Семен Бойко поскаржився, що ставок забирає йому людей, в полі плаче робота, а ставковий майстер навпаки — вимагав більше робочих рук, щоб закінчити до дощів, і порадував полковника тим, що, можливо, й солі багато не піде, грунт під сподом водонепроникливий, аби тільки гаразд викопати. Спускати воду передбачалося через дерев'яні лотоки, а що річечка Кам'янка влітку не пересихала, то згодом мріялося поставити маленьку гідростанцію, спад води.достатній, хай на колгоспну електрику і вітер, і вода працюють. "Покличемо людей на суботник,— сказав Василь Іванович,— без великого гурту не подужаємо греблі й ставища, як гадаєте?"
Тут же Грицька Семененка було призначено на бригадира замісто Бойка, а Середі й Гейбові дано завдання організувати роботу машин. "По-партійному,— сказав Гейбо, глянувши на Середу,— це значить не сісти, доки не зробиш?" —
"Виконуйте,— наказував полковник,— товариш Бойко покаже, де ми визначили під зяб".
Танкетка поїхала до трактора, разом рушили до майстерні, там їм зробили уважний огляд, стали заправляти пальним і рихтувати плуги. Директор МТС сів на газика й чкурнув назад, не скуштувавши чарки горілки, на яку сподівався,— хай їм грець, оцим військовим! Та згадавши, що про трактор дістав розпорядження з самого Києва, дав газу й зник за горою, як і з'явився.
Василь Іванович поволі йшов, спираючись на палицю, з другого боку підтримуваний Бойком, думав про Даринин лист. Що вона там пише, голубка, де їй болить, чим турбується? Скільки ж можна ховати в собі біль, ходити без тями, почуваючи, що досить на мить попустити нерви, як одразу сяде в поїзд і помчить до дружини. Нехай увечері, як Ганна вкладе малу, все заспокоїться й засне,— він дістане з кишені листа й прочитає, вдивляючись у кожну літеру, примічаючи кому, риску чи пляму на рядках.
Сьогодні — перший лист від Дарини в мирних умовах. Що він таїть? Обіцянку швидко повернутися? Прохання, повідомлення про розлуку? Сповіщення про хворобу? "Василю Йвановичу,— сказав Бойко,— це нам така велика підмога, що годі зважити. Я думав, вони давно про нас забули, хіба мало свого клопоту? Ні, це красива посилка, недавно од грузинів була, а це москвичі везуть, просто не віриться, це ж по цілій області прокотиться, га?"
Справа була в тому, що колгоспники одного колгоспу з Московської області, які змагалися з Веселою Кам'янкою перед війною, згадали про друзів і надіслали їм добра: корів, теличок, биків, коней. Звідусіль до колгоспного двору збиралися люди, й коли полковник з Бойком підійшли туди, всі вже.знали, в чому річ. Ганна, вже голова сільради, винесла на двір стола й стільця, сиділа, чукикаючи на руках Галю, що капризувала. Микитка стояв уже в Уласовій гімнастерці й відчував себе не нижчим од якого завгодно генерала.
XXXVII
Після мітингу пішли гуртом за село стрічати скот і визнали, що подарунок хазяйський, не причепишся ні до чого. Корови виглядали пещеними, не якимись там дикокозими, телички були гарного приплоду, а коні хоч трохи схуді, проте без ганджу, видко, роботящі й щирі, ковані і чищені, не зароблені.
Дорогою від станції дядько Сашко встиг перейняти двох делегатів, що привезли худобу. Вони поїхали втрьох на бігунках, а хлопчаки гнали скот. У дядька Сашка вистачило глузду не пхати гостей просто на зустріч, а спершу завезти до себе, де вони набули належного вигляду, помилися з дороги, почистили чоботи. Тим часом скотина вже стояла в корівнику й стайні, корови приїжджі знайомилися з місцевими, доярки ходили поміж них, наче іменинниці, чисто вдягнуті, в біле запнуті, замішали теплою водою січки й дерті, сіли віддоювати молоко, щоб не набрякали дійки. Конюхи обгладили нових коней. Зустріч була не велелюдна, бо гості попросилися спочити з дороги, зате всі домовилися, що москвичів гоститиме кожна родина, і до зими хай не думають про зворотну дорогу.
Всюдисущий Павлов, який планував подію й давно переписувався з москвичами, закінчив офіціальну частину неофіціальними обіймами й поцілунками з делегатами, а правління колгоспу наслідувало цей гарний приклад. Один делегат був літній колгоспник із великою бородою, з медалями сільськогосподарської виставки; товариш його — демобілізований фронтовик з орденом Слави. "Ну, дорогие хозяева,— одказав літній,— подарки наши от братского сердца, а удивить вы нас ничем не удивите, только работой!"
Отже, треба було показувати роботу. Ще звечора, як стемніло, молодший москвич зауважив світло, яке рухалося по полю, але йому сказали, що то, певно, чиясь машина. Коли ж гість запитав, що їй там робити на одному місці,— дядько Сашко не без гумору висловив припущення, що то хтось шукає погублені трудодні.
Гості полягали спати, а в колгоспі зчинився цілий аврал, бо нікому не хотілося кліпати очима ранком. Старий Цапенюк Михайло сказав своєму Юркові, котрий забіг ухопити вдома кусник хліба й бігти на ніч у степ: "Бігме, не звикну до тутейньої віри! Коли їм привезли скотину на погоріле, то най будуть погорільці, не показують на господарів. У нас би ґазда й те, що мав, розтяг би, розорив, сміттям присипав, най бідність оч; б'є, щоб не шкодували, що обдаровують!"
Юрко сам іще гаразд не добирав, що й до чого, але його захопив дух змагання між людьми. Уздрів Юхимину, яка збирала подружок і не знайшла миті, щоб постояти з Юрком, тільки вдарила кулачком по плечах, і за те спасибі. Дівчата кинулись віяти зерно, в майстерні регулювали сівалки— одну й-другу, що їх узавтра доведеться чіпляти до трактора. Дід Сербиченко запалив каганчика з лою, сів з оскардом насікати камінь до млина, щоб не лежати без сну й без діла. "Як ще не меле, дак уже кує,—сказав дід Василю Йвановичу,— на греблі млина поставимо, еге ж?"
Вчитель Степан Тарасович терміново писав, друкував, малював і клеїв стінну газету на честь гостей, йому допомагали вчительки, Пріся, яка принесла з дому фарб, і Пазя — так, так, Пазю прислала нова ланкова Горпина Бойко, щоб написала в газету привітання москвичам від бурякової ланки. Старий учитель Феофіл Гаврилович засів у кімнаті Василя Йвановича, де горіла електрика, стояв широкий стіл, і креслив плани сівозмін з урахуванням посіву трав. Те, про що радилося з бригадирами, книжками, старими людьми,— сю ніч з'являлося з-під руки аматора-агронома в гарній системі, розфарбоване й розписане, що й дитині дійде до розуміння.