, возбуждения и без движения". Ізнову — через чотири дні: "Кашляю я меньше, хотя уже два дня, как слегка простудился и опять кашель". І додає: "Сердечные припадки отошли в область преданий".
З березня здоров'я Коцюбинського починає різко гіршати. Він застудився і весь час, аж до повернення в Чернігів, хворіє.
2-го березня 1912 року він пише з Капрі:
"Мне не повезло: простудился, прохватил меня где-то сквозной ветер и я пролежал в постели несколько дней, а теперь, хотя уже и выхожу на воздух, но никуда не гожусь, устаю страшно, исхудал, едва держусь на ногах/
І тут же намагається заспокоїти мене:
"Не тревожься только, ведь я поправился уже, начал работать и сегодня закончил даже рассказ."
У листі від 11 березня він знову скаржиться:
"Все хвораю. Только что было поправился несколь-о, как опять простудился — где и как — не знаю. Опять пришлось слечь в постель, припадки астмы, кашель и повышенная температура.*
20-го березня Коцюбинський виїхав з Капрі. В дорозі він схопив плеврит і, приїхавши до Чернігова, три тижні пролежав у ліжку.
Проте, вже у половині червня Коцюбинський знову виїхав до Карпат, бажаючи продовжити свої спостереження над життям гуцулів. У Карпатах його в перші дні зустріли холод і дощі. Втомлений від подорожі, під час якої він, за його
виразом, "не умел спать",— він був пригнічений холодом і дощами, через які не можна було вирушити в гори.
"День кажется годом,— скаржиться він у цей час,— если бы не холод й дожди, у меня было бы лучшее самочувствие. Сейчас же головная боль и недовольство."
Через кілька днів погода покращала, і Михайло Михайлович знову оживає:
яПри хорошей погоде и я чувствую себя здоровым, имею великолепный аппетит и работоспособность моя повышается."
І хвороби забуті, несприятливі умови зовнішнього життя, незручності його мало турбують. На них не звертає він уваги. Всі думки, всі бажання зосереджені на роботі. Він захоплений нею цілком:
"Живется мне хорошо, несколько напряженно и нервно, но это пустяки. Вначале я плохо спал, теперь уже сплю хорошо, должно быть, устаю после работы. С самого утра я уже отправляюсь в гости, к знакомым гуцулам, или завожу новые знакомства при всяком удобном случае: на дороге, у реки, в лесу и т. п. Моя записная книжка быстро заполняется."
Він запрошує з далеких сіл на допомогу під час подорожі в гори двох знайомих гуцулів і знову збирається в гори верхи:
"Если припоминаешь,— пише він мені,— мне хочется познакомиться со своеобразной философией гуцулов, с их взглядами на жизнь и любовь. Уже теперь чувствую под собой почву, так как оправдывается то что я предполагал раньше в виде догадки."
А покищо він робить далекі прогулянки пішки "для зна* комства с природой", записуючи свої враження. Ходить він. звичайно, один:
"Знакомых пока немного, но и наличные претендуют на мое общество. Но я не поддаюсь: без церемонии заявляю всем, что я приехал сюда не для личных удовольствий, а на работу".
т
Але погода знову зіпсувалась і заважала Михайлові Михайловичу збирати матеріал:
"Холодно, сыро, нет солнца. Я почти не гуляю и до головных болей беседую с гуцулами. Но беда в том, что выбор собеседников ограничен ближайшими соседями и не всегда интересен. Я не могу выехать никуда и ко мне никто не решается приехать."
Він мріє подорожувати річкою через пороги на Буковину. ..Это восхитительное, хотя немножко опасное, путешествие: бывают случаи, когда "дарабы' (плот) разбиваются о скалы". Ллє небезпека його найменше зупиняє: "Волков бояться — лес не ходить. Надеюсь быть целым и невредимым и, кроме того, с запасом впечатлений".
А погода, тим часом, ставала все гірша.
"Вот уже скоро месяц, — пише мені Михайло Михайлович,— как здесь днем и ночью льют дожди, часто холодные, осенние, сырость такая, что одежда никогда вполне не высыхает, мы все тут кашляем, сердимся и даже болеем. Схватил жестокий бронхит. Сплю очень плохо, страдаю бессоницей и неэнаю причин."