За дверима стояли Прісс та Айєп: вони прийшли, щоб підтримати Пепі в її намірі не здаватись.
— Я не вдарила поліцейського,— доводила Пепі,'— навіщо ж мені визнавати себе винною?
— Вдарпла, пе вдарила...— простогнав Парк.—Вони вас арештували, от і все. Надто ви вже гарненька й примітна, тому поліцейський і загукав: "Хапай оту кралю! Страшенно люблю блондинок!" Тепер ви тут, і ніхто не питатиме, які у вас переконання. Ніхто.
— Дядечко Руперт усе бачив.
— Але ж він дядечко.
Кеті слухала, проте не втручалась, В розпалі суперечки вона вивела мене в коридор.
— Джеку,— запитала вона,— ти не збираєшся з нею одружитися? Уперше в житті я так турбуюсь. То не збираєшся?
— Збираюсь.
— Що ж тобі заважає? Я похитав головою.
— Вона мені відмовить. Перш ніж робити цей крок, мені треба знати, що вона згодна.
— Звичайно. Та вона така вітрогонка й так часто помиляється.
— Мені здається, що вона зараз трохи налякана. . — Це найбільше й непокоїть мене.
193
Д. Олдрідж
7
Скотті тим часом з селянською відвертістю повчав доньку:
— Не мели дурниць! Кому тепер потрібна твоя впсрт тість? Ти вже зробила свою справу. Годі вередувати!
Пепі не хотілося сваритись з батьком.
— Все одно,— сказала вона, стенувши плечима,— я но буду брехати їм на радість.
Руперт мовчки стежив за ними. Я знав, що він згоден з Пепі і вважає, що вона чинить розумно, не схиляючись перед можливими труднощами. Мабуть, він краще знав її, ніж ми, бо нічим не намагався вплинути на неї.
Ми так нічого й не домоглися. Пені стояла на своєму, і Парку та захисникові, якого звали Сінклер, довелося вдатися до хитрощів. Вони вимагали, щоб Пепі судили в четвертому залі, де головував Кросе, а не в першому, де сидів ненависник Комітету ядерного роззброєння Молсуор-сі. Якщо це не вдасться, то вони візьмуться за прокурора, пояснивши, що у нас переконливі докази й поважний свідок (Руперт) і що ми поводитимемо себе мирпо, коли він виявить прихильність до Пепі.
— Не знав, що так можна діяти в англійському суді,-^ здивувався Руперт.
Парк розсміявся.
Адвокати пішли, а ми чекали далі. Пені поговорила з Прісс і Айєн. Потім із Сінклером повернулись і сказали, що справу розбиратимуть у другому залі, під головуванням Коррі: Парк був знайомий з ним. Та перш ніж іти до валу, Парк повідомив, що адмірал Лілл приставив до прокурора свого юриста.
— Я зндю його. Це Флорі, який працює у Гледмена,-* пояснив Парк.— Він стежитиме за процесом.
— А що вони можуть зробити?
— Можуть вас очорнити, якщо Сінклер викличе вас за свідка.
— А що тоді буде з Пепі?
— Коли почнуть ганити вас, для неї буде гірше. Можливо, вона тепер визнає себе винною?
Та Пені лишилася непохитна. Ми зайшли до другого валу. Пені в супроводі Парка й Сінклера продиралася крізь лабіринт лав і дерев'яних бар'єрів, а ми піднялись на галерею. Пені напхала повну сумку книжок, бо очікувала, що її одішлють до в'язниці прямо з судового залу, й хотіла полегшити собі перші дні в камері. На галереї зібралися її товариші, щоб морально підтримати Пепі.
Суд був короткий і буденний — англійці не люблять помпи. І все ж таки тут панувала якась особлива атмосфера. Якщо в палаті громад обидві партії кладуть ноги на стіл, щоб надати засіданню меншої офіційності, то чорні мантії й перуки суддів виключають суд із буденності, надаючи йому якоїсь відчуженості." Присяжні виявились обмеженими й боягузливими. Пені сиділа на високій лаві між двома поліцейськими. Вона була сувора й бліда, і па її обличчі відбивалась надзвичайна, бісівська впертість. Щиро кажучії, я сумнівався, чи знає вона, заради чого віддає себе до в'язниці.
Прокурор почав своє вступне слово: підсудну звинувачували в порушенні громадського спокою й нападі на поліцейського, оскільки вона вдарила того по голові транспарантом із написом "Геть додому, нацистські генерали!" Чи визнає вона себе винною?
— Ні! — вигукнула Пепі й додала: — Вони й самі зна-*ють, що брешуть.
Судоя зиркнув па неї і щось занотував, а Кеті шепнула Скотті:
— Дівчисько! Що вона витворяє?
.Хтось монотонно оголосив вік, походження й сусаільпе становище Пепі. Захисник лише щось нерозбірливо промурмотів. Викликали поліцейського, який дав свідчення: потім його допитали, а захисник заявив, що він, очевидно, вважає Пепі за когось іншого. В таких умовах не дивно все переплутати.
Мені набридла ця комедія, і я ніяк не міг визначити, куди хиляться терези правосуддя. Раптом мене й Руперта покликав Парк. Він заявив, що все ж таки хоче допитати Руперта, але не як свідка — хай той розповість, що являє собою Пепі.
— Прокурор погодився не влаштовувати вам допиту, якщо ви говоритимете тільки про моральне обличчя Пепі і не торкатиметесь того, що сталося під час демонстрації,— пояснив Парк.
Я повернувся на галерею, а Руперт. зайшов до залу і прийняв присягу. Захисник оголосив, що знаменитий Руперт Ройс, пагороджепий за участь у війні, герой Півночі й один із представників родини відомих судновласників, хоче дати свідчення щодо вдачі підсудної.
— Містере Ройс,— провадив захисник,— чи давно ви внавте підсудну? Наскільки Мені відомо, це ваша родичка?
195 7*
— Я знаю її від дня народження, а близько познайомився за останні півроку.
— Але ж ви, Ройси, живете дружно, чи не так?
— Здається...
— Ви не поділяєте поглядів міс Кемпбелл на атомну бомбу і таке інше?
— Ні. Я проти однобічного роззброєння...
— Що ви скажете про вдачу підсудної? Можна зважати її запальною? Нестриманою? Ненравдивою?
— Ні. Вона аж надто відверта.
— Ви вважаєте її чесною і щирою?
— Цілком.
— Може, вона легко піддається чужому впливу?
— Ні. Для цього Пепі досить розумна...— почав Руперт.
— А ви самі, часом, не пацифіст?— перебив захисник.
— Ні.
— Тоді все, містере Ройс. Можете йти. .
Потім допитали Пепі; вона заявила, що поліцейські відразу обрали її за жертву. Вони кинулися до неї, мов хорти, не давши змоги вчинити опір, навіть якби вона й хотіла. Вони не мають права арештовувати за участь у демонстраціях! Прокурор запитав, чи справді вона таке мирне ягнятко, якщо вже не раз притягалась до суду за опір поліції? Пепі не втрималась:
— А ви спробуйте бути мпрним ягнятком, коли отакий здоровань,— вона пошукала очима поліцейського і тицьнула в нього пальцем,— стусоне вас коліном в пах або потягне за волосся, ось так!..