Слово честі, не брешу.
І так пар вісім або десять підряд.
Я, їйбогу, думав, що такого вже нема.
Я думав: ну, трупа, ну, побутова, ну, з гопаком, але щоб отаке було, — слово честі, не припускав.
А як вам подобається Гриць ("Ой не ходи, Грицю") у кавказькій бурці йг у кавказькій папасі?
А дівчата в "Гриці" в кавказьких папахах (зима!) і в черевкчкахшльопанцях (бо зима!)?!
А Хома, загримирований Мефістофелем?! Чортом?! їйбогу ж, правда! Грав Хому Сагайдачний, "ответственный руководитель".
А вихор різаного великими шматками паперу?! (Сніг!)
Під оцим усім написано:
"Постановка С. Г. Дорошенко".
Так і написано "постановка"… До ката б у стовпи його було поставило!
Товариші! Все це зветься "Украинская труппа им. Т. Г. Шевченко".
Товариші! Ці "трупи" репрезентують нашу театральну культуру по братських нам республіках.
Товариші! Невже ж нічого не можна зробити? Невже не можна припинити всю цю "гнусь"?
їх же сила, цих "українських труп", бродить по Союзу.
Може, миш'як або ціаністий калій допоможе, коли не можна порозумітися між собою Головполітосвітам окремих республік?
Я знаю, що говоритимуть;
— Вони члени профспілки Робмис, вони трудящі, вони, вони, вони… Я це знаю…
Але не забувайте, що Україна теж член спілки вільних республік і паплюжити її різним Сагайдачним та Дорошенкам дозволяти не можна.
P. S. Хай простить мені О. Г. Шліхтер, що я без його дозволу написав через бакинську газету "ноту" протесту до азербайджанської Політосвіти, що вона допускає в себе профанацію театральної культури Радянської України. Війни з цього між Азербайджаном та Україною не буде, та не буде, мабуть, і користі. Гопакуватимуть і далі різні Сагайдачні.
Рішучих заходів треба.
"ВРА"
Маю я, крім інших різних Поганих звичок, ще дві. Одна з них — це, що я іноді думаю. От сидю собі та й думаю.
Друга звичка та, що я щодня сплю.
Якось оці дві погані звички переплутуються в мене одна з одною і виходить тоді така штуковина: то, про що я думаю, починає мені ввижатися уві сні.
Це, між іншим, не новина, що мені багато чортівні сниться, бо я частенько про це ділюся (цікаво їм те чи не цікаво!) з читачами.
Навіть на сина мого оці сни в спадщину перейшли — і йому часто різні сни сняться.
Оце якось його запитав:
— Що тобі, малий, сьогодні снилось?
— Соколадний клоп! Великийвеликий клоп із соколаду! Це, мабуть, у нас фамільне.
Да… Так, значить, я іноді думаю, а воно візьме та й насниться.
Думав оце я напередодні десятого Жовтня про театр. Про його десятилітні досягнення. Думалося добре.
Три опери маємо. "Березіль" франківців, одещан, заньківчан, шевченківців, Харківський держтеатр, Робсельтеатри, дитячі театри маємо.
Слава тобі, подумав, господи!
Потім почав про всілякі формальні досягнення наших театрів думати.
Думав, думав, а потім сам собі подумав, чого я, думаю собі, про ті формальні досягнення думаю, коли про їх, думаю собі, є кому думати.
Хай, сам собі подумав, ті про них думають, кому про них доручено думати.
Та й ліг спати.
Не те, що не було про що думати, а просто не може ж одна людина про все в світі передумати. Можна дірку в голові продумати. От і ліг собі спати.
І вийшла, товариші, така "окансія": образилися, мабуть, на мене формальні досягнення за те, що я про них не подумав.
Вони ж мені показали вночі, "де раки зимують"! Я знаю, що наші театри мають формальні досягнення! Я знаю, що ті досягнення неабиякі! Але те, що на мене тої ночі накинулось? Боже мій! Я ніколи не міг припустити, щоб така тих досягнень сила була?!
Як улетіло, як затупотіло, як заметушилось. Аж досі боязко! І все реалізми!
1) Експресивний реалізм!
2) Плакатномонументальний реалізм!
3) Статичномонументальний реалізм!
4) Узагальнений реалізм!
5) Умовний реалізм!
6) Зрозумілий для всіх реалізм!
7) Неореалізм!
8) Конструктивний реалізм! Усе це, знаєте, як двинуло! А ззаду потихеньку ще й —
9) Назадницький реалізм присунув: — І мене не забувайте! І я ще живий! — Я аж затрусивсь!
— Досягнень хотіли? А ми вам що?! Та кожний із них уперед пнеться, та кожний із них чільне місце посісти хоче!
Таке скоїлось, що я… прокинувся!
І переповнилося серце моє радістю великою:
— За десять років революції ми вже маємо дев'ять реалізмів!
За двадцять років — ми їх матимемо вісімнадцять. За сто років наш революційний театр збагатіє на цілих дев'яносто реалізмів!! Я за голову вхопився! Такі досягнення! Такі досягнення! І я почав мріяти…
— Аллаху великий! Що ж буде, коли на кожний із цих реалізмів та хоч по одній хорошій постановці!
Та ми тоді "е тільки винесемо мистецькі властивості нашої надії на всесвітній ринок, ми перескочимо той всесвітній ринок!..
Нам мало буде земної кулі!
Ми розташуємо мистецькі властивості нашої нації серед Великого (він же Тихий) океану! "Пущай смотрять".
"ЧЕРВОНИЙ МАК"
Коли тепер хтонебудь підійде до мене й скаже, як це частенько буває:
— А знаєте, опера ваша не дуже… Нема, знаєте, у вашій опері такого, що могло б викликати хоч якенебудь таке… ну, як вам сказать?.. Ну, взагалі, опера ваша не той, не той…
Між іншим, ви помітили, що коли хтонебудь говорить так, як ото написано, про теперішні українські радянські театри, то обов'язково натискає на слово "ваші".
— "Театри ваші".
— "Опера ваша". Чому це так?
Так коли тепер хто-небудь підійде й почне отак мусолити про оперу, я йому скажу просто:
— Маком, товаришу!
А коли його фізіономія витягнеться від таких моїх "символічних" слів, я йому додам:
— І не тільки, товаришу, "Маком", а "Червоним Маком", товаришу! А взагалі: "Катитесь!"
І матиму, як на мій погляд, повне на це право, бо я бачив, бачу і ще раз бачитиму в нашій Харківській опері балет "Червоний Мак", в оформленні Анатоля Петрицького, у постановці М. Мойсеева і у виконанні балетної трупи нашої (такто: нашої!) Державної опери.
А через те й: "Катитесь!"
* * *
Я не маю ніякого наміру колупатися у власній "діалектиці" і в інших всіляких "світовідчуваннях", щоб вияснити питання, чи можна танками показувати революцію.
Я тільки одне скажу: мені значно приємніше бачити в балеті, як борються пригноблені за своє визволення, ніж те, як умирає якийнебудь принц тільки через те, що своєчасно не встиг надушити прекрасну "дівицюлебедицю".